Постанова № 20688065, 23.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/17681/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Український державний науково-дослідний

інститут пластичних мас»

до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області,

Контрольно-ревізійного відділу в м. Донецьку

про скасування п. 2 вимоги від 06.07.2011р. № 19-03-10/2237

за участю представника позивача Рябошапка Д.С.

представників відповідача 1 Жукова В.В., Токарєвої І.В.

представника відповідача 2 не зявився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про часткове скасування вимоги контрольного-ревізійного управління в Донецькій області в особі контрольно-ревізійного відділу в м. Донецьку в частині вимагання від державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас» донарахувати та виплатити працівникам суми у розмірі 118,38 тис. грн. (в т.ч. кошти у розмірі 116,45 тис. грн. сплатити працівникам, вказаним в додатках № 9, 15 до акту, суму 1,93 тис. грн. ОСОБА_4.) шляхом перерахування коштів на їх особисті рахунки, відкриті в установах банку, або шляхом їх видачі з каси підприємства.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати п. 2 вимоги від 06.07.2011р. № 19-03-10/2237 в частині вимагання донарахування та виплати працівникам суми у розмірі 118,38 тис. грн. (в т.ч. кошти у розмірі 116,45 тис. грн. сплатити працівникам, вказаним в додатках № 9,15 до акту, суму 1,93 тис. грн. ОСОБА_4.) шляхом перерахування коштів на їх особисті рахунки, відкриті в установах банку, або шляхом їх видачі з каси підприємства.

Ухвалою від 26.10.2011 року до участі у справі в якості другого відповідача був залучений контрольно-ревізійний відділ у м. Донецьку.

Позов мотивовано тим, що приписи спірної вимоги постановлені при неправильному застосуванні положень законодавства України, з огляду на що є неправомірними та підлягають скасуванню. Зокрема позивач вказує, що вимога є незаконною в частині зобовязання відповідача донарахувати та виплатити працівникам суму у розмірі 118,38 тис. грн.., оскільки у цій частині вона не стосується питань збереження і використання державної власності та фінансів. Також зазначає, що позивач у періоді, що ревізувався (з 01.01.2009р. по 30.04.2011р.), не отримував жодного бюджетного фінансування і відповідач цей факт в акті ревізії фінансово-господарської діяльності від 29.06.2011 р. 19-03-09/42 не спростував. Тому проведення ревізії та винесення вимоги в частині оплати праці за рахунок коштів, що отримані позивачем внаслідок власної господарської діяльності, а не централізовано як бюджетне фінансування, є незаконним.

В судове засідання представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представники відповідача-1 в судове засідання зявилися, адміністративний позов не визнали з підстав, які викладені у письмових запереченнях від 10.11.2011р. Зазначають, що під час проведення ревізії відповідачем-2 було встановлено, що внаслідок не перегляду посадових окладів у звязку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати та внаслідок невірного застосування мінімальних коефіцієнтів міжкваліфікаційних співвідношень посадових окладів у періоді з 01.01.2010 по 30.04.2011 та станом на момент ревізії працівникам ДП «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас» не донараховано посадових окладів, які підлягали виплаті, на загальну суму 116401,10 грн. Таке є порушенням ст.53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст. 14, 15 Закону України «Про оплату праці» та п.3.2.2, 3.2.4 Галузевих угод. Також, внаслідок невірного встановлення відсотку надбавки (у 2010р.) та взагалі не нарахування надбавки (у 2011 р.), працівником позивача ОСОБА_4 за період з 01.07.2010р. по 30.04.2011 року та станом на момент ревізії недоотримані надбавки за високу професійну майстерність в розмірі 1933,28 грн., що є порушенням п.3.2.9 та додатку № 8 Галузевих угод, Додатку № 6 Колективних договорів та Закону України «Про оплату праці». У звязку з цим просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача 2 в судове засідання не зявився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не надходило. Відповідно до ст. 128 КАС України справу розглянуто у його відсутність.

Заслухавши представника позивача, представників відповідача-1 та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас» зареєстрований як юридична особа, код ЄДРПОУ 00209355.

Відповідачем 2 контрольно-ревізійним відділом в м. Донецьку була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас» за період з 01.01.2009р. по 30.04.2011 року. Результати ревізії відображені у акті №19-03-09/42 від 29.06.2010р. (надалі Акт ревізії).

Між інших порушень у Акті ревізії відображені:

відсутність перегляду посадових окладів у звязку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати (тільки у 2010 році) та невірне застосування мінімальних коефіцієнтів міжкваліфікаційних співвідношень посадових окладів (у 2010 та у 2011р.р.), у періоді з 01.01.2010 по 30.04.2011р.р. та станом на момент ревізії працівникам ДП «Український державний науково-дослідний інститут пластичних мас» не донараховано посадових окладів, які підлягали виплаті, на загальну суму 116401,10 грн., що є порушенням ст.53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст. 14, 15 Закону України «Про оплату праці» та п.3.2.2, 3.2.4 Галузевих угод;

внаслідок невірного встановлення відсотку надбавки (у 2010р.) та взагалі не нарахування надбавки (у 2011 р.) працівникові позивача ОСОБА_4 за період з 01.07.2010р. по 30.04.2011 року та станом на момент ревізії не виплачені надбавки за високу професійну майстерність в розмірі 1933,28 грн., що є порушенням п.3.2.9 та додатку №8 Галузевих угод, Додатку №6 Колективних договорів та Закону України «Про оплату праці».

За результатами проведеної ревізії відповідачем-2 прийнято вимогу про усунення порушень від 06.07.2011р. №19-03-10/2237 (надалі Вимога) в якій, відповідно до встановлених у Акті ревізії висновків, на підставі ст. 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу” від позивача вимагалося здійснити усі необхідні заходи для усунення встановлених ревізією порушень, зокрема, донарахувати та виплатити працівникам суми у розмірі 118,38 тис. грн. (в т.ч. кошти у розмірі 116,45 тис. грн. сплатити працівникам, вказаним в додатках № 9, 15 до акту, суму 1,93 тис. грн. ОСОБА_4.) шляхом перерахування коштів на їх особисті рахунки, відкриті в установах банку, або шляхом їх видачі з каси підприємства.

Відповідачем встановлений строк інформування про результати проведеної роботи та надання письмової інформації до 12.08.2011 року.

Позивач оскаржує виключно наведений вище пункт вимоги.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

З аналізу змісту позовної заяви, заперечень проти позову та пояснень представників сторін у судових засіданнях вбачається, що між сторонами відсутній спір щодо фактичного допущення позивачем наведених у Акті ревізії порушень ст.53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст. 14, 15 Закону України «Про оплату праці», Галузевих угод та Колективного договору.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. З урахуванням цього суд при вирішенні даної справи виходить з наявності вказаних порушень та не перевіряє доказами обставини їх вчинення.

Таким чином, причиною виникнення даного спору є різне тлумачення сторонами повноважень відповідача-2 щодо проведення перевірки державного підприємства, яке не одержувало фінансування з бюджету у періоді, що був предметом ревізії.

Також спірними є повноваження органу контрольно-ревізійної служби щодо перевірки додержання вимог Закону України «Про оплату праці», Галузевих угод та Колективного договору, а також винесення вимог у разі, коли внаслідок їх порушення підприємством недоплачені працівникам грошові кошти.

При вирішенні даного спору суд керується наступним.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Статтею 2 цього закону передбачене, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно з ч.2 ст. 22 Господарського кодексу України субєктами господарювання державного сектора економіки є субєкти, що діють на основі лише державної власності, а також субєкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує пятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих субєктів. Частиною 1 ст. 63 того самого кодексу встановлено, що державне підприємство діє на основі державної власності.

Крім того, як вбачається з п. 1.1, 4.2 Статуту позивача, що затверджений наказом Міністерства промислової політики України від 30.11.2009р. №842, позивач є особою, заснованій на державній власності, майно підприємства є державною власністю.

Зважаючи на це позивач належить до субєктів господарювання державного сектору економіки, а тому державний фінансовий контроль за ефективним використанням ним коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності належить до завдань органів контрольно-ревізійної служби України, зокрема відповідача-2.

Такий фінансовий контроль у відповідності до ч.2 ст. 2 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

При цьому інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

За приписами п. 16 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, ревізія проводиться шляхом документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною та фінансовою звітністю, господарськими договорами, та поряд з цим розпорядчими та іншими документами обєкта контролю, повязаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складанням фінансової звітності. Документальна та фактична перевірка проводиться щодо дотримання вимог законів та інших нормативно-правових актів.

Як вже зазначалося, за результатами перевірки вказаних документів відповідачем-2 встановлені порушення ст.53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст. 14, 15 Закону України «Про оплату праці», Галузевих угод та Колективного договору, внаслідок яких працівникам позивача не нарахована та не виплачена заробітна плата у загальному розмірі 118,38 тис. грн.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідачі не належать до органів, у повноваження яких входить перевірка додержання законодавства про оплату праці. Так, відповідно до ст. 35 Закону України „Про оплату праці” контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють: Міністерство праці України та його органи; фінансові органи; органи Державної податкової інспекції; професійні спілки та інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників.

Відповідач-2 не належить до наведених органів (у тому числі до фінансових органів, оскільки не здійснює усі функції, які мають здійснювати такі органи у відповідності до п. 27 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Проте, за змістом пункту 16 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, пунктів 1, 7 частини першої статті 10 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” органам контрольно-ревізійної служби надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 8 та ст.9 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” до функцій контрольно-ревізійних відділів у містах належить проведення у підконтрольних установах ревізій фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Аналіз наведених норм у сукупності з передбаченими ч.1 ст. 2 вказаного Закону завданнями контрольно-ревізійної служби дає підстави вважати, що оскільки предмет перевірки органів, перелічених у ст. 35 Закону України „Про оплату праці” та КРС різний, то повноваження вказаних органів щодо контролю за додержанням законодавства про оплату праці не виключають компетенцію органів КРС з контролю за ефективним використанням державної власності та фінансів, зокрема шляхом проведення перевірки правомірності нарахування заробітної плати.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.11.2010р. у справі №К-19478/10 та постанові Верховного суду України від 25.06.2011р. (адреса у Єдиному державному реєстрі судових рішень - http://reyestr.court.gov.ua/Review/17316888).

Суд зауважує, що у наведеній постанові Верховного суду України йдеться про застосування ст. ст. 2, 8, 10 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.