Постанова № 20687909, 21.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/2481/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт»

до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області

про визнання недійсною вимоги від 25.01.2011р. № 05-05.1-10-14/713

за участю представників позивача Кузьмішкіна Д.В., Перевоз Н.Ю.

представника відповідача Жукова В.В.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Маріупольський морський торговельний порт” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання недійсною вимоги про усунення порушень від від 25.01.2011р. № 05-05.1-10-14/713

Позов мотивовано тим, що приписи вказаної вимоги, є необґрунтованими, постановлені при неправильному застосуванні положень законодавства України , з огляду на що є неправомірними та підлягають визнанню недійсними. Зокрема, позивач вказує на правомірність нарахування амортизації під час виведення основних засобів з експлуатації у звязку з проведенням капітального ремонту. В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд його задовольнити, з підстав, що наведені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень навів те, що амортизація на основні засоби нараховується протягом строку їх корисного використання. Після виведення з експлуатації на час ремонту та відстою обєкти основних засобів позивача (судна, крани, навантажувачі, тощо) корисно не використовувалися. Тому у цей час нарахування амортизації є неправомірним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Позивач - державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт» є субєктом підприємницької діяльності юридичною особою, код ЄДРПОУ 01125755.

Відповідачем - контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» та його відокремленого структурного підрозділу «Інфлот» (м. Керч) за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. Результати ревізії відображені у акті №05.1-16/18 від 06.12.2010р. (надалі Акт ревізії).

Між інших порушень у Акті ревізії відображене нарахування амортизації на суму 2270982,11 грн. (т.1 а.с. 34) з порушенням п. 4, 23 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. N 92 та п. 8 П(С)БО 7 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N318 , п.п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, п. 1.5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення в обліку сум понесених витрат.

Не погоджуючись із вказаним актом ревізії, позивач звернувся до КРУ в Донецькій області із запереченнями від 13.12.2010р. № 01-11/536, за результатами розгляду яких висновки акту ревізії у зазначеній вище частині залишені без змін.

За результатами проведеної ревізії відповідачем прийнято вимогу про усунення порушень від 25.01.2011р. №05-05.1-10-14/713, в якій, відповідно до встановлених у Акті ревізії висновків, на підставі ст. 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу” від позивача вимагалося здійснити усі необхідні заходи для усунення встановлених ревізією порушень, а саме:

1.відкоригувати суму зайво понесених витрат внаслідок нарахування амортизації на основні засоби, які були виведені з експлуатації наказами по підприємству на суму 2270,98 тис. грн.;

2.закупівлю товарів, робіт та послуг здійснювати у відповідності до вимог діючого законодавства;

3.бухгалтерський облік на підприємстві вести згідно діючого законодавства;

4.результати ревізії розглянути на виробничій нараді, прийняти необхідні заходи дисциплінарного та матеріального впливу до винних у порушенні осіб.

Відповідачем встановлений строк інформування про результати проведеної роботи та надання підтверджуючих документів (наказів, бухгалтерських довідок, тощо) до 07.02.2011 року.

Позивач оскаржує наведену вище вимогу у повному обсязі, оскільки вважає, що не припускав жодного з перелічених у акті ревізії порушень. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з Акту ревізії, відповідачем було встановлено, що амортизація основних засобів у бухгалтерському обліку позивача за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. нараховувалась відповідно до ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковим методом, а з 01.01.2010р. прямолінійним методом.

Судом також встановлено, що згідно з п. 2.11 наказу позивача №635 від 03.12.2008р. для амортизації основних засобів був запроваджений податковий метод. Наказом позивача від 16.12.2009р. №581 були внесені зміни до п. 2.11 наказу від 03.12.2008р. №638, згідно з якими для амортизації основних засобів вирішено використовувати прямолінійний метод, передбачений п. 26, 28 П(С)БО 7 «Основні засоби».

Таке відповідає п. 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. N92, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за N 288/4509 (надалі П(С)БО 7, Положення). Згідно з цим пунктом амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням перелічених у ньому методів, зокрема прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів.

Також цим підпунктом встановлено, що підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Таким чином, до спірних правовідносин у період до 01.01.2010 року підлягають застосуванню як норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» так і П(С)БО 7, а після 01.01.2010 року тільки норми П(С)БО 7.

У Акті ревізії наведено, що ревізією правильності нарахування зносу, проведеною вибірковим способом по окремим обєктам основних засобів за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010 року, встановлено нарахування амортизації на основні засоби, які перебували у ремонті та у відстої (портальні крани, судна, тощо), що підтверджено наказами про вивід їх з експлуатації, актами приймання-передачі виконаних робіт, наказами про введення в експлуатацію, актами приймання перевантажувальних машин з ремонту.

Відповідач вважає таке порушенням п. 4, 23 П(С)БО 7, п. 8 П(С)БО 7 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N318 , п.п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, п. 1.5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» внаслідок чого безпідставно нарахована амортизація на суму 2270982,11 грн.

Реєстр нарахування амортизації на основні засоби позивача, які виведені з експлуатації, за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010 року наведений у додатку 16 до Акту ревізії.

Матеріали справи містять копії наказів про виведення з експлуатації у звязку з капітальним ремонтом та актів введення в експлуатацію після ремонту. Як пояснили у судовому засіданні представники позивача та не заперечується представником відповідача, акти виведення з експлуатації на підприємстві не складаються, обєкти виводяться з експлуатації на підставі та з дати, передбаченої відповідним наказу начальника порту.

Частиною 3 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

У судовому засіданні зясовано, що сторонами визнається обставина відповідності первинним документам, обліковим регістрам і бухгалтерській звітності розміру наведеної у Акті ревізії та додатках до нього амортизації, що нарахована за період, коли основні засоби не знаходилися у експлуатації у звязку з капітальним ремонтом.

Єдиною спірною обставиною у математичному розрахунку загальної суми спірних амортизаційних нарахувань є відображення двічі у додатку до Акту ревізії нарахувань на одні й ті самі обєкти. Так, за 2009 рік у додатку 16 до Акту ревізії (т.2 а.с. 20-23) нарахована за квітень травень амортизація гусеничного крану „РДК” №160-2-1 у сумі 260,03 грн. двічі зазначена у рядку 15 та 18; нарахована за липень 2009р. амортизація вагоноперекидача №1 у сумі 3731,63 грн. двічі зазначена у рядку 23 та 33.

У іншій частині між сторонами існує спір, пов'язаний виключно з тлумаченням норм права щодо порядку нарахування амортизації, а не її розміру.

Суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем таких норм є частково необґрунтованими з наступних підстав.

Як вже зазначалося, до спірних правовідносин у період до 01.01.2010 року підлягають застосуванню як норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» так і П(С)БО 7, а після 01.01.2010 року тільки норми П(С)БО 7.

Так, відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під амортизацією розуміється поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених ст.8 зазначеного закону.

Встановлений п.п. 8.3.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань передбачає, що сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Підпунктом 8.2.2. статті 8 того самого Закону передбачений розподіл основних фондів за групами. Зокрема до групи 1 віднесені будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; до групи 2- автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; до групи 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; до групи 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Відповідно до п. 8.3.5. ст.. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

Суд зауважує, що згідно з п. 8.4.6. ст. 8 наведеного Закону у разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.

Тобто за методом нарахування амортизації основних засобів, передбаченим податковим законодавством, виведення з експлуатації окремих основних фондів 2-4 груп не впливає на нарахування амортизації. Такий висновок ґрунтується на тому, що амортизаційні нарахування здійснюються сукупно за групою, балансова вартість якої у наведеному випадку не змінюється.

Що стосується застосування до спірних відносин Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. N 92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за N 288/4509 суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 4 даного Положення встановлено, що амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Цим пунктом також передбачено, що строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

За прямолінійним методом амортизації, який позивач застосовував з 01.01.2010р., річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів (п. 26 Положення).

Посилання на вказаний строк також міститься у п. 23 Положення, згідно з яким нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Суд зауважує, що відповідач тлумачить наведені норми таким чином, що амортизація здійснюється тільки під час фактичної експлуатації основних фондів. На час виведення їх з експлуатації відповідач вважає, що амортизація не повинна нараховуватися, оскільки у цей час фонди не використовуються. Виходячи з такої позиції відповідач при складанні спірного Акту ревізії не досліджував причини виведення основних фондів позивача з експлуатації та обрахував суму порушення шляхом складання амортизаційних нарахувань на усі виведені з експлуатації активи незалежно від причин такого виведення.

Суд не погоджується з наведеним та вважає відповідні висновки відповідача протиправними виходячи з наступного.

Так, строк корисного використання (експлуатації) не є тотожнім строку фактичного перебування активу у експлуатації.

Як вбачається з п. 4 Положення, строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг). Тобто цей строк визначається на майбутнє, а не обраховується за фактом використання (перебування у експлуатації).

На користь цього висновку також свідчить те, що п. 23 Положення передбачене встановлення підприємством строку корисного використання (експлуатації) об'єкта при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) у відповідності до п. 24 Положення слід ураховувати: очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Усі вказівки Положення на очікування свідчать про визначення такого строку на майбутнє, а не на минуле. Тобто строк корисного використання не може обліковуватися за фактом такого використання, а визначається один раз на майбутнє при зарахуванні обєкта на баланс.

Крім того, щодо спірних відносин існує спеціальна норма щодо зупинення нарахування амортизації у тому самому п. 23 Положення. Зокрема у ньому зазначено, що нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації обєкта.

Відповідно до п.29 Положення нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

Отже, суттєвою обставиною, яка підлягає зясуванню при визначенні обовязку із зупинення нарахування амортизації, є причина вибуття основних засобів з експлуатації.

Необхідність зясування цього також повязана з тим, що відповідно до п. 24 Положення первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.

Здійснення вказаних поліпшень впливає на нарахування амортизації через те, що амортизації підлягає саме первісна або переоцінена вартість основних засобів. При цьому згідно з п. 25 Положення в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається.

Таким чином, нарахування амортизації має призупинятися у звязку з виведенням з експлуатації, яке повязане з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією а також з інших підстав, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта, а також у звязку з консервацією.

У той самий час згідно з п. 15 Положення витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Вони не впливають на нарахування амортизації активу, оскільки є частиною його технічної експлуатації.

Таким чином, для цілей бухгалтерського обліку розрізняються такі види поліпшень основних фондів, як модернізація та ремонт, при цьому саме вид фактично здійсненого поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства на проведення цих поліпшень та нарахування під час їх проведення амортизації.

У чинному законодавстві України відсутнє нормативне визначення поняття модернізації та ремонту. Водночас зі змісту пункту 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 N 561, випливає, що проведення модернізації передбачає вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об'єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей, досягненню економії ресурсів, поліпшенню умов праці. Здійснення ж ремонту полягає у частковому відновленні окремих об'єктів для підтримання їх у робочому стані.

Таким чином, зміна техніко-економічних характеристик основних засобів у разі забезпечення внаслідок них збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта, може свідчити про виникнення у звязку з цим обовязку із зупинення нарахування амортизації.

Враховуючи це, для повного та всебічного зясування обставин справи ухвалою від 15.04.2011 року була призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручене Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУ МВС України в Донецькій області. Одним з питань, які були поставлені перед експертом було: «Чи змінювалися у період з 01.01.2009р. по 30.09.2010 року за даними бухгалтерського обліку техніко-економічні характеристики основних засобів ДП «Маріупольський морський торговельний порт», які зазначені у Реєстрі нарахування амортизації, що є додатком до акту ревізії КРУ в Донецькій області від 25.01.2011р. №05.1-16/18? Якщо змінювалися за якими конкретно основними засобами та з яких підстав?».

Згідно з висновком експерта №111 від 15.08.2011 року зміна техніко-економічних характеристик основних фондів позивача, які відображені у додатку до акту ревізії КРУ в Донецькій області від 25.01.2011р. №05.1-16/18, мала місце за наступними обєктами:

за 2009 рік - автонавантажувач «Вольво»Л-70 інвентарний номер 10409, автонавантажувач «Кальмар» №760 інвентарний номер 10500, к/л «Капитан Белоусов» інвентарний номер 1837, автонавантажувач «Кальмар»№724 інвентарний номер 21825, автонавантажувач «СМВ» №719 інвентарний номер 21913, автонавантажувач «Terberg» №734 інвентарний номер 21922, автонавантажувач «Вольво» Л-50 інвентарний номер 288, Портальний кран «Сокол» №2 інвентарний номер 32701, Портальний кран «Сокол» №9 інвентарний номер 32706, портальний кран «Сокол» №12 інвентарний номер 32711, конвейер №501 інвентарний номер 36220, вагоноопрокидувач №2 інвентарний номер 36245;

за 2010 рік - ПК «Сокол» №3 інвентарний номер 32702, ПК «Сокол» №14 інвентарний номер 32715.

На вимогу суду позивачем надані акти прийняття-здання модернізованих (дообладнаних) обєктів, акти приймання-передачі виконаних робіт, акти вибуття матеріалів (т.5 а.с. 213-249, т.6 а.с. 1-75), складанням яких супроводжувалися наведені вище зміни техніко-економічних характеристик його основних фондів. Аналіз цих документів (зокрема періодів та строків виконання робіт за ними, вартості робіт) свідчить про те, що роботи, за результатами яких відбулися наведені зміни, не належать до робіт, у звязку з якими відповідач дійшов висновку про необхідність зупинення нарахування амортизації.

Тобто у звязку з роботами, визначеними відповідачем у Акті ревізії як підстава для виведення з експлуатації та зупинення нарахування амортизації, не відбувалися зміни у техніко-економічних характеристиках основних засобів позивача. Тому їх не можна відносити до реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, у звязку з якими у позивача мав би виникнути обовязок із зупинення нарахування амортизації.

Таким чином, на час проведення ремонтів, які перелічені у додатку 16 до Акту ревізії, позивач правомірно нараховував амортизацію на обєкти основних засобів.

З аналізу наказів про виведення з експлуатації, які перелічені у додатку 16 до Акту ревізії, вбачається, що майже усі обєкти були виведені з експлуатації у звязку з проведенням ремонтів. Виключення складають криголам „Капитан Белоусов” та портальний кран „Ганц” №3.

Відносно висновків відповідача про неправомірність нарахування позивачем амортизації за обєктом - портальний кран „Ганц” №3 (інв. №26608) у серпні 2010 року на суму 476,64 грн. судом встановлене наступне.

Наказом від 30.07.2010 року №386 (т.3 а.с. 72) портальний кран «Ганц» №3 (інв.№26608) виведений з експлуатації з 1 серпня 2010 року та поставлений на тривале зберігання до отримання дозволу на списання.

Як вбачається з розрахунку нарахування амортизації (форма №03-14.1) позивача за серпень 2010 року, ним здійснені амортизаційні нарахування на вказаний вище обєкт ОЗ у сумі 476,64грн. Згідно з додатком 16 до Акту ревізії відповідач визначив неправомірним нарахування амортизації саме за серпень 2010 року у сумі 476,64 грн.

У той самий час, згідно з бухгалтерською довідкою №129 за вересень 2010 року позивачем проведене коригування амортизації по ПК «Ганц» №3 за серпень 2010 року на суму 476,64 грн. Проведення даного коригування підтверджується незмінністю залишкової вартості обєкту, яка станом на вересень та серпень 2010 року склала 2383,15грн.

Таким чином позивач до початку ревізії виправив відомості бухгалтерського обліку та усунув порушення, визначене відповідачем як наявне. Зважаючи на це, у відповідача не було підстав для відображення у додатку 16 до Акту ревізії нарахованої за серпень 2010 року амортизації на портальний кран «Ганц» №3 у сумі 476,64 грн., що обумовлює висновки про недійсність спірної вимоги у цій частині.

Стосовно інших висновків відповідача, як вбачається з додатку 16 до Акту ревізії, відповідачем встановлене неправомірне нарахування амортизації за обєктом ОЗ к/л „Капитан Белоусов” у квітні та грудні 2009 року.

Судом встановлено, що згідно з наказом позивача № 106 від 10.03.2009р. вказаний криголам виведений з експлуатації для підготовки до планового ремонту з 12.03.2009р. по 30.04.2009р.

Як пояснили у судовому засіданні представники позивача з посиланням на п.п.7.1.29, 7.1.30 Правил пожежної безпеки для суден, які будуються та ремонтуються (т.3 а.с. 142-143) проведенню ремонтних робіт мають передувати роботи з чищення, мийки та дегазації танків та поверхонь, які торкалися нафтопродуктів. Такі роботи на криголамі „Капитан Белоусов” були проведені, що підтверджується актом виконаних робіт №4/09 від 30.04.2009р.

Наказом позивача №190 від 30.04.2009р. криголам „Капитан Белоусов” був виведений з експлуатації та поставлений до планового ремонту з переобладнанням з 01.05.2009р. по 30.11.2009р. Матеріали справи містять дві копії цього наказу, які відрізняються за змістом у одній з них відсутня вказівка про виведення обєкту з експлуатації. Як пояснили у судовому засіданні представники позивача, правильним є наказ, згідно з яким обєкт виводиться з експлуатації (його оригінал досліджений у судовому засіданні). Оригінал наказу з іншим змістом відсутній, його копія є помилковою.

За змістом ч.4 ст. 79 КАС України письмові докази досліджуються судом в оригіналах, після чого повертаються судом, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу. Ненадання позивачем оригіналу наказу №190 від 30.04.2009р. без зазначення про виведення обєкту з експлуатації виключає можливість його дослідження, тому суд при вирішенні спору виходить з наявних у справі доказів.

Проведення у 2009 році модернізації підтверджується також даними інвентарної карти цього криголама (т.3 а.с. 248-249) та актами приймання-здачі модернізованих обєктів (форма ОЗ-2) від 01.12.2009р..

Згідно з наказом позивача №558 від 30.11.2009р. (т.1 а.с. 168) у звязку з закінченням ремонту з реновацією криголам „Капитан Белоусов” введений в експлуатацію з 01.12.2009р.

З наданого позивачем розрахунку амортизації основних засобів за квітень 2009 року (т.3 а.с. 32) вбачається, що за обєктом - криголам „Капитан Белоусов” була нарахована амортизація у сумі 8571,06 грн. Згідно з аналогічними розрахунками з травня 2009 року по листопад 2009р. амортизація на вказаний обєкт не нараховувалася. Починаючи з грудня 2009р. за даними відповідного розрахунку амортизації (т.3 а.с. 48) амортизація на обєкт криголам „Капитан Белоусов” продовжувала нараховуватися.

Питання щодо строків припинення та початку нарахування амортизації врегульовані у п. 29 Положення. Згідно з ним нарахування амортизації проводиться щомісячно. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому обєкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття обєкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

Враховуючи вибуття з експлуатації криголама „Капитан Белоусов” у березні 2009 року, суд дійшов висновку, що нарахування амортизації слід було припинити з наступного місяця квітня 2009 року.

При обрахуванні вказаних строків суд виходить з того, що за приписами п. 7.1.29, 7.1.30 Правил пожежної безпеки для суден, які будуються та ремонтуються (затверджені наказом МНС України від 23.03.2004 N 136, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2004 р. за N 490/9089) проведення робіт з чистки та дегазації має обовязково передувати вогневим роботам. Відповідно до п. 1.1. вказаних Правил проведення цих робіт належать до обовязкових вимог при ремонті (реконструкції, модернізації).

Самостійно такі роботи не поводяться, вони у будь-якому разі повязані та є підготовчою частиною робіт з ремонту, реконструкції або модернізації.

Законодавством прямо не встановлено правило визначення дати переведення на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання.

Після підготовчих робіт та до постановки на модернізацію обєкт не вводився у експлуатацію, тобто знаходження у виведеному з експлуатації стані було безперервним. З огляду на це, відокремлення позивачем у наказах підготовчих робіт (наказ № 106 від 10.03.2009р.) та ремонту з модернізацією (наказ №190 від 30.04.2009р.) не має значення при визначенні строків, з яких обєкт вважається переведеним на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання.

Враховуючи, що роботи з чищення, мийки та дегазації є невідємною частиною підготовчих робіт, без яких не можуть проводитися безпосередньо вогневі роботи при реновації, суд вважає, що з їх початком та виведенням у звязку з цим обєкту з експлуатації останній вважається переведеним на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання. А тому з квітня 2009 року позивач був зобовязаний зупинити нарахування амортизації на криголам „Капитан Белоусов”.

Що стосується дати, з якої нарахування амортизації відновлюється після зупинення у звязку з модернізацією суд виходить з того, що Положення також не містить норм, які б прямо регулювали це питання.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 29 Положення нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому обєкт основних засобів став придатним для корисного використання. При цьому у Положенні не визначено, що вважається датою набуття обєктом статусу придатного до використання.

У той самий час наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 р. N 561 затверджені Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів. Вони мають рекомендаційний характер, проте враховуються судом при прийнятті постанови, оскільки Міністерство фінансів України у відповідності до ст.6 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” наділене повноваженнями з регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової, затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

У відповідності до п. 27 цих Методичних рекомендацій нарахування амортизації поновлюється, починаючи з місяця, наступного за місяцем введення об'єкта в експлуатацію після реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації.

Ця рекомендація не суперечить приписам п. 29 або іншим нормам Положення, тому з урахуванням ст. 9 КАС України суд дійшов висновку про правомірність продовження нарахування амортизації з місяця, наступного за місяцем введення об'єкта в експлуатацію після реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання.

Як встановлено судом, криголам „Капитан Белоусов” введений в експлуатацію з 01.12.2009р. згідно з наказом позивача №558 від 30.11.2009р. та наявними у матеріалах справи актами приймання-здачі модернізованого обєкту від 01.12.2009р., а тому нарахування амортизації слід було продовжувати з наступного за груднем місяця січня 2010 року.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що вказаний криголам став придатним до використання у день закінчення строку його модернізації 30.11.2009р.

Таке твердження позивача не ґрунтується на законодавстві, оскільки норма права, яка б повязувала придатність до використання із закінченням строку ремонту (модернізації) відсутня. Крім того, наявні у матеріалах справи копії актів приймання-здачі модернізованого обєкта (форма ОЗ-2) підтверджують закінчення випробувань та здання в експлуатацію судна у день, визначений наказом - 01.12.2009 року. Відповідно до ст. 23 Кодексу торговельного мореплавства Українисудно може бути допущене до плавання тільки після того, як буде встановлено, що воно задовольняє вимоги безпеки мореплавства, охорони людського життя і навколишнього природного середовища. Одне лише закінчення встановленого наказом строку модернізації не може свідчити про придатність судна до плавання. Позивачем не надано документів, які б підтверджували придатність до використання криголаму „Капитан Белоусов” до введення його у експлуатацію 01.12.2009 року.

За таких обставин нарахування позивачем амортизації за вказаним обєктом у квітні та грудні 2009 року є протиправним, у звязку з чим позовні вимоги у відповідній частині (17034,99 грн.) задоволенню не підлягають.

При обрахуванні суми, у якій позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд виходить з того, що розмір встановленого порушення у спірній вимозі наведений у тисячах гривень (2270,98 тис.грн.). Тому за наслідками округлення сума, яка відповідає амортизації криголаму „Капитан Белоусов” за квітень та грудень 2009 року складає 17,04тис. грн. За наслідками її відрахування від загальної суми вимоги залишок складає 2253,94 тис. грн. Враховуючи наведені вище висновки суду, пункт 1 спірної вимоги відповідача підлягає визнанню недійсним у часині вимагання відкоригувати суму зайво понесених витрат внаслідок нарахування амортизації на основні засоби, які були виведені з експлуатації наказами по підприємству на суму 2253,94тис.грн.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсною вимоги відповідача про усунення порушень від 25.01.2011р. №05-05.1-10-14/713 у частині здійснення закупівлі товарів, робіт та послуг у відповідності до вимог діючого законодавства; ведення бухгалтерського обліку на підприємстві згідно діючого законодавства; розгляду результатів ревізії на виробничій нараді, прийняття необхідних заходів дисциплінарного та матеріального впливу до винних у порушенні осіб, - позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Пунктом 7 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» відповідачеві надане право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

У судовому засіданні представники відповідача пояснили, що зазначення у Вимозі про необхідність здійснення закупівлі товарів, робіт та послуг у відповідності до вимог діючого законодавства; ведення бухгалтерського обліку на підприємстві згідно діючого законодавства носить рекомендаційний характер.

Закони України «Про здійснення державних закупівель», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підзаконні нормативно-правові акти, які складають відповідне законодавство, є обовязковими до виконання в силу Конституції України, Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та інших законодавчих актів.

Зазначення у вимозі про необхідність їх дотримання не впливає на їх обовязковість, має загальний, декларативний характер, внаслідок чого не створює, не змінює та не припиняє будь-яких правовідносин.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У цьому контексті судове рішення, прийняте в порядку адміністративного судочинства, повинно мати наслідком правове регулювання чинних конкретних правовідносин та не може прийматись як абстрактне застереження про недопущення порушень законодавства у майбутньому.

Вимога відповідача щодо необхідності здійснення закупівлі товарів, робіт та послуг у відповідності до вимог діючого законодавства; ведення бухгалтерського обліку на підприємстві згідно діючого законодавства фактично не є вимогою щодо усунення виявлених ревізією порушень, оскільки сформульована без зазначення конкретних порушень та дій, які має вчинити позивач.

Що стосується Вимоги у частині розгляду результатів ревізії на виробничій нараді, прийняття необхідних заходів дисциплінарного та матеріального впливу до винних у порушенні осіб слід зазначити, що відповідач під час ревізії встановив не тільки порушення порядку нарахування амортизації, а й інші фінансові порушення на суму 15120,82 тис. грн. На момент закінчення ревізії частина з них була усунута. Не було усунуте порушення на загальну суму 2270,98 тис. грн. щодо завищення сум амортизаційних нарахувань. Це вбачається зі змісту Акту ревізії та безпосередньо зазначено у Вимозі. Крім того, частина висновків відповідача про порушення позивачем вимог законодавства знайшла своє підтвердження під час судового розгляду справи.

За таких обставин суд не вбачає підстав для твердження про відсутність предмету для обговорення результатів ревізії на виробничій нараді, або підстав прийняття необхідних заходів дисциплінарного та матеріального впливу до винних у порушенні осіб. Відтак позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Судові витрати у відповідності до ст.. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача пропорційно задоволеним немайновим позовним вимогам.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання недійсною вимоги від 25.01.2011р. № 05-05.1-10-14/713 задовольни частково.

Визнати недійсною вимогу контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 25.01.2011р. № 05-05.1-10-14/713 в частині вимагання відкоригувати суму зайво понесених витрат внаслідок нарахування амортизації на основні засоби, які були виведені з експлуатації наказами по підприємству на суму 2 253,94 тис. грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 99, ЄДРПОУ 01125755) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 21 жовтня 2011р. Постанова виготовлена в повному обсязі 25 жовтня 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.