Постанова № 20687534, 20.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2011 р. справа № 2а/0570/10368/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамчнко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БМС»

про стягнення заборгованості у сумі 10623,00 грн.

за участю представника позивача ОСОБА_1 за довіреністю

представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БМС» про стягнення грошових коштів, що належать платнику податків з розрахункових рахунків у банках на суму податкового боргу у розмірі 10623,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на несплату податкових зобовязань з податку на прибуток, які виникли на підставі декларації за 1 півріччя 2010 року № 37089 від 09.08.2010р. на суму 2206,00грн. та самостійно нараховані штрафні санкції із виявленням помилки у розмірі 416,00грн., за 3 квартал 2010 року №53993 від 08.11.2010р. на суму 7377,00 грн.; за 1 квартал 2011 року № 9002571147 від 22.04.2011р. на суму 624,00 грн. Загальна сума заборгованості склала 10623,00 грн. Відповідачем у добровільному порядку та у встановлені законом строки не сплачена зазначена сума. Просить її стягнути.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у письмових запереченнях. Зазначив, що ним своєчасно та в повному обсязі виконані податкові зобовязання за зазначеними деклараціями. На підтвердження цього надав платіжні доручення № 256 від 18.08.2010р. на суму 2622,00 грн., № 342 від 16.11.2010р. на суму 7377,00 грн. та № 61 від 05.05.02011р. на суму 630,00 грн. Також, зазначив, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.12.2010р. по справі № 2а-24808/10/0570 був встановлений факт оплати платіжним дорученням №256 від 18.08.2010р. у розмірі 2622 грн. саме податкових зобовязань за декларацією з податку на прибуток № 37089 від 09.08.2010р. У звязку з цим просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БМС» зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради як юридична особа 08.02.2005р., код ЄДРПОУ 33393422 і є платником податків.

Відповідачем до Жовтневої МДПІ були подані податкові декларації з податку на прибуток:

·за 1 півріччя 2010 року № 37089 від 09.08.2010 року по строку сплати 18.08.2010р., зобовязання за якою склали 2206,00грн. та нараховані штрафні санкції у звязку з виявленням помилки у розмірі 416,00 грн.;

·за 3 квартали 2010 року №53993 від 08.11.2010р. по строку сплати 16.11.2010р., зобовязання за якою склали 7377,00 грн.;

·за 1 квартал 2011 року № 9002571147 від 22.04.2011р. по строку сплати 05.05.2011р., зобовязання за якою склали 624,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 того ж Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно до підпункту 4.1.4. пінкту 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Також, згідно з п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до закінчення митного оформлення товарів, якщо інше не передбачено податковим законодавством.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий період), що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування”, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було своєчасно здійснено оплату податку на прибуток за 2 квартал 2010р. (декларація № 37089 від 09.08.2010року) та 3 квартали 2010 року (декларація №53993 від 08.11.2010р.) що підтверджується платіжними дорученнями № 256 від18.08.2010р. та №347 від 16.11.2010р. у яких в графі призначення платежу зазначено «податок на прибуток за 2 квартал 2010 року по строку 18.08.2010р.» та «податок на прибуток за 3 квартал 2010 року по строку 16.11.2010р.» відповідно.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону «Про порядок погашення…» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Так, в платіжних дорученнях наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено «податок на прибуток» та періоди, за які сплачуються суми.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Крім того, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.12.2010р. по справі № 2а-24808/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БМС» до Жовтневої міжрайонної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2010р. № 0002002342/0 був встановлений факт оплати платіжним дорученням №256 від 18.08.2010р. у розмірі 2622 грн. саме податкових зобовязань за декларацією з податку на прибуток № 37089 від 09.08.2010р.

Згідно з ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010р. постанова Донецького окружного адміністративного суду від 01.12.2010 року набрала законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідачем були сплачені в поновному обсязі та у встановлені законом строки податкові зобовязання, які виникли за деклараціями з податку на прибуток: за 1 півріччя 2010 року № 37089 від 09.08.2010р. та за 3 квартал 2010 року №53993 від 08.11.2010р., на загальну суму 9999,00 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу у сумі 9999,00 грн. задоволенню не підлягають.

Що стосується податкових зобовязань з податку на прибуток за декларацією № 9002571147 від 22.04.2011р. у розмірі 624,00 грн. суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось раніше відповідачем до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя була надана податкова декларація з податку на прибуток № 9002571147 від 22.04.2011р.

Зобовязання за даною декларацією склали 624,00 грн.

На підтвердження виконання зобовязань відповідачем було надано платіжне доручення № 61 від 05.05.2011 року, у якому в призначенні платежу вказано «податок на прибуток за 1 квартал 2011 року по строку 05.05.2011р.».

У той самий час відповідно до картки особового рахунку станом на 05.05.2011 року (на час здійснення оплати) у відповідача була наявна заборгованість з податку на прибуток у розмірі 1669894,27 грн.

Відповідно до п.87.9 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

До набрання чинності Податкового кодексу України такий спосіб дії органів Державної податкової служби не був встановлений.

На виконання вимог Податкового кодексу України позивачем сума оплати за платіжним дорученням № 61 від 05.05.2011р. у розмірі 630,00 грн. була спрямована в рахунок погашення наявного у відповідача податкового боргу.

Інших доказів сплати податкових зобовязань з податку на прибуток за декларацією за 1 квартал 2011 року відповідачем до суду не надано.

Зважаючи на наведене, позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведена оплата податкових зобовязань з податку на прибуток за декларацією за 1 квартал 2011 року за декларацією № 9002571147 від 22.04.2011 року.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Жовтневою МДПІ м. Маріуполя на адресу відповідача були надіслані перша податкова вимога №1/228 від 29.06.2010р. та друга податкова вимога № 2/275 від 13.08.2010р.

Пунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до пункту 20.1.18. Податкового кодексу України органи державної податкової служи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

З урахуванням викладених обставин суд позовні вимоги задовольняє частково. Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БМС» про стягнення грошових коштів, що належать платнику податків з розрахункових рахунків у банках на суму податкового боргу у розмірі 10623,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БМС» (87500, м. Маріуполь, вул. Євпаторійська, б. 8, ЄДРПОУ 33393422) грошові кошти, що належать платнику податків з розрахункових рахунків у банках на суму податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 624,00 грн. (шістсот двадцять чотири гривні нуль копійок) на користь державного бюджету Жовтневого району, код платежу 11021000, р/р 31117009700052, банк одержувача ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, одержувач Державний бюджет, Жовтневий район, ЄДРПОУ 34686694.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 20 липня 2011р. Постанова виготовлена в повному обсязі 25 липня 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.