Постанова № 20687409, 23.12.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/3496/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Піянзіну О.К.,

за участю представника позивача Гошин Г.О.,

представника відповідача Сотніка І.А.,

представника третьої особи Гаврищука А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗахідагротрансСервіс» до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Західагротранс» про скасування акту опису й арешту майна та зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗахідагротрансСервіс» (надалі по тексту ТзОВ «ЗахідагротрансСервіс») звернулося в суд із позовом про визнання дій державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Новосада О.Ю. щодо опису та арешту майна неправомірними, скасувати акт опису та арешту майна серії ВП №25634233 від 24 листопада 2011 року та зобовязати Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції зняти арешт з майна та повернути вилучене майно згідно акту опису й арешту майна серії ВП №25634233 власнику товариству з обмеженою відповідальністю «Західагротранс-Сервіс».

Позовні вимоги обґрунтовані, тим , що в провадженні державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Новосада О.Ю. перебуває зведене виконавче провадження № 25634233 про стягнення з ТзОВ «Західагротранс» на користь юридичних та фізичних осіб суму боргу в загальному розмірі 2188271,56 грн. 24 листопада державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Новосад Олег Юрійович увійшов до приміщення офісу, де знаходиться ТзОВ «Західагротранс-Сервіс» за адресою АДРЕСА_1. Державним виконавцем було складено акт опису й арешту майна серія ВП №25634233, згідно якого було описано і арештовано 31 найменувань майна. Проте, все майно, що було описано та арештовано знаходиться у приватній власності ТзОВ «Західагротранс-Сервіс», а не ТзОВ «Західагротранс», яке є боржником у даному виконавчому провадженні. Таким чином, державним виконавцем Новосадом О.Ю. було описано та арештовано майно, що не належить боржнику виконавчого провадження ТзОВ «Західагротранс», а належить на праві приватної власності ТзОВ «Західагротранс-Сервіс», яке взагалі ніякого відношення до виконавчого провадження немає.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обємі. Додатково пояснивши, що юридичною адресою ТзОВ «Західагротранс» є АДРЕСА_2, а за адресою АДРЕСА_1 знаходиться ТзОВ «Західагротранс-Сервіс».

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, оскільки складаючи акт опису та арешту майна серія ВП № 25634233 від 24.11.2011 року державний виконавець діяв у повній відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження» та просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа в письмових поясненнях та представник в судовому засіданні позов підтримали повністю, оскільки державним виконавцем 24 листопада 2011 року були проведені виконавчі дії, а саме опис і арешт майна в межах даного виконавчого провадження. Проте, все майно, що було описано і арештовано згідно акту опису й арешту майна серія ВП № 25634233 не належить ТзОВ «Західагротранс». Дане майно належить зовсім іншій юридичній особі, а саме ТОВ «Західагротранс-Сервіс», яке не є учасником даного виконавчого провадження. ТзОВ «Західагротранс» 1 листопада 2011 року продало ТзОВ «Західагротранс-Сервіс» майно, зокрема техніку та меблі, що підтверджується видатковими накладними №ЛНА-000001 та №ЛНА-000002. Тому все майно, що було описано державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Новосадом Олегом Юрійовичем, належить ТзОВ «Західагротранс-Сервіс» на праві приватної власності. До того ж, ТзОВ «Західагротранс» не знаходиться за адресою АДРЕСА_1, куди прийшли державні виконавці для проведення виконавчих дій. Адресою ТзОВ «Західагротранс» є АДРЕСА_2 ТзОВ «Західагротранс» певний час знаходилось за адресою АДРЕСА_1 згідно договору оренди нежитлового приміщення № 01/09 від 2 лютого 2009 року, строк дії якого закінчився 1 лютого 2011 року. Після цього договір не був знову укладений і ТзОВ «Західагротранс» більше не орендує дане приміщення і не знаходиться за даною адресою. А в даному приміщенні АДРЕСА_1 знаходиться ТзОВ «Західагротранс-Сервіс».

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін та третьої особи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення. При цьому судом враховано наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» (надалі Закон).

Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Перед проведенням опису та арешту майна боржника, державний виконавець повинен пересвідчитись у належності права власності на майно боржника не порушуючи конституційні права та свободи інших осіб.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника, необхідності використання та інших обставин.

Судом встановлено та не заперечується представниками сторін та третьої особи, що в провадженні Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження №25634233 про стягнення з ТзОВ «Західагротранс» на користь юридичних та фізичних осіб суму боргу в загальному розмірі 2188271,56 грн. Державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Новосад Олег Юрійович 24 листопада 2011 року увійшов до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке орендує ТзОВ «Західагротранс», в якому і було складено акт опису й арешту майна серія ВП №25634233, згідно якого було описано і арештовано 31 найменувань майна боржника.

Факт місцезнаходження ТзОВ «Західагротранс» за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується договором оренди нежитлового приміщення № 01/09 від 2 лютого 2009 року, укладеного між ВАТ НАСК «Оранта» та ТзОВ «Західагротранс».

Також, згідно дослідженого в судовому засіданні акту державного виконавця, складеного старшим державним виконавцем Сотніком І. А. у присутності начальника юридичного відділу ВАТ НАСК «Оранта» Димарчук М.П., встановлено факт чинності договору оренди нежитлового приміщення № 01/09 від 02 лютого 2009 року. Факту не підписання акту прийому-передачі приміщення та не повернення приміщення ВАТ НАСК «Оранта» представники позивача та третьої особи не заперечили та підтвердили.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що ТзОВ «Західагротранс» знаходиться не за адресою АДРЕСА_1, оскільки, як вбачається із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом № 12551086 станом на 23.12.2011 року ТзОВ «Західагротранс» не ліквідовано, код ЄДРПОУ 35123772, місцезнаходження останнім не підтверджено. Крім того, до суду 22.12.2011 року повернувся конверт, який направлявся рекомендованою кореспонденцією на адресу - АДРЕСА_2, з відміткою органу поштового звязку «З даної адреси вибули».

На підставі вищезазначеного та враховуючи факт чинності договору оренди нежитлового приміщення № 01/09 від 2 лютого 2009 року, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Західагротранс» знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з цим, з досліджених в судовому засіданні видаткових накладних №ЛНА-000001 та №ЛНА-000002 від 1 листопада 2011 року на підставі яких, як стверджує позивач, все майно, що було описано державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Новосадом Олегом Юрійовичем відповідно до акту опису й арешту майна серія ВП № 25634233 від 24.11.2011 року, належить ТзОВ «Західагротранс-Сервіс» на праві приватної власності. Умовою продажу майна був безготівковий розрахунок. Як стверджує представник ТзОВ «Західагротранс», в судовому засіданні, даний розрахунок не був проведений. Факту не оплати даних товарів не заперечив представник третьої особи. Також, представники позивача та третьої особи не надали суду документів бухгалтерського обліку. Таким чином, майно, яке було описано державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Новосадом Олегом Юрійовичем відповідно до акту опису й арешту майна серія ВП № 25634233 від 24.11.2011 року належить боржнику - ТзОВ «Західагротранс».

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач складаючи оскаржуваний акт діяв у повній відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Частиною третьою тієї ж статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження позовних вимог. У суді не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідач, в свою чергу, як субєкт владних повноважень надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність дій щодо опису та арешту майна неправомірними та правомірність акту.

Таким чином, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяА.Я. Ксензюк