Рішення № 20673658, 26.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2011 р. Справа № 5023/8817/11 (н.р. 5023/1652/11)

вх. № 8817

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Рильова В.В.

суддя Бринцев О.В.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

прокурора - <Текст >позивача - ОСОБА_1, довіреність № 556 від 09.08.11, ;

відповідача - не з'явився;

3-й особи - <Текст >відповідача - <Текст >3-й особи - <Текст >

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Гонг" , м. Харків в інтересах держави в особі< Текст >3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джамп" м.Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року Акціонерне товариство закритого типу "Гонг" (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джамп" (відповідач) про стягнення орендної плати, компенсації витрат на комунальні послуги та опалення, послуги зв'язку та послуги користування мережею Інтернет за Договором оренди №17/А/1-01/10 від 01.01.2010 року у сумі 130218 грн. 66 коп., пені за несвоєчасну сплату орендної плати у сумі 39990 грн. 42 коп., штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати та компенсації витрат на комунальні послуги у розмірі 14412 грн. 99 коп., штрафу за невиконання вимог договору у розмірі 28813 грн. 48 коп.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.05.2011 року у справі №5023/1652/11 позов задоволено частково; присуджено до стягнення з ТзОВ "Джамп" на користь АТЗТ "Гонг" заборгованість з орендної плати, компенсації витрат на комунальні послуги та опалення, послуги зв'язку та послуги користування мережею Інтернет за Договором оренди №17/А/1-01/10 від 1.01.2010 року у сумі 76512 грн. 82 коп., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у сумі 3456 грн. 22 коп., штраф за несвоєчасну сплату орендної плати та компенсацію витрат на комунальні послуги у розмірі 3000 грн. 00 коп., штраф за невиконання вимог договору у сумі 5000 грн. 00 коп., а всього 87969 грн. 04 коп.; державне мито сумі 879 грн. 69 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 97 грн. 27 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 року у справі №5023/1652/11 апеляційну скаргу АТЗТ "Гонг" залишено без задоволення; апеляційну скаргу ТзОВ "Джамп" задоволено; рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2011 року скасовано; прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 серпня 2011 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 червня 2011 року та рішення Господарського суду Харківської області від 11 травня 2011 року у справі № 5023/1652/11 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Зважаючи на викладене, ухвалою господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2011 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14.11.2011 року об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 листопада 2011 року замінено позивача у справі Акціонерне товариство закритого типу “ГОНГ” на його правонаступника Публічне акціонерне товариство “ГОНГ” ; задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на "29" листопада 2011 р. о 10:00 год.

Ухвалою господарського суд Харківської області від 29 листопада 2011 року задоволено клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи, для розгляду даної справи призначено судову колегію.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 05 грудня 2011 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Аюпова Р.М., судді Бринцев О.В. та Рильова В.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 грудня 2011 року продовжено строк розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду справи до 09 січня 2012 року, відкладено розгляд справи на "22" грудня 2011 р. о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 грудня 2011 року відкладено розгляд справи на 26 грудня 2011 року о 10:00 год.

До початку судового засідання 26 грудня 2011 року позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

У призначеному судовому засіданні 26 грудня 2011 року позивач позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

У призначене судове засідання представник відповідача не зявився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограми та відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 22.12.2011 року, яка направлялась на адресу відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами). Окрім того, матеріали справи містять відзив на позовну заяву та документи в його обґрунтування, з яких вбачається його позиція у даній справі.

Присутній в судовому засіданні 26 грудня 2011 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 листопада 2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2010 року між Акціонерним товариством закритого типу "Гонг" (далі - позивач, орендодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джамп" (далі - відповідач, орендар), укладено договір оренди нежитлового приміщення №17/А/1 -01/10 (далі договір оренди) відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, вказані у пункті 1.2. договору. Нежитлові приміщення надаються орендарю для здійснення статутної діяльності. Вартість орендованих приміщень складає 3302700,00 грн (п. 1.5 договору)

Згідно з пунктом 1.2. договору, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе,88, загальною площею 330,27 кв.м., в т.ч.:

1.2.1 Холодильна камера (№23) площею 150 кв.м.;

1.2.2 Склад Е -1 площею 22 кв.м.;

1.2.3. Офісне приміщення А/1 (№8, 11, 17), площею 37,74 кв.м.;

1.2.4. Охолоджувальний коридор площею 24,79 кв.м.;

1.2.5. Рампа (загальна А/1) площею 68,44 кв.м.;

1.2.6. Місце для зберігання піддонів площею 12 кв.м.;

1.2.7. Офіс для комірника площею 5,3 кв.м.;

1.2.8. Побутове приміщення (роздягальня) шафки 10 шт.

Пунктом 3.1 договору оренди встановлено щомісячну плату за користування приміщеннями в розмірі 19 044,04 грн., в тому числі ПДВ 3 174,01 грн.

Пунктом 2.2.7 договору оренди встановлено обовязок орендаря сплачувати не пізніше 5 числа поточного місяця за орендовані приміщення та компенсувати комунальні витрати.

Відповідно до пункту 3.2. договору оренди орендар здійснює 100% передплату в строк, передбачений пунктом 2.2.7.

За умов п.4.1. Договору оренди, майно має бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом одного дня з моменту укладення сторонами цього Договору. Передача майна здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу цього майна в оренду (п.4.2 Договору оренди).

Факт передачі приміщень оренду підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 01 січня 2010 року.

15 лютого 2010 року між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода №1 до Договору, згідно якої, внесено зміни в п.1.2 та 3.1 договору, внаслідок чого позивач передав відповідачу 502,07 кв.м. приміщень будівлі літ.А/1. Орендна плата склала 26 799,34 грн., в тому числі ПДВ 4 466,56 грн. Факт передачі приміщень оренду за додатковою угодою № 1 підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 15 лютого 2010 року.

10 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода №2 до Договору, згідно якої було внесено зміни в п.1.2 та 3.1 договору, зі змісту яких з урахуванням зміненої редакції вбачається внесення змін до складу орендованого майна - орендодавець передав орендарю 1012,87 кв.м. приміщень розташованих в будівлі літ.А/1, а також склад 3-1. Орендна плата склала 57 409,69 грн., в тому числі ПДВ 9568,28 грн. Факт передачі приміщень оренду за додатковою угодою № 2 підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 10 квітня 2010 року.

Пунктами 3.5, 3.7 договору сторони домовились, що Відшкодування Орендодавцю витрат по оплаті комунальних послуг проводить відповідно до розрахунків, зроблених на підставі заявки в термін передбаченими в п.2.2.7 Договору. Орендар проводить відшкодування витрат на опалення згідно рахунку. Сума відшкодування витрат на опалення є договірною і може змінюватися у відповідності зі зміною ринкової ціни на газ.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач порушив свої зобовязання з оплати платежів за договором оренди №17/А/1-01/10 від 1.01.2010 року, внаслідок чого, у відповідача виникла заборгованість з орендної плати, компенсації витрат на комунальні послуги та опалення, послуги зв'язку та послуги користування мережею Інтернет у сумі 130218 грн. 66 коп., пені за несвоєчасну сплату орендної плати у сумі 39990 грн. 42 коп., штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати та компенсації витрат на комунальні послуги у розмірі 14412 грн. 99 коп., штрафу за невиконання вимог договору у розмірі 28813 грн. 48 коп., що ы стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4.3 договору оренди після закінчення строку дії договору оренди орендар зобовязується повернути приміщення за актом приймання-передачі орендодавцю. Приміщення вважається повернутим орендодавцю у випадку підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 1.6 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання акту прийому передачі та діє до 31.12.2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 січня 2011 року по справі № 59/360-10 за позовом ТОВ "Джамп" до АТЗТ "Гонг" про розірвання договору, яка набрала законної сили та сторонами не оскаржувалася, встановлено, що сторонами 02.12.2010р. добровільно розірвано договір, у відповідності до пункту 5.5. договору, згідно положень якого,орендатор має право відмовитися від договору, попередивши орендодавця за один місяць до розірвання договору письмовим повідомленням.

01.11.10 р. ТОВ „Джамп” було направлено повідомлення № 202 від 01.11.10 р. до АТЗТ „ГОНГ” з проханням прийняти приміщення орендовані згідно договору оренди № 17/А/1-01-10 від 01.01.10 р., у зв`язку з відмовою від договору, згідно з повідомленням №176 від 06.10.10 р. Вказане повідомлення було отримано АТЗТ „ГОНГ” 02.11.10 року за вх. № 423, про, що свідчить відмітка про отримання на повідомленні і цей факт визнається представником відповідача в судовому засіданні.

З урахуванням цього, згідно ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України (у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено, договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим) та відповідно п.5.5. договору оренди нежитлових приміщень № 17/А/1-01-10 від 01.01.10р. названий договір вважається розірваним після закінчення встановленого договором місячного строку, тобто з 02.12.2010р.

Посилання відповідача про те, що ним були направлені на адресу позивача повідомлення від 06.10.10р. № 176 про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 17/А/1-01-10 від 01.01.10 р. не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи та є безпідставними.

Згідно ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”. Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Також відповідно до ч. 2 - 4 статті 13 Закону України № 2453 VI ”Про судоустрій та статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України. Обовязковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір оренди нежитлового приміщення №17/А/1 -01/10 укладений між сторонами 01 січня 2010 року є розірваним з 02.12.2010 року, а відтак вимоги позивача щодо наявності у відповідача зобовязань згідно розірваного договору та нарахування орендної плати, компенсації витрат на комунальні послуги та опалення за весь період з січня 2010 р. по грудень 2010 р. включно є необґрунтованими та судом не приймаються, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за грудень 2010 року мала нараховуватися лише до дати розірвання договору оренди.

Скасовуючи Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 червня 2011 року та рішення Господарського суду Харківської області від 11 травня 2011 року у справі № 5023/1652/11 та направляючи справу на новий розгляд до Господарського суду Харківської області, Вищий господарський суд України в Постанові від 30 серпня 2011 року зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки та не здійснили належного аналізу положень п.2.2.6 Договору оренди, не досліджувалося питання щодо отримання відповідачем (або виставлення позивачем відповідачеві) рахунків на оплату орендної плати і розрахунків відшкодування витрат на оплату комунальних послуг (зокрема, яким чином мали бути передані (чи передавались) орендодавцем орендареві і в який спосіб мали бути отримані останнім від орендодавця) та не встановлено факту отримання (тим чи іншим шляхом) цих рахунків та розрахунків відповідачем.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Досліджуючи питання щодо порядку виставлення рахунків на сплату платежів (орендної плати та відшкодування витрат на оплату комунальних послуг), передбачених умовами договору оренди, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Розділом 2.2 договору оренди встановлені права та обовязки орендаря. Так, пунктом 2.2.6 Договору оренди встановлений обовязок орендаря щомісячно, не пізніше 25 числа, отримувати у орендодавця рахунки для оплати орендованого майна і розрахунок відшкодування витрат на оплату комунальних послуг.

Матеріали справи містять рахунки позивача № 4987 від 11.10.2010 року, № 4905 від 01.09.2010 року, № 5021 від 01.11.2010 року , № 5034 від 27.10.2010 року, які не містять помітки про їх вручення відповідачу.

Натомість, з аналізу договору оренди, вбачається саме обовязок орендаря (відповідача у справі) отримувати у орендодавця (позивача у справі) рахунки для оплати орендованого майна і розрахунки на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг, та сплачувати, за користування, переданих йому в оренду нежитлових приміщень, орендну плату та відшкодувати витрати на оплату комунальних послуг в строки, встановлені п. 2.2.7 договору оренди, незалежно від факту отримання або надіслання рахунків.

Матеріалами справи встановлено, що приміщення було у користуванні відповідача з січня 2010 р. по 01.12.2010 р.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що підлягає задовленню заборгованість з орендної плати, компенсації витрат на електроенергію та опалення у розмірі 62297,67 грн., з яких:

- заборгованість з орендної плати (згідно рахунку № 5021) за листопад 57409,69 грн., за грудень 2010 року (1 день) 1851,93 грн.

- заборгованість з електричної енергії (згідно рахунку № 4905) 677,13 грн.; за жовтень 2010 року (рахунок № 5034) 875,50 грн.

- заборгованість з опалення (згідно рахунку 4987) 1483,42 грн.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, опалення та електроенергії, які нараховані позивачем за договором оренди після його розірвання - з 02.12.2010 року, як безпідставно нараховані.

Колегія суддів також відмовляє в задоволені вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги телефонного зв'язку та Інтернет, з огляду на наступне.

По-перше, колегія суддів вважає безпідставне включення компенсації витрат на послуги звязку окремо, оскільки відповідно до пункту 3.1 договору оренди ці послуги сплачуються не окремо, а входять до складу орендної плати (послуги з обслуговування двох телефонів 100 грн.).

По-друге, пунктами 2.1.10, 2.1.11, договору оренди передбачений відповідний порядок підключення до телефонної мережі та мережі Інтернет, згідно з яким орендодавець (позивач у справі) зобов'язався:

- за заявкою орендаря (відповідача у справі) видавати письмову згоду на тимчасове переоформлення користування телефоном, після її узгодження з телефонною компанією, у разі наявності технічних можливостей,

- за заявкою орендаря (відповідача у справі) надати можливість користуватися мережею Інтернет шляхом укладення окремого договору з телефонною компанією.

Пунктами 3.10, 3.11 сторонами договору оренди був встановлений порядок оплати послуг телефонного зв'язку та використання мережі Інтернет, а саме, рахунки телефонної компанії на тимчасово переоформлений телефонний номер оплачуються безпосередньо орендарем окремо. На непереоформлений телефонний номер витрати відшкодовуються за наданням Орендодавцем рахунків телефонної компанії. Рахунки телефонної компанії за підключення мережі Інтернет, надання додаткового обладнання для підключення до мережі та користування мережею Інтернет відшкодовуються орендарем (відповідачем у справі) з надання орендодавцем (позивачем у справі) рахунків телефонної компанії.

Проте, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем за період, щодо якого виник спір, заявок орендаря надання можливості користуватися мережею Інтернет шляхом укладення окремого договору з телефонною компанією та документів на підтвердження підключення відповідачеві телефонною компанією вказаних послуг.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, в якій частині були розподілені витрати на послуги звязку та Інтернету серед осіб, які знаходяться у тому ж будинку, в якому знаходяться орендовані відповідачем приміщення.

З аналізу матеріалів справи та актів прийому-передачі до договору оренди № 1, № 2, № 3 (за якими, окрім нежитлових приміщень передавалось і інше майно, яким був обладнаний обєкт оренди), не вбачається, що позивач передавав відповідачеві в користування телефонні номери та точки для користування мережею Інтернет, за якими, як зазначає позивач у позовній заяві, виникла заборгованість за послуги телефонного зв'язку та Інтернет.

Таким чином, суд не вбачає правих підстав для стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню послуг звязку та Інтернет.

Також позивачем заявлені до стягнення штрафні санкції: пеня у розмірі 39990,42 грн., штраф за несвоєчасну сплату орендної плати та компенсацію витрат на комунальні послуги в розмірі 14 412,99 грн. та штраф за невиконання вимог договору в розмірі 28 813,48 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог в частині стягнення неустойки колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.8 договору оренди, за прострочення оплати платежів, встановлена відповідальність орендаря у вигляді пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендних платежів та компенсацію витрат на комунальні послуги, передбачених договором , позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості яка за розрахунком позивача за період з 06.09.2010 року по 23.02.2011 склала 39990,42 грн.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення цієї вимоги, оскільки, по перше, позивачем нараховано розмір пені, що перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України та не відповідає вимогам діючого законодавства та не відповідає положення ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, по-друге, позивачем нарахована пеня на заборгованість, частина якої ним була безпідставно нарахована.

З огляду на наведене, судом здійснено перерахунок пені, з урахуванням вимог діючого законодавства, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за заявлений позивачем період для нарахування пені та на задоволену судом заборгованість, розмір якої склав 2852,11 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.9 договору оренди встановлено, що у разі прострочки оплати платежів більше ніж на 1 місяць, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 20% від несплаченої суми.

Відповідно до п. 5.1 договору оренди , у разі невиконання орендарем або орендодавцем своїх зобовязань, сторонами може бути предявлено штраф у розмірі 5 % річної орендної плати.

За прострочення внесення платежів та компенсацію витрат на комунальні послуги, передбачених договором, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 14412,99 грн. (20% від несплаченої суми) та штраф за невиконання вимог договору у розмірі (5% від річної плати) в сумі 28813,48 грн.

Таким чином, позивач нарахував відповідачу штраф за порушення одного й того ж зобовязання - прострочення внесення платежів та компенсацію витрат за комунальні послуги, що суперечить принципам статті 61 Конституції України, якою встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У звязку з чим, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача штрафу, передбаченого пунктом 3.9 договору оренди, 20% від несплаченої суми, який за розрахунком суду складає 12459,59 грн.

В решті заявленого до стягнення штрафу суд відмовляє в його задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 651,762,764,782 Цивільного кодексу України, статтями 179, 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343, Господарського кодексу України, ст. 1,2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Позов задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Джамп" (61071, м.Харків, пров. Новожанівський, 11, код ЄДРПОУ 31152349, ІПН 311523420330, р/р № 26006103795001 в ПАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Гонг" (61064, м. Харків, Комсомольське шосе, 88, р/р 26003300001810 "Харківська регіональна дирекція" АТ "Златобанк", МФО 380612, код ЄДРПОУ 01549165, ІПН 015491620350) заборгованість з орендної плати, компенсації витрат на електроенергію та опалення в сумі 62297,67 грн., 2852,11 грн. пені, та 12459,54 грн. штрафу., державне мито у розмірі 776,09 грн. та витрати на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 85,82 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Головуючий суддя (підпис< Текст >Аюпова Р.М.

суддя (підпис< Текст >Рильова В.В.

суддя (підпис< Текст >Бринцев О.В.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 30 грудня 2011 року

справа № 5023/8817/11