Ухвала суду № 20672549, 06.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2011 р. м. КиївК-28488/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Ланченко Л.В., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року

у справі №АС12/667-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумський рафінадний завод»(надалі ВАТ «Сумський рафінадний завод»)

до Державної податкової інспекції в м. Суми (надалі ДПІ в Суми)

про визнання протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми №0014341502/0/49009 від 03.07.2008р. про донарахування штрафних санкцій в розмірі 1262,56грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб та №0014341502/1/49009 від 23.07.2008р. про донарахування штрафних санкцій в розмірі 1262,56грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовано неправомірністю зарахування контролюючим органом визначеного податкового зобовязання зі сплати податку на землю в розмірі 54780,82грн. за лютий 2008р., в звязку з чим сплачена сума земельного податку за березень 2008р. була спрямована ДПІ в м. Суми в рахунок боргу за лютий 2008р.

Постановою господарського суду Сумської областівід 12 січня 2009 року в позові ВАТ «Сумський рафінадний завод»відмовлено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлює обовязок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобовязання та терміни її погашення. Відстрочення термінів сплати узгоджених сум податкових зобовязань відповідно до цього Закону здійснюється у порядку передбаченому ст.14 шляхом розстрочення (відстрочення) податкових зобовязань. Таким чином, оскільки не передбачено можливості сплати платником податкових зобовязань наступного періоду до сплати податкових зобовязань попереднього періоду, суд дійшов висновку про правомірність спрямування ДПІ в м.Суми коштів, що надійшли від позивача, на сплату зобовязань з податку на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове, яким адміністративний позов ВАТ «Сумський рафінадний завод»задоволено. Визнано протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми від 03.07.2008р. №0014341502/0/49009 про зобовязання сплатити штраф в розмірі 10% у сумі 1262,56 грн. за платежем земельний податокз юридичних осіб та від 23.07.2008р. №0014341502/1/49009 про зобовязання сплатити штраф в розмірі 10% у сумі 1262, 56 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Мотивуючи постанову про задоволення адміністративного позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що незважаючи на недотримання позивачем порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідач не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009р., як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову господарського суду Сумської областівід 12 січня 2009р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено невиїзну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства, про що складено акт №5724/152/00372925 від 20.06.2008р.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та абз.1 ст.17 Закону України «Про плату за землю», а саме, несплата платником податків узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у розрахунку земельного податку на 2008р. за лютий та березень 2008р. було визначене податкове зобовязання зі сплати земельного податку з граничними строками сплати 31 березня та 30 квітня 2008р. в сумі 54780,81грн., що фактично були сплачені підприємством у період з 14.04.2008р. по 13.05.2008р.

На підставі зазначеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми №0014341502/0/49009 від 03.07.2008р.про донарахування штрафних санкцій в розмірі 1262,56грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб та №0014341502/1/49009 від 23.07.2008р. про донарахування штрафних санкцій в розмірі 1262,56 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено порядок сплати зобовязань платників податків, зокрема п.п.17.1.7 п.17 ст.17 Закону встановлено відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених сум зобовязань.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд апеляційної інстанції цілком правильно звернув увагу на те, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дійсно, передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, вищезазначені норми цього ж Закону України не встановлює порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлює відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому, слід звернути увагу на те, що нормами п.16.3.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Цілком правомірно, також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення по відповідному податку нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому, відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, дійсно п.п.8.6.2 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням положень п.п."б" п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції у повній мірі виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:____ Н.Є. Маринчак

Судді:____ Г.К. Голубєва

____ М.І. Костенко

____ Л.В. Ланченко

____ О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак