Ухвала суду № 20672237, 21.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. КиївК-4774/08

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

при секретарі Кравченко В.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2007

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2008

у справі № 2-7/8944-2006А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський ремонтно-механічний завод»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2008, позов задоволено частково. Визнано недійними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі від 10.01.2006 № 0018993201/0 та від 24.03.2006 №0018992301/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

ДПІ у м.Сімферополі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права: ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України та норм матеріального права: п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податко на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 7.7. ст. 7, п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ та ч. 2 п. 37 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податкові повідомлення-рішення від 10.01.2006 № 0018993201/0 та від 24.03.2006 № 0018992301/1 про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 42651,00 грн., в тому числі 11262,00 грн. основного платежу та 31392,00 грн. штрафних санкцій, прийнято на підставі акту перевірки від 28.12.2005 № 1140/23-6/00901499 від 28.12.2005 за період з 01.07.2004 по 30.06.2006, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Розбіжності даних податкового органу по податкових зобовязаннях з даними, відображеними у деклараціях з ПДВ, склало 11262 грн., проте причини таких розбіжностей в акті перевірки не викладено, посилання на первинні документи і регістри бухгалтерського обліку, які б підтверджували факти порушення податкового законодавства, в акті відсутні, у звязку з чим судами встановлено недотримання податковим органом при складанні акту перевірки вимог п.п. 2.3.2 п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено факт фіксування актом перевірки порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, відповідно до якої база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, без викладення змісту такого порушення.

У справі судом призначалася судово-бухгалтерська експертиза, за результатами якої складено висновок № 156 від 28.09.2007, згідно із яким розбіжність з даними податкового органу з податкового зобовязання з податку на додану вартість становить 12275 грн. у бік їх зменшення, яка утворилася в наслідок описаних у висновку експерта обставинах.

В результаті, судами попередніх інстанцій встановлено, що за період з липня 2004 року по червень 2005 року податкове зобовязання з ПДВ відсутнє, а переплата складає 80684 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та надали їм правильну правову оцінку.

Судами попередніх інстанцій не було допущено порушень правил оцінки доказів, викладених у ст. 85 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, суди попередніх інстанцій правильно визнали належним доказом та взяли до уваги висновок експерта, якому надали перевагу як доказу перед актом перевірки, оскільки акт перевірки не відповідає вимогам п.п. 2.3.2 п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, а тому не підтверджує зафіксоване в ньому порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Натомість, висновок експерта зроблений в результаті дослідження первинних документів позивача, містить причини розбіжностей даних податкового органу з даними декларацій з податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

суддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв

О.М. Нечитайло