Ухвала суду № 20670356, 17.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2011 р. м. КиївК-17210/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С,Е.

Усенко Є.А.

при секретарі Шкляр А.В.

за участю представників:

позивача Опалько Л.В., Чорногорця Є.А.,

відповідача Гладуна Є.В., Ярмака М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Господарського суду міста Києва від 18.06.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2008

у справі № 25/109-А

за позовомДержавного підприємства «Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(далі по тексту позивач, ДП «НАЕК «Енергоатом») звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) № 0000601604/0, № 0000731604/0 від 01.12.2005.

Постановою Господарського суду міста Києва від 18.06.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2008, позов задоволено; визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на протиправність їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій,за результатами планової документальної перевірки ДП «НАЕК «Енергоатом»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 по 31.12.2004, складено акт № 661/16-4/24584661 від 17.11.2005, в якому зафіксовано порушення: пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: не включення до складу валового доходу реалізацію виконаних робіт з добудови атомних електростанцій (в якості підрядника) для ХАЕС та РАЕС у І кварталі 2002 року на суму 2948667 грн.; пп. 1.3.1 п. 1.3 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: не включено до складу валового доходу за 2003 рік реалізацію у 2003 році ВО «Маяк»(Російська Федерація) відпрацьованого ядерного палива на суму 142385,15 грн.; пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: не віднесення в 2003-2004 роках до складу валового доходу частково погашеної безнадійної заборгованості у сумі 11731540,49 грн., що попередньо віднесена у ІV кварталі 2003 року до складу валових витрат; п. 5.9 ст. 5 зазначеного Закону, а саме: не включення до складу валового доходу за 2003 рік приросту балансової вартості ядерного палива на суму 76531548,35 грн.; пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення сум валових витрат за 2003 рік у сумі 81599055,02 грн. за рахунок включення до складу валових витрат послуг по прийманню, технологічній витримці, зберіганню та переобробці відпрацьованого ядерного палива; пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону, а саме: ВП ЗАЕС до складу валових доходів включено кредиторську заборгованість без врахування суми податку на додану вартість за 2003 рік у розмірі 59349,34 грн. та за 2004 рік 675351,79 грн.; пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині несвоєчасності сплати податку на прибуток підприємств за 2002-2004 роки (затримка сплати податку більше 90 днів).

На підставі результатів вказаної перевірки, 01.12.2005 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000601604/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 59443700 грн., в т.ч.: 352500 грн. основного платежу та 59091200 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

-№ 0000731604/0 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 50% у сумі 2087054,42 грн.

Визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000601604/0 від 01.12.2005, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

В розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»реалізація - це господарська операція субєкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу права власності на продукцію (роботи, послуги) іншому субєкту підприємницької діяльності в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобовязань. Для цілей оподаткування датою реалізації вважається дата передачі права власності на зазначену продукцію (роботи, послуги) згідно з базисними умовами поставки, визначеними сторонами, незалежно від строків здійснення оплати.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, ХАЕС та РАЕС є відокремленими підрозділами ДП «НАЕК «Енергоатом», тобто дані підприємства є однією юридичною особою, а перехід права власності в межах однієї юридичної особи не відбувається.

Тому судами вірно зазначено, що правомірним є не включення дирекцією ДП «НАЕК «Енергоатом»до складу валового доходу обсягів реалізації виконаних робіт по добудові атомних електростанцій для ХАЕС та РАЕС у І кварталі 2002 року на суму 2 948 667 грн.

Відповідно до умов п. 4.1 Контракту № 235/98-01 від 01.06.1998, укладеного між ВО «Маяк»(Російська Федерація, м. Озерськ) (Підприємство) та ДП «НАЕК «Енергоатом»(Замовник) ціни на послуги, надані підприємством, а також фактурна вартість відпрацьованого палива Підприємство та Замовник узгоджують в щорічних доповненнях до даного Контракту.

Відповідно до п. 10.1 Контракту право власності на відпрацьоване паливо, а також ризик випадкової втрати або випадкового ушкодження відпрацьованого палива переходить від Замовника до Підприємства під час перетину українсько-російського кордону.

Згідно з доповненням № 9 від 20.05.2003 до Контракту № 235/98-01, у липні 2003 року ДП «НАЕК «Енергоатом» було відвантажено 168 відпрацьованих збірок з ВП РАЕС, загальною фактурною вартістю 66 537, 45 грн.(ВМД №20402/3/00/1392 від 02.07.2003).

Відповідно до Додаткової угоди № 10 від 13.10.2003 до Контракту № 235/98-01, дирекцією у грудні 2003 відвантажено 192 відпрацьовані збірки, загальною фактурною вартістю 75 847, 70 грн. (ВМД №20402/3/003330 від 22.12.2003). Підпунктом 3.3 Додаткової угоди передбачено, що фактурна вартість відпрацьованого палива складає 0,65 дол. США за 1 кг суми мас ізотопів урану і плутонію тільки для цілей митного оформлення.

Балансова вартість відпрацьованого ядерного палива за Додатковою угодою № 10 від 13.10.2003 до Контракту від 01.06.1998 № 235/98-01 по бухгалтерському обліку дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом»дорівнює «0».

Судами попередніх інстанцій зазначено, що порушення позивачем пп. 1.3.1 п. 1.3 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не було підтверджено.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум заборгованості, що підлягає включенню до складу валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

Згідно пп. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 цього Закону у разі коли дебітор повністю або частково погашає безнадійну заборгованість, попередньо віднесену кредитором до складу валових витрат або відшкодовану за рахунок страхового резерву, кредитор збільшує валовий доход на суму компенсації, одержаної від дебітора, у податковий період , протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості або її частини.

Під час проведення експертизи, експертом зроблено висновок про те, що ДП «НАЕК «Енергоатом»у відповідності з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 та пп. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми погашеної заборгованості, які попередньо віднесені до складу валових витрат по ухвалі Господарського суду у м. Києві від 03.11.2003, справа № 35/612 за позовом ДП «НАЕК «Енергоатом»до ДП «Енергоринок»про стягнення заборгованості у сумі 2 337 824612 грн., яка виникла в результаті невиконання зобовязань ДП «Енергоринок»по розрахунках за відвантажену електроенергію згідно договору купівлі-продажу електричної енергії від 18.05.2001 № 698/05-НАЕК/640/01, включені до складу валових доходів. Висновки акту перевірки щодо невіднесення Дирекцією ДП «НАЕК «Енергоатом»в 2003-2004 роках до складу валового доходу частково погашену безнадійну заборгованість ДП «Енергоринок»у сумі -11 731 540,49 грн., що була попередньо віднесена у IV кварталі 2003 до валових витрат спростовані наданими документами обліку та при їх дослідженні документально не підтверджені.

Щодо порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»судами зазначено таке.

В результаті невірно визначених залишків балансової вартості ядерного палива на початок та кінець звітних періодів в порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ВП «Запорізька АЕС»занижено валовий дохід за 2004 рік на 19 283 019,55 грн., ВП «Рівненська АЕС»занижено валові доходи за 2004 рік на 222 161 900 грн., ВП «Хмельницька АЕС»занижений валовий дохід за 2004 рік на 278 918 700 грн.

Заниження валового доходу виникло у звязку з тим, що при веденні податкового обліку до приросту (убутку) балансової вартості запасів дирекція ДП «НАЕК «Енергоатом»включає лише балансову вартість ядерного палива у вузлах свіжого ядерного палива, а балансову вартість ядерного палива в активній зоні не включає.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Судами попередніх інстанцій встановлено, щобухгалтерський облік витрат ведеться ДП «НАЕК «Енергоатом»згідно з актами списання ядерного палива на виробництво електроенергії та відпущеної теплової енергії, дані акти надаються атомними станціями щомісяця. По специфіці виробництва електричної та теплової енергії незавершеного виробництва при її виготовленні бути не може, в звязку з чим балансова вартість ядерного палива у виробництві в активній зоні реактора випадає при проведенні приросту (убутку) запасів. Як зазначає позивач облік витрат на підприємстві ведеться відповідно до вимог Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 7581/4044, та Наказу від 24.01.2003 за № 56 «Про облікову політику по ДП «НАЕК «Енергоатом».

Щодо виявлених порушень вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»судами зазначено наступне.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 5.4.5 п. 5.4 ст. 5 зазначеного Закону до валових витрат включаються будь-які витрати платника податку, повязані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню), які перебувають у його власності, витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронення або оплати послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від господарської діяльності платника податку сторонніми організаціями, з очищення стічних вод, інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судами, дирекцією ДП «НАЕК «Енергоатом»до складу валових витрат 2 півріччя 2003 року включено витрати за послуги по прийманню, технологічній витримці, зберіганню та переробці відпрацьованого ядерного палива у розмірі 81 596 055, 02 грн., згідно контракту, укладеного з ВО «Маяк» (Російська Федерація, м. Озерськ) від 01.06.1998 № 235/98-01.

Відповідно до умов контракту Підприємство приймає від Замовника на переробку відпрацьоване ядерне паливо реакторів ВВЕР 440 Ровенської АЕС у вигляді відпрацьованих тепловиділяючих збірок, що були раніше поставлені Росією у вигляді збірок зі свіжого урану; Підприємство повертає, а Замовник приймає отверділі високорадіоактивні відходи, отримані від переробки відпрацьованого палива у кількостях, розрахованих по методиці, узгодженій російськими та українськими компетентними органами. Строк повернення - 20 років після приймання відпрацьованого палива по окремому контракту.

Відповідно до розділу XV Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»передбачений експорт, імпорт ядерних установок, обладнання, технологій, ядерних матеріалів (у тому числі свіжого та відпрацьованого реакторного палива). Відпрацьоване ядерне паливо - це ядерне паливо, вилучене з реактора після опромінення і визнане непридатним для подальшого використання в реакторі даного типу.

Згідно ст. 54 Закону України «Про охорону навколишнього середовища»підприємства, установи та організації, що здійснюють господарську чи іншу діяльність, повязану з використанням радіоактивних речовин у різних формах і з будь-якою метою, зобовязані забезпечувати екологічну безпеку цієї діяльності, що виключала б можливість радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища та негативного впливу на здоровя людей у процесі видобутку, збагачення, транспортування, переробки, використання та захоронення радіоактивних речовин.

Відповідно до ст. 2 Статуту ДП «НАЕК «Енергоатом»основною метою діяльності його є забезпечення безпечної експлуатації атомних електростанцій, поліпшення енергопостачання народного господарства і населення, завершення ринкових перетворень в електроенергетиці та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій в умовах функціонування оптового ринку електроенергії. Відповідно до чинного законодавства України, Компанія здійснює діяльність у сфері використання ядерної енергії, у т.ч.: пп. 2.2.6 Статуту «введення в експлуатаціюта експлуатація ядерних установок чи обєктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами». Тобто, всі ВП АЕС ведуть облік і контроль ядерного палива та інших радіоактивних речовин, несуть повну відповідальність за ядерну та радіаційну безпеку поводження з ядерним паливом і його використання (транспортування, зберігання, завантаження, використання в робочому циклі, перевантажування, відправлення відпрацьованого ядерного палива на зберігання і переробку за межі АЕС).

Висновки судово-бухгалтерської експертизи у справі підтвердили правомірність віднесення до складу валових витрат - витрат за послуги по прийманню, технологічній витримці, зберіганню та за послуги по прийманню, технологічній витримці, зберіганню та переробці відпрацьованого ядерного палива у розмірі 81 596 055, 02 грн., згідно контракту, укладеного з ВО «Маяк»(Російська Федерація, м. Озерськ) від 01.06.1998 № 235/98-01.

Щодо порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» судами зазначено наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так із за їх межами.

Згідно пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього Закону суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг) не включаються до складу валового доходу.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»покупець при збільшенні валових доходів повинен збільшити податкові зобовязання з податку на додану вартість. Висновками експертизи не підтверджено визначені у акті порушення, окрім того, з наданого розрахунку донарахованих зобовязань, застосованих штрафних санкцій суд немає можливості встановити чи стало підставою донарахування податку та в якому розмірі виявлене порушення.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності своїх дій покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суди попередніх інстанцій зазначили про недоведеність з боку відповідача висновків про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», викладених в акті перевірки, тому, відповідно, у судів були наявні підстави для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000601604/0 від 01.12.2005.

Визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.12.2005 № 0000731604/0, суди попередніх інстанцій виходили з того, що штраф, визначений цим податковим повідомленням-рішенням є адміністративно-господарською санкцією; порушення відповідачем строку застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченого ст. 250 ГК України.

Однак, зазначений висновок судів не можна вважати таким, що зроблений на основі повно та всебічно досліджених обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.12.2005 № 0000731604/0 вказаним вимогам не відповідають, з огляду на таке.

Відповідно до статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначається, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобовязання зобовязання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї статті податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовязання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у звязку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 цього Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є складовою податкового зобовязання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами і державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені і штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами та визначає процедуру оскарження дій цих органів.

Проте, суди попередніх інстанцій в результаті невірного застосування норм матеріального права та не дослідження правомірності нарахування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням дійшли передчасного висновку щодо визнання його недійсним.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Постанову Господарського суду міста Києва від 18.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2008 скасувати в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000731604/0 від 01.12.2005.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Секретар І.Ю. Гончарук