Ухвала суду № 20670288, 15.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2011 р. м. КиївК-33744/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2009 та постанову Господарського суду Львівської області від 17.07.2008

у справі № 28/159А Господарського суду Львівської області

за позовом Державного підприємства «Львівський бронетанковий ремонтний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Львові

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 17.07.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2009, позов ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод»задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 19.03.2008 № 112301/0/5374 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2006 року на 33333,33 грн., та за серпень 2007 року на 1417,00 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Львові просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пунктів 1.3, 1.7 та 1.8 ст. 1, підпунктів 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), доводячи, що сплата податку постачальниками товарів (робіт, послуг) в ланцюгу поставок є неодмінною передумовою правомірності декларування платником податку на додану вартість покупцем суми бюджетного відшкодування з цього податку.

Позивач не реалізував право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

ДПІ у м. Львові проведена невиїзна документальна перевірка ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок товариства у банку, зокрема, за серпень 2006 року та серпень 2007 року, за результатами якої складено акт від 17.03.2008 № 26/23-4/07985602 та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

При цьому контролюючий орган зробив висновок про порушення позивачем пунктів 1.3, 1.7 та 1.8 ст. 1, підпунктів 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР з посиланням на те, що перевіркою не встановлено факту надмірної сплати податку до бюджету постачальниками товару ТОВ «Малс-Плюс»(друга ланка поставки) та ТОВ «Трансінвест», які не знаходяться за юридичною адресою.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 цієї ж статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами юридичних фактів, встановлених нормами пунктів 1.3, 1.7 та 1.8 ст. 1, підпунктів 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Інші статті цього Закону так само, як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платнику, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Досліджені в судовому процесі первинні документи (податкові накладні, платіжні доручення) давали судам попередніх інстанцій підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів безпосереднім постачальникам товарів, сума податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та сплачена.

До того ж товарність операцій з поставки позивачу товару ДПІ не оспорюється.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2009, постанову Господарського суду Львівської області від 17.07.2008 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович

підписО.І.Степашко Суддя Є.А. Усенко