Ухвала суду № 20669099, 08.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 року м. КиївК-12469/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 21.02.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009

у справі № 5/332/07-АП

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технології 2000»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології 2000»(далі по тексту позивач, ТОВ «Технології 2000») звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі по тексту відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя) № 0000711702/0 від 22.08.2007, № 0000711702/1 від 05.11.2007.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 21.02.2008, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009, позов задоволено; визнано нечинними спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на протиправність їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Технології 2000»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2007, складено акт № 141/23-30398999 від 06.08.2007, в якому зафіксовані порушення: пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 , абз. «е»пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6, п. 8.1 ст. 8, п. 17.1 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: не включено до загального місячного оподаткованого доходу платника податку - громадянина додаткове благо у розмірі 2 100 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на 273 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000711702/0 від 22.08.2007 та № 0000711702/1 від 05.11.2007 про визначення суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 819 грн., у т.ч.: 273 грн. основного платежу та 546 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи податкові зобовязання ТОВ «Технології 2000», відповідач виходив з того, що позивачем не було включено до загального місячного оподаткованого доходу платника податку (працівника) ОСОБА_1 - дохід від одержаного ним додаткового блага, до якого, на думку податкової інспекції, відносяться грошові кошти у розмірі 2 100 грн., виплачені підзвітній особі за придбання паливно-мастильних матеріалів, оскільки на балансі підприємства відсутні будь-які транспортні засоби.

Судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що ТОВ «Технології 2000»у власній господарській діяльності з квітня 2003 року використовує автонавантажувач, який працює на бензині, при цьому за транспортні засоби нараховується та сплачується збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Працівнику ТОВ «Технології 2000»- ОСОБА_1 було доручено придбання бензину, який було оприбутковано на склад підприємства, при цьому ОСОБА_1 своєчасно подав авансовий звіт та відповідні первинні документи, які підтверджують достовірність цієї операції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення наступним.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно пп. «г»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обовязковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. «б» пп. 9.10.2 п. 9.10 ст. 9 цього Закону звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо того, що виплачена позивачем грошова сума працівнику підприємства ОСОБА_1 у розмірі 2 100 грн. згідно авансового звіту, яка була сплачена підзвітною особою за бензин, придбаний ОСОБА_1 для потреб підприємства, не є додатковим благом, і відповідно не повинна включатися до складу загального місячного оподатковуваного доходу як дохід, отриманий платником податку від його працедавця, а тому відповідачем безпідставно донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 273 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 546 грн.

Крім того, слід звернути увагу, що вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акта. Щодо акта індивідуальної дії правильними вимогами мають бути: визнання його протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), які є одним і тим же способом захисту порушеного права згідно ст. ст. 105, 162 КАС України, сформульованим у різних словесних формах. Однак, неврахування цього судами не вплинуло на правильне вирішення в даній справі спору по суті.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя відхилити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 21.02.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова Суддя О.І. Степашко