Ухвала суду № 20663747, 22.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011 року                               м. Київ                                        К-24939/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Лосєв А.М., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (далі –ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Севастополя від 08.12.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2010

у справі № 2-а-2427/09/2770

за позовом відкритого акціонерного товариства «Мусон»(далі –ВАТ «Мусон»)

до ДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Севастополя від 08.12.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2010, позов задоволено; визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.09.2009 № 0001082310/2. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що на момент проведення перевірки спірний об’єкт основних фондів (самопливний каналізаційний колектор) не був введений в експлуатацію, не належав позивачеві на праві власності, у зв’язку з чим віднесення до валових витрат підприємства витрат на будівництво цього об’єкта має здійснюватися за правилами підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити в позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про порушення судами підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 названого Закону, який виключає можливість включення до валових витрат, зокрема, витрат на придбання та будівництво основних фондів.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Мусон»зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в порядку статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для донарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 187917,50 грн. (у тому числі 59220 грн. за основним платежем та 128697,50 грн. за штрафними санкціями) слугував висновок податкового органу, викладений в акті від 09.04.2009 № 1434/23-123/14314707, про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Мусон»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2008 про безпідставне включення ВАТ «Мусон»до складу валових витрат підприємства витрат на оплату робіт по будівництву самотечного каналізаційного колектора до моменту введення цього об’єкта в експлуатацію.

Судами також було з’ясовано, що спірний колектор підлягав подальшій передачі позивачем у комунальну власність міста. Відповідні наміри позивача зафіксовані і в названому акті перевірки.

Донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов’язання з податку на прибуток було здійснено податковим органом на підставі підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за змістом якого не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно з статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Водночас згідно з підпунктом 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 цього ж Закону не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам.

Таким чином, порядок ведення податкового обліку витрат на будівництво об’єкта залежить від напряму його майбутнього використання. Враховуючи, що амортизації підлягають лише витрати на придбання, спорудження та будівництво власних основних фондів підприємства, та з огляду на те, що, як встановлено судами, в даному разі спірний об’єкт не підлягав включенню до основних фондів ВАТ «Мусон», то підстави для застосування до спірних правовідносин приписів підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відсутні.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як випливає зі змісту акта перевірки, понесення ВАТ «Мусон»витрат на будівництво спірного колектора було необхідною умовою для забезпечення функціонування торговельно-розважального комплексу позивача, у зв’язку з чим зазначені витрати є такими, що економічно пов’язані з господарською діяльністю останнього.

З урахуванням викладеного позивач обґрунтовано включав до валових витрат підприємства витрати на оплату робіт з будівництва спірного колектора за правилом «першої події»в порядку підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому донарахування позивачеві податкового зобов’язання за оспорюваним рішенням є незаконним.

За таких обставин суди обґрунтовано задовольнили позов, у зв’язку з чим процесуальні підстави для скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України                                                   

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Севастополя від 08.12.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2010 у справі № 2-а-2427/09/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко