Постанова № 206565, 26.10.2006, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2006 р.

Справа № 2/305-3597

09:45

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Колубаєвої В.О.

при секретарі судового засідання Івасишин О.І

Розглянув справу

за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України вул. Грушевського, 8,Тернопіль,46021

до Приватного підприємства "Агро-КПК" с. Угриньківці Заліщицького р-ну.

про стягнення заборгованості.

За участю представників сторін:

позивача: Гловак В.І. - довіреність №03-105/13-39 від 31.08.06р.

відповідача:

Суть справи: В судовому засіданні перед розглядом справи представнику позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства.

Позивач пред'явив позов про стягнення 1534 грн. 52 коп. із них 1510 грн. 00 коп. - штрафні санкції за не створення у 2005 році одного робочого місця для працевлаштування інваліда, та 24 грн. 52 коп. - пені за несплату санкцій.

Відповідач відзив на позов не надав. Справа розглядається за наявними в ній документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін і приймаючи до уваги, що:

1) Із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. вбачається, що у відповідача загальна чисельність працюючих складає 10 осіб. У відповідності до чого відповідачу з врахуванням ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця (чотири відсотки від загальної чисельності працюючих).

Позивач стверджує, що відповідач одне робоче місце не створив, підтверджуючи даний факт звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. підписаним керівником та головним бухгалтером відповідача, підписи яких скріплені печаткою.

Відповідач не представив доказів виконання вимог чинного законодавства.

Тому, згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України слід вважати, що у відповідача кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, на одну особу . За що відповідач повинен сплатити відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції в сумі 1510 грн. 00 коп.

При таких обставинах позовні вимоги позивача в частині стягнення 1510 грн. 00 коп. слід визнати обґрунтованими і вони підлягають задоволенню.

2) При розгляді справи враховувалось:

а) Відповідач не довів, що він інформував один із зазначених в п. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” орган (орган Мінпраці України, Міністерство соціального забезпечення України, місцевим радам, громадську організацію інвалідів) про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Що визиває сумнів в проведенні таких дій і є порушенням п. 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995р. у відповідності до якого підприємства у межах доведеного законом нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів про що інформують державну службу зайнятості та органи соціального захисту населення про вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

При таких обставинах з врахуванням вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України слід вважати, що зазначені в Законі органи не проводили працевлаштування інвалідів з вини відповідача.

б) Стаття 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачає сплату санкцій за рахунок прибутку підприємства, який залишається в його розпорядженні після сплати всіх податків і зборів. Абзац 1 та 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачає сплату штрафних санкцій в разі недодержання підприємством нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Абзаци 3 та 4 даної статті Закону зазначають спосіб виконання рішення. А саме: стягнення штрафних санкцій з прибутку підприємства, а в разі відсутності прибутку стягнення таких шляхом звернення на майно.

В зв’язку з чим суду слід зазначити, що сплата штрафних санкцій проводиться за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні відповідача після сплати всіх податків і зборів.

У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути стягнені шляхом звернення стягнення на майно підприємства в порядку передбаченому ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження”.

Стаття 20 Закону не конкретизує за рахунок прибутку якого періоду стягуються штрафні санкції. Тому слід вважати, що такі стягуються за рахунок прибутку незалежно за який рік одержаний прибуток.

3) Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

П.2 в ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", яким передбачено нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративного-господарських санкцій введений в дію Законом України №115022705 (№1149227-05) від 20.12.2005р з 01.01.2006р.

Отже, за несплату адміністративно-господарських санкцій за 2006р у позивача є право нарахувати пеню з 15.04.2007р. ( п.4 ст.20 Закону).

Сума 24 грн. 59 коп. це пеня за несплату штрафних санкцій у 2005р.

Тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 24 грн. 59 коп. слід визнати необґрунтованими і вони підлягають задоволенню.

4) Згідно ст. 89 Кодексу адміністративного судочинства України видатки по судовому збору слід покласти на відповідача.

Керуючись вищезазначеним, ст.ст.158,162,163,258 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агро-КПК", с. Угриньківці, вул. Залізнична,3, Заліщицького р-ну. , Тернопільської області (і.к. 33360973) :

- на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8 (код 14032334) 1510 грн. 00 коп. - штрафних санкцій.

- в доход державного бюджету 102 грн. видатків по судовому збору.

3. В решті частині позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 30 жовтня 2006р до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя В.О. Колубаєва