Ухвала суду № 20654476, 19.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2011 р. м. КиївК-27178/09

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

позивача Гоцка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 07.02.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009

у справі № 25/181-А (№ 22-а-17955/08)

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітос»,

2. Приватного підприємства «Танос Плюс»,

про визнання недійсними господарських зобовязань та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 07.02.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009, відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про стягнення коштів та закрито провадження у справі в частині вимог про визнання недійсними господарських зобовязань за договором № ют-1105 від 28.11.2005, укладеним між ТОВ «Юнітос»та ПП «Танос Плюс».

ДПІ у Печерському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

28.11.2005 між ТОВ «Юнітос»та ПП «Танос плюс»укладено договір купівлі продажу № ЮТ-1105, згідно із яким останнє поставило продукцію «модуль збору аналогових сигналів В-2017»на загальну суму 140760000 грн. (в тому числі ПДВ 23460000 грн., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі та податковими накладними, а ТОВ «Юнітос», в свою чергу, здійснило оплату 30.11.2005, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Податковий орган вважає, що угода укладалася з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, яка полягала у наявності умислу у обох її сторін, направленого на протиправне відшкодування податку на додану вартість. Свою позицію обґрунтовує порушенням законодавства при створенні та реєстрації ТОВ «Юнітос»та здійсненням господарської діяльності з порушенням вимог Цивільного та Господарських кодексів при здійсненні такої, а також безтоварністю господарської операції.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки податковий орган не довів суду належними доказами наявності умислу у сторін при укладенні та виконанні угоди на протиправне відшкодування податку на додану вартість. з бюджету.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети.

За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Судами попередніх інстанцій не було виявлено доказів, які б підтверджували те, що укладення спірного договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування або протиправно отримати певні податкові вигоди внаслідок виконання саме спірного договору.

Натомість, на підставі досліджених судами доказів було встановлено, що угода сторонами виконана, за господарською операцією з поставки товару постачальником видано податкові накладні та віднесено до складу податкових зобовязань листопада 2005 року податок на додану вартість, фактична передача товару підтверджується актами прийому-передачі та його наявністю на орендованих складських приміщеннях.

До того ж, порушення платником податків певних правил оподаткування, що у даному випадку податковим органом не доведено, тягне за собою відповідальність, передбачену податковим законодавством, і не може бути виключною підставою для висновку про укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

При цьому суд касаційної інстанції, з огляду на встановлену судами попередніх інстанцій обставину щодо укладення та виконання сторонами спірного правочину у листопаді 2005 року, знаходить правильним висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення коштів у порядку, визначеному частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, ще й з тих підстав, що річний строк, передбачений ст. 250 цього Кодексу, для застосування адміністративно-господарських конфіскаційних санкцій, перебіг якого розпочинається з дня порушення субєктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, на час звернення до суду з позовом (листопад 2006 року) закінчився.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 07.02.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

суддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв

О.М. Нечитайло