Рішення № 20634674, 24.11.2011, Апеляційний суд міста Севастополя

24.11.2011

Справа №22ц-1517/2011р. Головуючий в першій

інстанції Гаркуша О.М.

Категорія 19 доповідач в апеляційній

інстанції Саліхов В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Саліхова В.В.,

суддів - Єфімової В.О., Моцного М.В.,

за участю секретаря Блох Д.Д.,

представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи ОСОБА_9, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯносВ» про визнання правочину недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 серпня 2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2009р. позивач ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просила визнати недійсними відзиви заяв останніх про вихід зі складу ТОВ «Янос-В».

Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_7, ОСОБА_8 є учасниками ТОВ «Янос-В» та 05.09.2005р. ними були подані нотаріально посвідчені заяви директору вказаного товариства про вихід з його складу. 17.09.2005р. на загальних зборах учасників ТОВ «Янос-В» було прийнято рішення про надання згоди на вихід зі складу зазначеного товариства відповідачів з розподілом їх долів між позивачем та ОСОБА_9 Однак, у квітні 2007р. ОСОБА_6 стало відомо, що 23.09.2005р. ОСОБА_7, ОСОБА_8 були подані директору ТОВ «Янос-В» заяви про відзив заяв про вихід зі складу зазначеного товариства, що на думку позивача порушує її законні та гарантовані державою права, вважає, що вказані відзиви суперечать вимогам чинного законодавства України, оскільки не були нотаріально посвідчені, а тому підлягають визнанню недійсними.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 18.08.2011р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування вказаного рішення суду через його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що висновок суду про те, що вихід відповідачів з ТОВ «ЯНОС-В» не є правочином, не підкріплено посиланнями на діюче законодавство. Висновок суду першої інстанції про те, що вихід ОСОБА_7, ОСОБА_8 зі складу вищезгаданого товариства не порушує права позивача, на думку останньої, необґрунтований.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що при написанні заяв про вихід з ТОВ «Янос-В» ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не вчиняли односторонній правочин, в звязку з чим їх заяви про відклик заяв про вихід з ТОВ «Янос-В» не потребували нотаріального посвідчення.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів.

Так судом встановлено, що у єдиному державному реєстрі під ідентифікаційним кодом 25149172 внесено Товариство з обмеженою відповідальністю «Янос-В». На 04.06.2007р. його засновниками були ОСОБА_9 з розміром внеску до статутного фонду 164718.00грн., ОСОБА_6 з розміром внеску до статутного фонду 159227.40грн., ОСОБА_8 з розміром внеску до статутного фонду 387087.30грн., ОСОБА_7 з розміром внеску до статутного фонду 387087.30грн.

05.09.2005 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали до ТОВ «Янос-В» нотаріально засвідчені заяви про вихід зі складу учасників товариства з виплатою їх долі в статутному фонді(а.с.7-8). Рішенням загальних зборів ТОВ «Янос-В» №14 від 17.09.2005р. заяви про вихід були розглянуті та задоволені.

23.09.2005р. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в простій письмовій формі подали заяви про відклик заяв про вихід з ТОВ «Янос-В»(а.с.9-10).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчими документами товариства та законом, зокрема, вийти у встановленому порядку з товариства.

З законодавчих актів, що регулюють даний порядок, а саме Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства» вбачається, що вихід учасника з товариства не повязується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. В звязку з чим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви іншим шляхом.

Відповідно до ст.54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі, та частина прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Відповідно до пункту 4 частини першої ст.116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчими документами товариства та законом, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст.147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим способом відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Цією ж статтею визначена можливість відчуження частки (її частини) учасника третій особі.

Порядок переходу (відступлення) частки учасника у статутному капіталі товариства та внесення змін до установчих документів товариства у зв'язку з виходом засновника зі складу товариства повинні здійснюватись з виконанням вимог, встановлених ст. 145, 147, 148 ЦК України, ст.53,58,59,60 Закону України «Про господарську діяльність» та ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Крім цього, слід враховувати, що відповідно до ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правочинності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правочинності, передбачені законом та статутними документами.

Визначення майнових прав міститься у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» Згідно із ст. 3 цього закону майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Отже, корпоративні права є різновидом майнових прав, які безпосередньо пов'язані з майном і не можуть передаватися окремо від майна.

В звязку з наведеним колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реалізація права на вільний вихід ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зі складу ТОВ «Янос-В» не є правочином, оскільки такий висновок не ґрунтується на законі.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 214 ЦК України відмова від правочинів вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Приймаючи до уваги те, що були нотаріально посвідчені заяви, колегія суддів вважає, що і заяви про їх відкликання повинні були подаватися у такій самій формі, в якій було зроблено попередній правочин. Суд першої інстанції при вирішенні справи по суті не звернув уваги на вищезгадані обставини, в звязку з чим невірно вирішив справи.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду слід скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6

Керуючись Законом України «Про господарські товариства» ст.116 , ч.3 ст. 214,215,219 ЦК України, ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, 309, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 серпня 2011 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_6 - задовольнити.

Визнати недійсними заяви ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 23 вересня 2005 року про відклик заяв про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Янос-В».

Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування судових витрат 49,75 грн. з кожного.

Рішення набирає законної чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ В.В. Саліхов

Судді: /підпис/ В.О. Єфімова

/підпис/ М.В. Моцний

Копія вірна:

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя В.В. Саліхов