Рішення № 20631354, 03.01.2012, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 2-2968/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2011 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

Головуючого судді Золотарьова О.Ю.

при секретарі Михайліченко Є.Ю., Атуовій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

14 липня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, посилаючись на ту обставину, що 12.06.2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобіля 3A3-DAEWOO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належний ОСОБА_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля SUZUKI GRAND VITARA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, під його же керуванням.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди автомобілю SUZUKI GRAND VITARA, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

ДТП сталося з вини ОСОБА_2, постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 16.07.2008 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності.

03.10.2008р. між ПрАТ АСК «ІНГО Україна»та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 630513282.

Відповідно до висновку авто товарознавчого дослідження № 2/158-08 від 13.06.2008 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 4 838,00 грн.

Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування»на підставі заяви страхувальника та страхового акту платіжним дорученням було перераховано 3 944,03 грн.

Посилаючись на норми ст. ст. 993, 1187, 1188, 1191 ЦК України, Закону України "Про страхування" позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на користь ПрАТ АСК «ІНГО України»суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 3 944,03 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні сторони участі не приймали. Представником позивача подано заяву про розгляд справи у його відсутність, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, подав письмові заперечення проти позову, в яких просив застосувати строк позовної давності та зазначав, що позивачем необґрунтовано заявлено вимогу про стягнення з нього грошової суми в порядку регресу, оскільки не є винним у ДТП. Також просив справу розглядати в його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, про місце та час розгляду справи повідомлявся, заяв про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило. При таких обставинах, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність сторін за наявними доказами.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду. Зазначене право також передбачене статтями 993, 1191 ЦК України.

Судом встановлено, що 12.06.2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобіля 3A3-DAEWOO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля SUZUKI GRAND VITARA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 Автомобіль 3A3-DAEWOO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_1, автомобіль SUZUKI GRAND VITARA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 (а.с. 5-6).

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 16.07.2008 року ОСОБА_2 було визнано винним у ДТП, що сталася 12.06.2008 р. (а.с. 7)

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю SUZUKI GRAND VITARA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 було завдано механічних ушкоджень. Згідно висновку авто товарознавчого дослідження № 2-158/08 від 17.06.2008 року вартість матеріальної шкоди, заподіяної власникові автомобіля SUZUKI GRAND VITARA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті ДТП складає 4828,00 грн. (а.с. 12-34).

03.10.2008р. між ПрАТ АСК «ІНГО Україна»та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 630513282, (а.с. 8-9).

Страховим випадком, згідно з договором страхування, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми .

Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування»на підставі заяви страхувальника та страхового акту Платіжним дорученням було перераховано 3 944,03 грн. (а.с. 35-44).

Стаття 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: "Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Абзацом 16 статті 9 Закону визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 27 Закону України "Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч.6 ст. 261 ЦК України за регресними зобовязаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобовязання.

Позивач (страховик) виконав своє зобовязання перед страхувальником 09.07.2008 року.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява з регресною вимогою до відповідача надійшла до суду 14.07.2011 року, а була направлена на адресу суду 08.07.2011 року (а.с. 45), тобто строк позовної давності пропущено не було і заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності слід залишити без задоволення.

Встановивши обставини по справі, а також з'ясувавши положення чинного законодавства України, яке регулює спірне питання, суд вважає, що позовна вимога - підлягає задоволенню частково, а саме в частині вимог до ОСОБА_2, який керував автомобілем 3A3-DAEWOO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 12.06.2008 року згідно довіреності від 05.02.2008 року, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_4 05.02.2008 року, зареєстрована під № 285.

Дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини ОСОБА_2, тож він має відшкодувати заподіяну шкоду.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд враховує положення ч.1 ст.88 ЦПК України, відповідно до змісту якої, - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218, 225, 226 ЦПК України, ст.ст. 993, 1191 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(01054, місто Киїів, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) в рахунок відшкодування, в порядку регресу, матеріальних збитків у розмірі 3944 (три тисячі девятсот сорок чотири) гривні 03 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»51 (пятдесят одна) гривня державного мита та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Ю.Золотарьов