Ухвала суду № 20630222, 06.12.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4357/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазин О.А.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" грудня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Грищенко Т.М.

суддів: Мацедонської В.Е., Лічевецького І.О.,

при секретарі Луцак А.В.

розглянувши відповідно до ч.1 ст.41 КАС України апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія»до державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2011 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у м. Рівне (далі відповідач) подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Працівниками відповідача була проведена планову виїзну перевірку Рівненської геологічної експедиції - філії позивача (окремий платник податків), за результатами якої було складено акт № 94/23-400/25322800 від 03.02.2010 року.

Згідно висновків вказаного акта первірки, філією позивача було порушено норми п.п.5.2.1 п.5.1 , 5.3.6 та 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон 334/94), а саме: віднесено до валових витрат суми коштів, які не підтверджені первинними документами кошти, які перераховувались на адміністративні витрати головного підприємства. Внасліодок чого було завищені валові витрати за період з 4 кв. 2006 року по 3 кв. 2009 року на загальну суму 948889, 00 грн. Крім цього, порушені норми п.п. 1.1, 1.3, 1.15 ст.1 , 3.1.1 п.3.1, п.3.4 ст.3, п.п.4.2.1, 4.2.9, 4.2.15 п.4.2, п.п.4.3.20 п.4.3 ст.4, п. 7.1 ст.7, п.п.8.1.1, 8.1.2, п.8.1 ст.8, п.9.10 ст. 9, п.п. «а»п.19.2 ст. 19, п.п. «а»п.20.2, п.п. «а»п.п.20.3.1, 20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі Закон № 889), а саме: неоподатковано доплату працівникам у вигляді польового забезпечення.

За наслідками висновків акта перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000302342/1 від 19.03.2010 року (далі податкове повідомленн-рішення № 1), яким позивачу донараховано податкові зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 205481, 00 грн.-основного платежу та 102740, 50 грн-штрафних (фінансових санкцій); № 0000201742/1/17-123 від 18.03.2010 року, яким донараховано податкових зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 18233, 25 грн.-основного платежу та 36509, 50 грн. штрафних (фінансових санкцій) (далі податкове повідомленн-рішення № 2).

Щодо висновків суду першої інстанції при дослідженні податкового повідомлення рішення № 1, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, філією позивача перераховувались на рахунок головного підприємства суми коштів як компенсація частини адміністративних витрат апарату позивача.

Згідно з п.п.5.3.6 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94, не включаються до складу валових витрат витрати на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання холдінгових компаній, які є окремими юридичними особами.

Під терміном "холдингові компанії" слід розуміти юридичних осіб, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами як пов'язані особи, відповідно до пункту 1.26 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про нерозповсюдження вказаної норми на позивача, оскільки філія та позивач не є окремими юридичними особами, перша входить до структури останньої, тобто є однією юридичною особою.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, позивачем були надані копії авізо, платіжних доручень, копії наказу № 47 від 21.03.2005 року «Про зміни в облікову політику ПДРГП «Північгеологія»на 2005 рік»та анадогічні накази від 09.01.2007 року, від 11.01.208 року № 2, рішення Ради директорів ПДРГП «Північгеологія»№ 1 від 13.06.2006 року. Вказані документи свідчать про підтвердження витрат філії позивача на адміністративні витрати головного підприємства позивача. Крім того, колегія судідв звертає увагу на те, що вказані кошти включались позивачем до обсягу валових доходів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у цій частині.

З приводу податкового повідомлення-рішення № 2, колегія суддів відзначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, на думку перевіряючих, позивач мав вираховувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів фізичних осіб у частині доплат, які отримувались працівниками філії позивача у вигляді польового забезпечення. Відповідач вважає, що вказані доплати є складовою заробітної плати.

Так, режим роботи працівників позивача мав роз`їзний характер та передбачала виконання робіт на об`єктах , розташованих на відстані від філї поизвача.

Пунктом 1 постанови КМ України «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер»від від 31 березня 1999 р. № 490 встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Відповідно до п.п.1 та 2 постанови Днржавного комітету СССР праці та соціальних питань та Секретаріату ВЦПРС від 01.06.1986 року № 169/10-87 (чинний), «надбавка за подвижной характер работ устанавливается работникам в целях компенсации повышенных расходов, связанных с частой передислокацией организации (перемещением работников) или оторванностью от постоянного места жительства.

Надбавка за разъездной характер работ устанавливается работникам, выполняющим работы на объектах, расположенных на значительном расстоянии от места размещения организации, в связи с поездками в нерабочее время от места нахождения организации (сборного пункта) до места работы на объекте и обратно.».

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що вказані доплати мають правову природу та суть як і кошти, які видаються працівнику під час відрядження.

У відповіності до п.п.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону № 889, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невіднесення доплат польового забезпечення до складу доходу фізичної особи.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції, колегія суддів враховує те, що вказані надбавки за польовий характер роботи передбачений колективним договором.

Отже, суд правомірно задовольнив позовні вимоги у цій частині.

У відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обгрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Лічевецький І.О.