Рішення № 20624562, 22.12.2011, Апеляційний суд Херсонської області

22.12.2011

Справа №22ц-3877/2011р. Головуючий в 1 інстанції:

Гапоненко Р.В.

Категорія : 37 Доповідач : Бездрабко В.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2011 року грудня місяця 22 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого : Бездрабко В.О.

Суддів : Приходько Л.А.

Кузнєцової О.А.

при секретарі : Романовій Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та фермерського господарства «ОСОБА_4»на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 08 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Соняшник», фермерського господарства «ОСОБА_4», ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання права власності на частину спадкового майна,

в с т а н о в и л а :

В березні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4, після смерті якого залишилося спадкове майно. У порядку спадкування за законом спадкоємцями першої черги після смерті батька, крім неї, є ОСОБА_5 та мати померлого ОСОБА_9.

У встановлений законом термін нею було подано заяву про прийняття спадщини, в той час як ОСОБА_9 подала заяву про відмову від прийняття спадщини на її користь.

Позивач просила визнати за нею право власності на 2/3 частини спадкового майна, яке залишилося після померлого ОСОБА_4

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 08 червня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини майна, яке належало померлому 24.06.2009 року ОСОБА_4, а саме:

-земельні ділянки площею 44,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та площею 0,7692 га для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Великолепетиської селищної ради Херсонської області;

- автомобілю марки «TOYOTA CAMRY», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобілю марки «КАМАЗ 5511», 1982року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2; причепів ГКБ 819 (1987року випуску) державний номер НОМЕР_3 та ГКБ 819, (1987року випуску), державний номер №НОМЕР_4;

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 2/9 частини квартири, яка знаходиться за адресою:АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини у статутному капіталі 33399,7 грн. товариства з обмеженою відповідальністю «Соняшник»(код ЄДРПОУ 22734530) та на 1/3 частину нерозподіленого прибутку за 2009 рік ТОВ «Соняшник»у розмірі 200 грн.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини у статутному фонді фермерського господарства «ОСОБА_4» від долі ОСОБА_4 50% - 255800 грн., що становить 170533 грн. та на 1/3 частину нерозподіленого прибутку за 2009 рік ФГ «ОСОБА_4» 573466 грн. 67 коп. (1/3 від нерозподіленого прибутку товариства за 2009 рік 1612400 гривень).

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини зброї, що належала померлому ОСОБА_4 а саме: мисливської нарізної зброї МПСКС, калібру 7,62 мм. НОМЕР_5, 1953 року; мисливської нарізної зброї «Вулкан»- ТК калібру 5,45*39, НОМЕР_6, 1983 року; пристрою спорядженого для вистрілу гумовими кулями пістолет ПМР , калібру 9 мм. НОМЕР_7, 1982 року; гладко ствольної рушниці WINCHESTER калібру 12.00, НОМЕР_8; газового пістолету WALTHER калібру 9 мм., НОМЕР_9, 1993 року.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_5, ТОВ «Соняшник», ФГ «ОСОБА_4», ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 судові витрати у загальному розмірі 1820 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з”ясування обставин справи, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про визнання за нею права власності на 1/3 частину вартості майна належного ТОВ «Соняшник»та ФГ «ОСОБА_4», визнання за нею права власності на 2/3 частини речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 45000грн. скасувати, ухвалити в зазначеній частині нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду, фермерське господарство «ОСОБА_4»також подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину нерозподіленого прибутку товариства за 2009рік в розмірі 573466грн.67коп. та в частині визнання за позивачем права власності на 2/3 частини статутного капіталу товариства, що становить 170533грн. скасувати, в зазначеній частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Заслухавши доповідача, осіб, які з”явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4. Спадкоємцями за законом першої черги після померлого ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_3, ОСОБА_9, яка відмовилася від прийняття спадщини на користь позивачки, та відповідач ОСОБА_5

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З матеріалів справи вбачається, що померлий ОСОБА_4 був засновником ТОВ «Соняшник», частка якого у статутному фонді товариства складала 50%, що в грошовому виразі становить 50099грн.50коп. та був засновником фермерського господарства «ОСОБА_4», частка якого у статутному фонді господарства складала 50%, що в грошовому виразі становить 255800грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано визнав за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини в порядку спадкування за законом у статутному капіталі ТОВ «Соняшник»від належної спадкодавцеві долі та на 1/3 частину нерозподіленого прибутку за 2009 рік товариства та фермерського господарства «ОСОБА_4».

Колегія суддів визнає неприйнятними доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що вона в порядку спадкування також окремо має право на майно ТОВ «Соняшник»та ФГ «ОСОБА_4», оскільки дані посилання суперечать нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до положень ч.5 ст.147, 148 ЦК України, ст.55 Закону України «Про господарські товариства»частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Спадкоємець має право одержати вартість частини майна, пропорційну частці спадкодавця у статутному капіталі товариства, або за домовленістю виплата вартості частини майна може бути замінено переданням майна в натурі.

Зазначені вимоги законодавства узгоджуються з положеннями Статуту ТОВ «Соняшник»в частині спадкування після померлого учасника товариства (а.с.16-20).

Згідно ч.3 ст.23 Закону України «Про фермерське господарство»успадкування фермерського господарства(цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Пунктом 4 розділу Х1 Статуту ФГ «ОСОБА_4»встановлено, що спадкоємці учасника мають право на вступ до ФГ. У разі відмови спадкоємця у вступі до ФГ, а бо в разі відмови загальними зборами учасників спадкоємцю до вступу у ФГ, такому спадкоємцеві може бути виплачена вартість частки майна належного спадкодавцеві, а також частина прибутку за рік відкриття спадщини.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що діючим законодавством та статутними документами ТОВ «Соняшник»та ФГ «ОСОБА_4»не передбачено окреме визнання за спадкоємцями права власності, як на частку у статутному (складеному) капіталі, нерозподілених прибуток, так ще і додатково на майно товариства (господарства), з приводу чого доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 в зазначеній частині підлягають відхиленню.

При цьому висновки суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_3 права власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини у статутному фонді ФГ «ОСОБА_4», що в грошовому виразі становить 170533грн. від долі ОСОБА_4 у розмірі 50% (або 255800грн.) суперечать вищенаведеним нормам матеріального права, оскільки Статутом ФГ «ОСОБА_4»передбачено виплату спадкоємцю вартість частки майна належного спадкодавцю (такі вимоги позивачем не заявлялися), а не визнання за спадкоємцем права власності на частину у статутному фонді господарства, з приводу чого рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_3

Заперечуючи проти визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/3 частину нерозподіленого прибутку за 2009 рік ФГ «ОСОБА_4»у розмірі 573466 грн. 67 коп. (1/3 частина від нерозподіленого прибутку товариства за 2009 рік у розмірі 1612400 гривень), ФГ «ОСОБА_4»посилається на те, що суд неправильно встановив розмір нерозподіленого прибутку господарства за 2009 рік, оскільки фактично він дорівнює 911635грн.28коп. замість 1612400грн., які становлять прибуток господарства за весь період його роботи. При цьому представник фермерського господарства вказує на наявність у господарства кредитної заборгованості за договорами та на рішення загальних зборів членів ФГ не проводити розподіл прибутку за 2009 рік між членами господарства.

Враховуючи, що п. 4 розділу Х1 Статуту ФГ «ОСОБА_4»передбачена виплата спадкоємцю частини прибутку ФГ за рік відкриття спадщини, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано дійщов висновку про визнання за позивачем права власності на 1/3 частину нерозподіленого прибутку ФГ «ОСОБА_4»за 2009рік, а тому посилання апелянта в зазначеній частині визнає неприйнятними.

Доводи апеляційної скарги про наявність у господарства кредитної заборгованості колегія суддів до уваги не приймає, як такі, що не спростовують прав ОСОБА_3 на належну їй частину нерозподіленого прибутку ФГ. Також неприйнятними є посилання на рішення загальних зборів членів ФГ не проводити розподіл прибутку за 2009 рік, оскільки таке рішення прийнято після смерті спадкодавця (поза межами його волевиявлення) та без урахування думки спадкоємця щодо розпорядження належним їй правом на прибуток.

Разом з тим, колегія суддів з урахуванням наданих доказів, у тому числі, огляду в судовому засіданні Головної книги ФГ «ОСОБА_4», погоджується з доводами апеляційної скарги ФГ «ОСОБА_4»про те, що нерозподілений прибуток ФГ за 2009 рік складає 911635грн.28коп., з яких повинна вираховуватися належна позивачу частка, що в грошовому еквіваленті становить 273490грн.58коп., у зв»язку з чим рішення суду у зазначеній частині підлягає зміні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за нею права власності в порядку спадкування на 2/3 частини речей звичайної обстановки та вжитку після померлого ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з недоведеності наявності такого майна взагалі.

Проте повністю погодитися з даним висновком суду не можна.

Допитані в суді апеляційної інстанції свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, що за життя ОСОБА_4 в належному йому домоволодінні АДРЕСА_2 знаходилися речі звичайної домашньої обстановки та вжитку, а саме домашній кінотеатр; меблевий м»який куточок; дубовий кухонний гарнітур; холодильник; мікрохвильова піч; телевізор, розташований на кухні, газова плита та електрична духовка; дубовий спальний гарнітур на 1 поверсі; дубовий спальний гарнітур на 2 поверсі; телевізор у спальні; набор меблів для гардеробу; спортивний інвентар бігова доріжка, шведська стінка, велотренажер; масажне ліжко; пральна машинка; садова гойдалка; газонокосарки; автомийка, які придбавалися померлим в період шлюбу з колишньою дружиною - ОСОБА_10 (матір»ю позивача) та , на які ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування.

Опитана свідок ОСОБА_12 також підтвердила, що в належному померлому будинку знаходилися речі звичайної домашньої обстановки та вжитку.

З висновку судово-товарознавчої експертизи від 31 жовтня 2011р., №1166 встановлено, що під час проведення експертизи для огляду та дослідження із заявлених позивачем речей домашньої обстановки та вжитку було надано : кухонний гарнітур, варильна поверхня і духова шафа, спальний гарнітур (на 2 поверсі), набор меблів для гардеробу, садова гойдалка, газонокосарки, загальна вартість яких з урахуванням ознак зносу чи дефектів, складає 25661грн.70коп.

Встановити вартість інших заявлених позивачем речей звичайної домашньої обстановки та вжитку не виявилося можливим у зв»язку з відсутністю об»єктів дослідження (а.с.464-472).

Таким чином, колегія суддів визнає, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини речей звичайної обстановки та вжитку після померлого батька підлягають частковому задоволенню, а саме в частині речей, які були об»єктом експертного дослідження і, відносно яких встановлена їх вартість.

Що стосується інших речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, на які позивач просила визнати за нею право власності, то вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на індивідуальні характеристики речей (назва виробника, марка, розміри, рік випуску, тощо) та підтверджували наявність цього майна на час смерті спадкодавця, з огляду на те, що спадкоємці не вжили заходів передбачених ст.1284 ЦК України та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо охорони спадкового майна.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Одним з видів судових витрат є витрати на правову допомогу (ст.79 ч.2 п.2 ЦПК).

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні вимог про відшкодування витрат, пов»язаних з наданням правової допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження понесених витрат позивачем надано лише договір про надання юридичних послуг та квитанції про сплату нею 45000грн. витрат на правову допомогу. При цьому, в обґрунтування понесених витрат був наданий розрахунок, в який включено час протягом якого представник ОСОБА_3 надавав останній правову допомогу, приймав участь в судових засіданнях, витратив на дорогу до суду та усі витрати представника на відрядження.

Колегія суддів не в повному обсязі погоджується з даним висновком суду. З матеріалів справи вбачається, що правову допомогу позивачу надавали адвокати корпорації «Верітас», з якими ОСОБА_3 уклала відповідний договір (а.с.93-96).

Судом обґрунтовано не віднесено до витрат на правову допомогу час витрачений представниками позивача на проїзд до суду та очікування, що за наданими розрахунками склало 70,5 годин або 28643грн.11коп., оскільки протягом зазначеного часу правова допомога не надавалася, а проведення оплати вказаних витрат ґрунтується лише на домовленості позивача та її представників.

Разом з тим, відмовивши у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд не з»ясував обсяг та розмірі наданої правової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якою затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і визначено, що граничний розмір не повинен перевищувати суму, що обчисляється, виходячи з того, що особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

При цьому необхідно враховувати, що правова допомога надається не тільки в судовому засіданні, а й пов»язана з складанням позовної заяви, наданням усних консультації, ознайомлення з матеріалами справи, проведенням необхідних розрахунків тощо. При обчисленні розміру компенсації необхідно врахувати всі витрати, які перебувають у причинному зв»язку із наданням правової допомоги у конкретній справі. Ці дії повинні бути необхідними для надання правової допомоги, а розрахована сума має бути справедливою.

З наданого представником позивача розрахунку вбачається, що час, протягом якого надавалася правова допомога складає 78,58 годин або 32299грн.67коп.

Враховуючи, що рішенням суду частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3, яка понесла витрати, пов»язані зі складанням процесуальних документів, участю її представника в судових засіданнях, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу є несправедливим, а тому в зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення вимог про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 25000грн. (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог).

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому не було предметом перевірки суду апеляційної інстанції в порядку ч.1 ст.303 ЦПК України.

Керуючись ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та фермерського господарства «ОСОБА_4»задовольнити частково.

Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 08 червня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, які залишилися після смерті ОСОБА_4 скасувати, в зазначеній частині ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини речей домашньої обстановки та вжитку, а саме кухонного гарнітуру, варильної поверхні та духової шафи, спального гарнітуру, набору меблів для гардеробу, садової гойдалки, газонокосарки, з урахуванням їх вартості 25661грн.70коп., які знаходяться у домоволодінні АДРЕСА_2.

Рішення суду в частині визнання за ОСОБА_3 права власності за законом на 2/3 частини статутного фонду фермерського господарства «ОСОБА_4»скасувати, ухвалити в зазначеній частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду в частині визнання за ОСОБА_3 права на 1/3 частину нерозподіленого прибутку фермерського господарства «ОСОБА_4»за 2009 рік у розмірі 573466грн.67коп. змінити, зменшивши суму, яка підлягає стягненню до 273490грн.58коп.

Рішення суду в частині відмови ОСОБА_3 у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу скасувати, ухвалити в зазначеній частині нове, яким стягнути з ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Соняшник», фермерського господарства «ОСОБА_4», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в рівних частках на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 25000грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :