Рішення № 2062455, 04.07.2008, Апеляційний суд Чернігівської області

На рішення Срібнянського районного суду від 21.04.2008 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 20000 грн. завданої моральної шкоди, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення, шляхом зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 3000 грн. та стягнення судового збору пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд всупереч роз”ясненням Пленуму ВСУ „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 року № 4 не з”ясував характер правовідносин сторін і не встановив, якими правовими нормами вони регулюються, і чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин. Крім того, суд повинен з”ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Суд не врахував доводи відповідача про те, що постановою слідчого СВ Срібнянського РВ УМВС України в Чернігівській області провадження у кримінальній справі за фактом ДТП закрито. Не врахував суд і ту обставину, що з моменту загибелі ОСОБА_6. пройшло сім років. За цей час позивач вдруге вийшла заміж та має другу дитину від нового шлюбу, що свідчить про тривалість, характер та відновлення її душевних втрат. Також, судом не було враховано, що згідно з п.6 висновку судмедексперта в крові загиблого ОСОБА_6. був виявлений етиловий спирт, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп”яніння. Таким чином, на думку апелянта, не можна виключати вини самого загиблого в ДТП при визначенні розміру суми морального відшкодування. Враховуючи, що у відповідача на утриманні перебувають двоє дітей, похилого віку батько, просить зменшити розмір морального відшкодування до 3000 грн.. Також, апелянт вказує, що суд неправильно вирішив питання про стягнення судового збору, т.я. незрозумілим є його рішення про стягнення 1000 грн. судового збору з відповідача в користь держави.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 02.11.2001 року на автодорозі Київ-Суми водій ОСОБА_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6., який від отримання травми голови помер по дорозі до лікарні. По факту ДТП була порушена кримінальна справа, яка 08.06.2006 року була закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину. Також, згідно з висновком судово - медичної експертизи безпосередньою причиною смерті ОСОБА_6. є забій головного мозку, який був отриманий потерпілим в результаті удару частиною автомобіля з послідуючим відкиданням тіла і ударом об дорожнє покриття. Власником автомобіля, який здійснив наїзд на ОСОБА_6. на час ДТП був відповідач ОСОБА_1, що підтверджується матеріалами кримінальної справи № 21/1868, приєднаної до даної справи. Також, з матеріалів останньої видно, що на підставі постанови про закриття кримінальної справи від 08.06.2006 року її провадженням закрито згідно з п.2 ст.6 КПК України.

Отже, право позивача на відшкодування моральної шкоди передбачено ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої вона відшкодовується особою, яка її завдала. Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК, положення Кодексу 2004 року застосовуються до тих прав і обов”язків, що продовжують існувати після набрання ним чинності. Тобто, за правилами вказаної норми Закону в даному випадку позивач має право на відшкодування завданої відповідачем моральної шкоди. Визначивши 20000 грн., як розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд виходив із засад розумності та справедливості, визначаючи його з врахуванням характеру і обсягу страждань та немайнових втрат позивача, поведінки потерпілого в момент дорожно-транспортної пригоди, а тому, на думку апеляційного суду, зменшенню розмір морального відшкодування не підлягає.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що вини ОСОБА_1 у смерті потерпілого ОСОБА_6. немає та що судом не враховано, що у нього на утриманні перебувають двоє дітей, які навчаються у вищих навчальних закладах не можуть бути підставою для зміни оскаржуваного рішення суду в цій частині і на правильність вирішення цього питання не впливають.

 Проте, вирішуючи питання про судові витрати, місцевий суд помилково стягнув з ОСОБА_1 в користь держави 1000 грн. замість 8 грн.50 коп. судового збору та неправильно стягнув з нього в користь держави 1 грн. 50 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи замість 7 грн. 50 коп. таких витрат в користь державного бюджету м.Чернігова на рахунок № 31214259700002, код бюджетної класифікації 22050000, код ЄДРПОУ 22825965, банк ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592.

 За таких обставин оскаржуване рішення місцевого суду в частині вирішення питання про судові витрати підлягає зміні. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому в іншій частині рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його зміни в зазначеній частині відсутні.

Тому, керуючись ст.ст.88, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, суд,

В И Р І ШИ В :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Срібнянського районного суду від 21 квітня 2008 року в частині вирішення питання про судові витрати змінити та стягнути з ОСОБА_1: в користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та в користь держбюджету м.Чернігова 7 грн. 50 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи і всього 16 грн..

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: