Рішення № 20611757, 23.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/24623.12.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

до1) Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»

2) Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»

провідшкодування матеріальної шкоди в сумі 2668,49 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача ОСОБА_1. (представник за довіреністю); від відповідача-1 не зявився;

від відповідача-2 не зявився. СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(далі позивач або СК «Гарант-Авто») звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»(далі відповідач-1 або ЗАТ «Київбудком») 510 грн. матеріальної шкоди та з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»(далі відповідач-2 або СК «Добробут») 2158,49 грн. заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.06.2008 у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) було пошкоджено автомобіль Mark», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який був застрахований у СК «Гарант-Авто». Остання виплативши страхове відшкодування, набула прав свого страхувальника до винної особи. Оскільки винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2 (водій відповідача-1), цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля «ЗИЛ-ММЗ 554М», номерний знак НОМЕР_2, була застрахована в СК «Добробут», то обовязок з відшкодування збитків у межах лімітів покладається на СК «Добробут», а у розмірі франшизи на власника автомобіля «ЗИЛ-ММЗ 554М», яким є ЗАТ «Київбудком».

Ухвалою суду від 09.09.2011 суддею Гумегою О.В. позовну заяву від 05.09.2011 та додані до неї документи було повернуто позивачеві без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 у справі 05-5-39/10714 скасовано, а матеріали справи передано на розгляд Господарському суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справу № 05-5-39/10714 передано на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 08.11.2011 справу № 05-5-39/10714 прийнято до свого провадження та присвоєно їй номер 34/246, розгляд справи призначено на 28.11.2011.

Ухвалою суду від 28.11.2011 розгляд справи відкладено на 14.12.2011.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва від 14.12.2011 з огляду на те, що суддя Сташків Р.Б. з 05.12.2011 перебував на лікарняному, з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), на підставі рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 ГПК України, справу №34/226 передано на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою суду від 14.12.2011 розгляд справи відкладено на 23.12.2011.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва від 15.12.2011 з огляду на те, що суддя Сташків Р.Б. з 15.12.2011 вийшов з лікарняного, з метою дотримання вимог ГПК України, на підставі вищезазначеного рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 та ст. 4-6 ГПК України, справу №34/226 передано назад на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Відповідачі письмових заперечень проти позову не подали, в судові засідання не з'являлися, хоча були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Ухвали суду про порушення провадження у справі, призначення судового засідання та відкладення розгляду справи надсилались відповідачам за адресами їх місцезнаходження (реєстрації). Про отримання відповідачами поштової кореспонденції з даними ухвалами суду за адресами їх місцезнаходження свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Про поважні причини неявки в судове засідання представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з довідки Бородянського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області та постанови Ірпінського міського суду Київської області від 24 липня 2008 року у справі № 3-7019/2008, 11.06.2008 о 14 год. 30 хв. на 21 км а/д Київ-Ковель була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля ЗИЛ-ММЗ 554М, номерний знак НОМЕР_2 (далі автомобіль «ЗИЛ»), яким керував ОСОБА_2., із автомобілем d Mark», номерний знак НОМЕР_1 (далі автомобіль Mark»).

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2. вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідкою Бородянського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області та постановою Ірпінського міського суду Київської області від 24 липня 2008 року. Вказаною постановою суду ОСОБА_2. визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Mark», який належить ОСОБА_3.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору (полісу) №19G-0075923 добровільного страхування наземного транспорту від 23.08.2007, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі-Гарант», правонаступником якого є СК «Гарант-Авто», та ОСОБА_3 (далі Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним Договором є ВАТ КБ «Надра».

Факт правонаступництва відповідача-2 підтверджується пунктом 1.1 статуту СК «Гарант-Авто»(затверджений черговими загальними зборами акціонерів ВАТ «УСК «Дженералі-Гарант»; протокол № 38 від 20.04.2011).

Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mark», ФОП ОСОБА_4. провів автотоварознавче дослідження. Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу № 408/07/08, складеного 04.07.2008 (далі Звіт № 408/07/08), вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля and Mark»у результаті його пошкодження при ДТП складає 3050 грн.

За проведення вказаного автотоварознавчого дослідження позивач сплатив 350 грн., про що свідчить платіжне доручення № 9441від 05.09.2008.

Реальна вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля склала 3054,89 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № БА-0000722 від 01.07.2008.

На підставі вищевказаного Договору добровільного страхування, рахунку-фактури №БА-0000722 від 01.07.2008 та страхового акта №27186 від 27.08.2008, позивач виплатив на користь вигодонабувача свого страхувальника страхове відшкодування у сумі 2318,49 грн. на ремонт автомобіля Mark», про що свідчить платіжне доручення № 9436 від 05.09.2008.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, СК «Гарант-Авто», здійснивши виплату страхового відшкодування, набула права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ЗАТ «Київбудком»- ОСОБА_2. внаслідок експлуатації автомобіля «ЗИЛ».

Власником автомобіля «ЗИЛ»є ЗАТ «Київбудком», про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 16.08.2011 № 10/12934вх.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «ЗИЛ», встановлена у судовому порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб, які експлуатують автомобіль «ЗИЛ»на законних підставах, була застрахована у відповідача-2 на підставі договору (полісу) № ВВ/3669163 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 1). Вказаним договором (полісом № ВВ/3669163) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн., франшиза 510 грн. (пункт 2), строк дії полісу з 04.03.2008 до 03.03.2009 (пункт 3).

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції чинній на момент укладання полісу № ВЕ/8397481) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися, зокрема, на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу) (підпункт 15.1 статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у редакції Закону чинній на момент укладання полісу № ВВ/3669163).

Доказів того, що ОСОБА_2. перебував у автомобілі «ЗИЛ»на момент скоєння спірної ДТП не на законних підставах матеріали справи не містять. Зворотного відповідачами не доведено.

Отже, відповідач-2 є особою на яку полісом № ВВ/3669163 покладено обовязок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля «ЗИЛ»на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктами 35.1, 35.2 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції статті чинній до її зміни Законом України від 17.02.2011 № 3045-VI, який набув чинності 19.09.2011) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

27.05.2011 позивачем на виконання вказаної норми було подано до відповідача заяву про виплату страхового відшкодування за полісом № ВВ/3669163. Крім того, до вказаної заяви були додані документи визначені у статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Дана заява із доданими до неї документами була отримана відповідачем 27.05.2011 та зареєстрована за вхід. №1336.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції чинній станом на момент отримання відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування за полісом) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Проте, відповідач-2 у встановлений строк не здійснив виплату позивачу суми страхового відшкодування за полісом № ВВ/3669163.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (на суму встановлену при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, але не більше 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих).

Як убачається зі Звіту № 408/07/08 вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля Mark»у результаті його пошкодження при ДТП складає 3050 грн., проте, оскільки відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування», статті 993 ЦК України до позивача перейшло право вимоги до відповідача лише в сумі 2318,49 грн., то відповідач-2 повинен був виплатити позивачу страхове відшкодування в сумі 1808,49 грн. (2318,49 грн. 510 грн. франшизи).

Враховуючи зазначене, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача до відповідача-2 в сумі 1808,49 грн., а тому позов до відповідача-2 підлягає задоволенню саме у цій частині.

Позивач також просив суд стягнути витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 350 грн., сплачені за платіжним дорученням № 9441від 05.09.2008.

Статтею 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинній на момент настання спірної ДТП) було передбачено, що страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Оскільки позивачем всупереч статті 33 ГПК України не надано суду доказів повідомлення учасниками ДТП відповідача про страховий випадок, то покладення на останнього обовязку відшкодувати витрати на проведення автотоварознавчого дослідження суд вважає безпідставним.

Крім того, суд зауважує, що у порядку суброгації (переходу права вимоги відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування», статті 993 ЦК України) страховик не має права вимагати відшкодування вартості експертизи, у звязку з тим, що вказані витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а направлені на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.

Такої правової позиції притримується Верховний Суд України у вище згаданому Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі «Вісник Верховного Суду України»№ 8(132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України).

Таким чином, заявлені до стягнення позивачем витрати за проведення автотоварознавчого дослідження належать до звичайної господарської діяльності позивача, а отже не підлягають відшкодуванню, і тому в позові у цій частині слід відмовити.

Стаття 1194 ЦК України регулює правовідносини з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність. Так, цією нормою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи зазначену норму, суд визнає позовні вимоги до відповідача-1 про стягнення 510 грн. франшизи за законні та обґрунтовані, і такі, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачі не скористалися наданим їм правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростували.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов до Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»(01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова. 10, ідентифікаційний код 24934463) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, ідентифікаційний код 16467237; п/р 26506020021452 Центральної філії в АТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 322313) 510 грн., а також 19 (девятнадцять) грн. 49 коп. витрат по сплаті державного мита та 45 (сорок пять) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Позов до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літ. «А», ідентифікаційний код 31093336) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, ідентифікаційний код 16467237; п/р 26506020021452 Центральної філії в АТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 322313) 1808 (одну тисячу вісімсот вісім) грн. 49 коп. страхового відшкодування, а також 69 (шістдесят девять) грн. 12 коп. витрат по сплаті державного мита та 159 (сто пятдесят девять) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяСташків Р.Б. Рішення підписано 04.01.2012