Рішення № 20611570, 14.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/30414.12.11 За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

До: Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1)ОСОБА_1

2)ОСОБА_2

Про стягнення 7688,43 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - дов. № 256/18 від 12.02.10 р.

від відповідача: ОСОБА_4 - дов. № 08-03/28/105-11 від 21.02.11 р.

від третіх осіб: 1) не зявився

2) не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»про стягнення 7607,46 грн. суми невиплаченого страхового відшкодування, 67,84 грн. пені та 13,13 грн. трьох відсотків річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 1398-а/10зп від 28.05.10 р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18.10.10р. на вул. Кремльовській в м. Запоріжжі виплачено страхове відшкодування ОСОБА_1 власнику автомобіля Accent», державний номер НОМЕР_2. Винним у скоєнні вищевказаного ДТП визнано ОСОБА_2, який керував автомобілем «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_3. Відповідальність власника транспортного засобу «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_2 застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1708767, а тому позивач вказує, що відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, ним отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а тому обовязок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 06.10.11 р. було порушено провадження у справі № 37/304 та призначено її розгляд на 09.11.11 року, залучено до участі у даній справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зобовязано учасників судового процесу надати певні документи.

Представник позивача у судове засідання 09.11.11 р. не зявився, оригіналів витребуваних судом документів не надав.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 01.11.11 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 06.10.11 р. та клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними у матеріалах справи документами.

Суд визнав за можливе задовольнити клопотання позивача та розглядати справу без участі його представника, але зобовязавши його при цьому надати суду оригінали доданих до позовної заяви документів шляхом подання їх через канцелярію суду.

Представник відповідача повідомив, що через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 09.11.11 р. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в позові повністю.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання не зявилися, вимог ухвали суду від 06.10.11 р. не виконали, про причини неявки суду не повідомили, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень від 11.10.11 р., які підтверджують отримання 15.10.11 р. ОСОБА_2 та 17.10.11 р. ОСОБА_1 ухвал про порушення провадження у даній справі.

У звязку з незявленням представників позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання та невиконанням третіми особами вимог ухвали суду від 06.10.11 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 09.11.11 р. розгляд справи № 37/304 було відкладено до 23.11.11 р.

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та надав суду оригінали доданих до позовної заяви документів.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.11.11 р. проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання повторно не зявилися, вимог ухвал суду у даній справі не виконали, про причини неявки суду не повідомили, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи наведене, у звязку з незявленням представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ними вимог ухвал суду у даній справі, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 23.11.11 р. було відкладено розгляд справи № 37/304 на 14.12.11 р.; повторно зобовязано третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надати суду письмові пояснення по суті спору та направити у судове засідання уповноважених представників.

12.12.11 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він просить проводити подальші судові засідання без його участі, а також були додані до даної заяви оригінал страхового полісу № ВЕ/1708767 (термін дії з 08.07.10 р. до 07.07.11 р.) ат додаткові документи, які було залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.12.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.11 р. проти позову повторно заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, а також надав суду письмові доповнення до відзиву на позовну заяву, які було залучено до матеріалів справи.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання 14.12.11 р. не зявились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення третіх особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.10 р. по вул. Кремльовській в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Accent», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 та транспортного засобу «ЗАЗ 1102», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2

ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ 1102», державний номер НОМЕР_3, рухаючись заднім ходом буксирував автомобіль «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_4 водій ОСОБА_5, змінив напрямок руху та скоїв наїзд на автомобіль Accent», державний номер НОМЕР_2, чим порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка, складена старшим інспектором ДПС ДАІ Запорізького управління УМВС України в Запорізькій області, та постанова Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.12.10 року в адміністративній справі № 3-3902/10, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.12.10 року в адміністративній справі № 3-3902/10, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль dai Accent», державний номер НОМЕР_2, яким керував та який належить ОСОБА_1

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА страхування»(страховик) та ОСОБА_1, (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1398-а/10зп від 28.05.2010 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки Accent», державний номер НОМЕР_2.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Accent», державний номер НОМЕР_2., замовив у спеціаліста-автотоварознавця, аварійного комісара, оцінювача ОСОБА_6 (свідоцтво Українського центру після аварійного захисту «Еліт-Сервіс»№ 1091, дійсне до 23.04.2013 р.), проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

19.10.10 р. було складено протокол огляду транспортного засобу Accent», державний номер НОМЕР_2 та складено звіт про оцінку автомобіля Accent», державний номер НОМЕР_2 № 140 від 25.01.2011 р., складеним автотоварознавцем ОСОБА_7, складеним відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Accent», державний номер НОМЕР_2., становить 8030,40 грн.

На підставі заяви страхувальника від 29.10.10 р. та рахунків Запорізької філії ТОВ «Український автомобільний холдінг»№ ЗП-Б/Н від 19.10.10 р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 3462-а/10 від 01.11.10 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 7607,46 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобовязання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 1398-а/10зп від 28.05.2010 р. виконав належним чином, перерахувавши платіжним дорученням № 9715 від 01.11.2010 р. суму страхового відшкодування в розмірі 7607,46 грн. Запорізькій філії ТОВ «Український автомобільний холдінг».

Враховуючи те, що постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2010 року в адміністративній справі № 3-3902/10 ОСОБА_2, який керував автомобілем «ЗАЗ 1102», державний номер НОМЕР_3, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його наїзду на автомобіль марки ai Accent», державний номер НОМЕР_2, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю ndai Accent», державний номер НОМЕР_2.

Відповідальність власника транспортного засобу «ЗАЗ 1102», державний номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_2, якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВЕ/1708767.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 1398-а/10зп від 28.05.2010 р., внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18.10.10 р. на вул. Дніпропетровське шосе в м. Запоріжжя, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_1 власнику автомобіля undai Accent», державний номер НОМЕР_2, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «ЗАЗ 1102», державний номер НОМЕР_3, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7607,46 грн., 67,84 грн. пені та 13,13 грн. трьох відсотків річних у звязку з невиконанням відповідачем грошового зобовязання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транпсртного засобу «ЗАЗ 1102», державний номер НОМЕР_3, зокрема до відповідача у даній справі - Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»було направлено на адресу Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»заяву (вих. № 124-11 від 28.01.11 р.) на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 7607,46 грн.

Проте Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву та доповнення до нього, згідно з яким просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки позивачем не відшкодовувалися збитки потерпілій особі у відповідності до ст. 1191 Цивільного кодексу України, а відновлювалася вартість заставного майна відповідно до договору страхування та договору застави.

Однак судом не приймаються зазначені доводи відповідача, оскільки в силу норм Закону України «Про страхування»відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу суму витрат понесених на відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 1398-а/10зп від 28.05.10 р.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7607,46 грн. підлягають задоволенню.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»просить суд стягнути з відповідача 13,13 грн. трьох відсотків річних за період з 16.03.11 р. до 06.04.11 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього підлягають стягненню за розрахунком позивача, перевіреним судом, відповідно 13,13 грн. трьох відсотків річних за період з 16.03.11 р. до 06.04.11 р.

Позивач також просить суд стягнути з ВАТ «НАСК «ОРАНТА»67,84 грн. пені за невиконання грошового зобовязання за період з 16.03.11 р. до 06.04.11 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача за порушення грошового зобовязання 67,84 грн. пені за період з 16.03.11 р. до 06.04.11 р.

Таким чином, позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 546, 549, 551, 611, 614, 625, 979, 993, 116, 1187, 1188, 1198 Цивільного кодексу України; 232, 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(вул. Жилянська, буд. 75, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в собі Запорізької філії ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»(вул. 40 років Радянської України, 57-В, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 26183400) 7 607 (сім тисяч шістсот сім) грн. 46 коп. суми невиплаченого страхового відшкодування, 67 (шістдесят сім) грн. 84 коп. пені, 13 (тринадцять) грн. 13 коп. трьох відсотків річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 19.12.2011 р.