Постанова № 20604291, 22.12.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2011 року 11:20 № 2а-15874/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Новатекс»

простягнення заборгованості у розмірі 51731,59 гривень, - ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва (далі позивач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Новатекс»(далі відповідач, ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс») про стягнення заборгованості у розмірі 51731,59 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2011 року відкрито скорочене провадження у справі, враховуючи предявлення позивачем вимоги, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі направлялась ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс»за наявною у матеріалах справи адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та відповідно до ч. 3 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вважається врученою відповідачу.

У строк, встановлений ч. 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не подав до канцелярії суду заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

Враховуючи вищенаведене, справа розглядається в порядку скороченого провадження на основі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ТОВ «Науково-технічна компанія «Новатекс»(код за ЄДРПОУ 36404871) зареєстроване як юридична особа Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 02.03.2009 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 21.06.2010 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.11.2011 року № 11812365 та довідкою про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП № 15804/14/29-18860 від 21.06.2010 року.

Станом на день розгляду справи у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків обліковується заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 51 731,59 грн., яка виникла у звязку з несвоєчасною сплатою податкових зобовязань, самостійно визначених відповідачем у податковій звітності та нарахованих контролюючим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі:

- самостійно поданого уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок № 114419 від 21.04.2011 року, в якому відповідачем визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 29347,00 грн. та нараховано суму штрафу у розмірі 1467,00 грн.

- самостійно поданої податкової декларації по податку на додану вартість № 114429 від 21.04.2011 року за квітень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобовязання у розмірі 40880,00 грн.;

- самостійно поданого уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок № 138346 від 25.05.2011 року, в якому відповідачем визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за квітень 2011 року у розмірі 13875,00 грн. та нараховано суму штрафу у розмірі 694,00 грн.

- самостійно поданої декларації з податку на додану вартість № 175517 від 20.07.2011 р. за липень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобовязання у розмірі 4708,00 грн.;

- самостійно поданого уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок № 178581 від 25.02.2011 року, в якому відповідачем збільшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за травень 2011 року на 2611,00 грн. та нараховано суму штрафу у розмірі 131,00 грн.;

- самостійно поданого уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок № 114428 від 25.07.2011 року, в якому відповідачем визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 65414,00 грн. та нараховано суму штрафу у розмірі 3271,00 грн.

- податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0010831520 від 16 травня 2011 року, яким до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 170,00 грн. за неподання звіту з податку на додану вартість за лютий 2011.

Враховуючи те, що податкові зобовязання відповідача виникли після 01 січня 2011 року, коли набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, правовідносини щодо стягнення суми боргу регулюються нормами даного Кодексу.

Відповідно до 14.1.156. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1. статті 54 ПК України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 56.11 ст. 56 ПК України передбачено, що податкові зобовязання самостійно визначене платником податку оскарженню не підлягає.

Таким чином, самостійно визначені відповідачем суми податкових зобовязань в податкових деклараціях з податку на додану вартість № 114429 від 21.04.2011 року, № 175517 від 20.07.2011 року та уточнюючих розрахунках № 114419 від 21.04.2011 року, № 138346 від 25.05.2011 року, № 178581 від 25.02.2011, № 114428 від 25.07.2011 року відповідно до положень п.54.1 ст. 54 ПК України вважаються узгодженими та оскарженню не підлягають.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, самостійно визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість відповідачем станом на день розгляду справи не були сплачені в повному обсязі.

Відповідно до п. 58.1 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 травня 2011 року на підставі Акту № 1630 від 12.04.2011 року перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення рішення № 0010831520, яким відповідачу за порушення пункту 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України було нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 170,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0010831520 від 16.05.2011 року було направлено відповідачу поштою за адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак зазначене рішення було повернуто поштовим відділенням 30.05.2011 року через відсутність відповідача за його місцезнаходженням, що підтверджується копією поштового конверту та акту про встановлення факту невручення платнику податків податкового повідомлення-рішення від 02.06.2011 року № 639.

За таких обставин, в силу положень абз. 2 п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення № 0010831520 від 16.05.2011р. вважається врученим відповідачу 30.05.2011 року.

Відповідно до пп. 56.17.5 п. 56.18, ст. 56 ПК України податкові зобовязання, визначені контролюючими органами, вважаються узгодженими у день закінчення процедури адміністративного оскарження.

Згідно з пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом 5 п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення від 16.05.2011 р. № 0010831520/0 в адміністративному або судовому порядку відповідач суду не надав, відтак визначене податковим органом податкове зобовязання, відповідно до пп. 56.17.5, п. 56.1 ст. 56 ПК України, вважається узгодженим.

Згідно положень п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму грошового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно ч. 2 п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобовязання платник податків зобовязаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідач доказів сплати податкових зобовязань, визначених податковим повідомлення-рішення № 0010831520 від 16.05.2011 року, суду не надав.

Згідно підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання, є податковим боргом.

Враховуючи те, що грошові зобовязання з податку на додану вартість, самостійно визначені відповідачем та нараховані контролюючим органом не були погашені відповідачем протягом граничного строку, вони відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПК України визнаються податковим боргом.

Відповідно до п. 59.1. статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з положень п. 58.3 ст. 58 ПК України податкова вимога надсилається органом податкової служби в порядку визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

Згідно абзацу 3 п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

На виконання вказаних положень, 20 травня 2011 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю»№ 1053 від 04 травня 2011 року, яка була повернута поштовим відділенням через відсутність відповідача за його місцезнаходженням, що підтверджується копією поштового конверту з довідкою про повернення від 19 травня 2011 року та актом № 49 від 20.05.2011року про неможливість вручення податкової вимоги платнику податку, складеним державним податковим органом.

З огляду на зазначене та на приписи абз. 3 п. 58.3. ст. 58 ПК України, податкова вимога № 1053 від 04 травня 2011 року вважається врученою відповідачу 19.05.2011 року.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим п 56.1 ст. 56 ПК України та не оскаржив податкову вимогу.

Станом на момент розгляду справи загальний розмір податкової заборгованості відповідача з податку на додану вартість становить 51731,59 гривень.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Виходячи з положень п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Органи державної податкової служби згідно п. 20.1.8 ст. 20 ПК України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 51 731,59 гривень, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується витягом з картки особового рахунку платника податків-відповідача; суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-162, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «Новатекс» (код ЄДРПОУ 36404871, адреса: 02094, м. Київ, бул. Верховної Ради, 22) на користь Державного бюджету України (отримувач УДК у Дніпровському районі м. Києва, ідентифікаційний код 24258039, Банк одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, № р/р 34122999700005) заборгованість у розмірі 51731,59 гривень (пятдесят одна тисяча сімсот тридцять одна гривня пятдесят девять копійок).

3. Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 183-2, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Патратій