Рішення № 20602479, 14.12.2011, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 2-1420/11

Р І Ш Е Н Н Я

14.12.2011м. Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві в складі:

головуючого судді Кононенка С. Д.,

при секретарі Кожедуб М. В.,

за участю представника заявника Крекотня О.А., представника відповідачів Управління МВС України в Полтавській області, представника відповідача Київського ВДВС Полтавського міського управління юстиції, розглянувши цивільну справу за заявою Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» до Управління МВС України в Полтавській області та Київського Відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про зняття арештів з майна в порядку виконання рішення суду , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ПАТ «Автокразбанк» звернувся до суду з заявою, в якій прохає визнати незаконною бездіяльність слідчого та зняти арешти, що накладені на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 859 кв. м., кадастровий номер № 5310136700:07:001:0351, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 03.09.2007 р. між ВАТ АКБ Автокразбанк правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АВТОКРАЗБАНК» та ОСОБА_4 було укладено договір про іпотечний кредит та договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_4 передав в іпотеку ВАТ АКБ Банк житловий будинок з надвірними будівлями та майнові права на земельну ділянку площею 859 кв. м., кадастровий номер № 5310136700:07:001:0351 які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Відповідні дані 03.09.2007 р. внесені до Державного реєстру іпотеки та Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

ОСОБА_4 зобовязання за договором про іпотечний кредит належним чином не виконав внаслідок чого рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 01.07.2009 р. з ОСОБА_4 на користь ПАТ АКБ Банк було стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 1 334 667 грн. 73 коп. за рахунок майна, що знаходиться в іпотеці по договору іпотеки № 25/К7-І від 03 вересня 2007 року, а саме житлового будинку, загальною площею 317,2 кв. м. та земельної ділянки площею 859 кв. м., кадастровий номер № 5310136700:07:001:0351, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Ленінським ВДВС Полтавського МУЮ було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, однак було відмовлено в здійсненні стягнення за рахунок майна, що знаходиться в іпотеці, оскільки на вказане майно накладено арешти : 28.03.2008 р. № 6897601 (будинок) постанова про накладення арешту на майно, кримінальна справа № 08730007 від 01.02.2008 р.; 28.03.2008 р. № 6897817 (земельна ділянка) постанова про накладення арешту на майно, кримінальна справа № 08730007 від 01.02.2008 р.; 31.12.2008 р. № 8349595 (будинок) постанова від 30.12.2008 р., кримінальна справа № 08230331.; 25.01.2011 року № 10751671 (все майно) постанова від 25.11.2011 року № 20986040 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження видана Київським ВДВС Полтавського МУЮ, державним виконавцем Люмах А.О.

Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні заяву підтримав, пояснення надав аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача Управління МВС України в Полтавській області заперечував проти задоволення заяви в частині визнання незаконною бездіяльності слідчого та стягнення з відповідача судових витрат. В частині зняття арештів покладався на розсуд суду.

Представник відповідача Київського ВДВС Полтавського МУЮ заперечувала проти задоволення заяви в частині стягнення з відповідача судових витрат. В частині зняття арештів проти задоволення заяви не заперечувала.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх письмовими доказами, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено документально, що 03 вересня 2007 року між ВАТ АКБ Автокразбанк правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство АВТОКРАЗБАНК (далі ПАТ АКБ Банк) та ОСОБА_4 укладено договір про іпотечний кредит, за яким останньому надано кредит у сумі 200 000,00 доларів США на строк до 02.09.2022 р. зі сплатою 12% річних.

03 вересня 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ АКБ Банк також укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_4 передав в іпотеку ПАТ АКБ Банк житловий будинок з надвірними будівлями та майнові права на земельну ділянку площею 859 кв. м., кадастровий номер № 5310136700:07:001:0351 які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідні дані 03.09.2007 р. внесені до Державного реєстру іпотеки та Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Відповідно до п.п.2.4. п.2 договору іпотеки предмет іпотеки (житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка) на момент укладення вказаного договору належали ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 03.09.2007 р. за реєстром № 29, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 01.07.2009 р. стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ АКБ Банк заборгованість за кредитним договором у сумі 1 334 667 грн. 73 коп. (один мільйон триста тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят сім гривень сімдесят три копійки) за рахунок майна, що знаходиться в іпотеці по договору іпотеки № 25/К7-І від 03 вересня 2007 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк Автокразбанк та ОСОБА_4, а саме житлового будинку, загальною площею 317,2 кв. м. та земельної ділянки площею 859 кв. м., кадастровий номер № 5310136700:07:001:0351, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

12.11.2009 р. Леніським районним судом м.Полтави видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ АКБ Банк заборгованості за кредитним договором за рахунок майна, що знаходиться в іпотеці.

Постановою Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ від 21.06.2011 р. відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до листа Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ від 31.08.2011 року №18852/0802/9, державна виконавча служба не має змоги здійснити стягнення за рахунок майна, що знаходиться в іпотеці, оскільки на вказане майно накладено арешти.

Як видно з витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 15.07.2011 року № 32174143 виданого приватним нотаріусом ОСОБА_5, копія якого додана до матеріалів справи, на житловий будинок, загальною площею 317,2 кв. м. та земельну ділянку площею 859 кв. м., кадастровий номер № 5310136700:07:001:0351, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. накладено наступні арешти:

1. 28.03.2008 р. № 6897601 (будинок) постанова про накладення арешту на майно, кримінальна справа № 08730007 від 01.02.2008 р.

2. 28.03.2008 р. № 6897817 (земельна ділянка) постанова про накладення арешту на майно, кримінальна справа № 08730007 від 01.02.2008 р.

3. 31.12.2008 р. № 8349595 (будинок) постанова від 30.12.2008 р., кримінальна справа № 08230331.

4. 25.01.2011 року № 10751671 (все майно) постанова від 25.11.2011 року № 20986040 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження видана Київським ВДВС Полтавського МУЮ, державним виконавцем Люмах А.О.

Наведене також підтверджується копіями вказаних постанов, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України, іпотека є окремим видом застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст.19 Закону України Про заставу, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання ( а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.44 Закону України Про виконавче провадження, - у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Відповідно до п.2 ч.3 та ч.4 ст.54 Закону України Про виконавче провадження,- для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто в разі якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та розяснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Згідно з ч.2 ст.57 Закону України Про заставу, у разі вжиття державою заходів до примусового вилучення заставленого майна або майнових прав (націоналізація, реквізиція, конфіскація, накладення секвестору, а також інших заходів, аналогічних за своїми наслідками), держава відшкодовує збитки, заподіяні заставодержателю внаслідок здійснення цих заходів.

Відповідно до ст.58 Закону України Про заставу, якщо в результаті видання органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і регіонального самоврядування акта, який не відповідає чинному законодавству, порушуються права заставодержателя або інших осіб, щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави, такий акт визнається недійсним судом. Збитки завдані заставодержателю в результаті видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав цей акт.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про іпотеку, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України Про іпотеку, у разі порушення іпотекодавцем обовязків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.33 Закону України Про іпотеку, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.6 та ч.7 ст.3 Закону України Про іпотеку, у разі порушення боржником основного зобовязання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України Про виконавче провадження, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим законом.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України Про виконавче провадження, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно зі ст.54 вказаного закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України Про виконавче провадження,- особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з ч.3 ст.63 Закону України Про виконавче провадження,- у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряє чи не перебуває це майно під арештом.

Таким чином, враховуючи вимоги наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що ПАТ «Автокразбанк» як іпоеткодержатель має право на першочергове задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права та вимоги яких зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права позивача на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав та вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виник з моменту державної реєстрації іпотеки.

Накаладені арешти порушують права позивача як іпотекодержателя на одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та унеможливлюють продаж предмета іпотеки, а отже мають бути знятими.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зняття арештів є законними, підтвердженими, обґрунтованими, а отже підлягаючими задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні заяви в частині визнання незаконною бездіяльності слідчого, суд виходить з того, що в судовому засіданні не було встановлено протиправності в діях слідчого, не підтверджується це також і матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. ст.ст.15, 575 ЦК України, ст.ст.19, 57, 58 Закону України Про заставу, ст.ст. 3, 7, 17, 33 Закону України Про іпотеку, ст.ст.17, 44, 52, 54, 60, 63 Закону України Про виконавче провадження, ст.ст. 5, 10, 60, 212, 213 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Заяву Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» задовольнити частково.

2. Зняти арешти, що накладені на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 859 кв. м., кадастровий номер № 5310136700:07:001:0351, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1:

- 28.03.2008 р. № 6897601 (будинок) постанова про накладення арешту на майно, кримінальна справа № 08730007 від 01.02.2008 р.

- 28.03.2008 р. № 6897817 (земельна ділянка) постанова про накладення арешту на майно, кримінальна справа № 08730007 від 01.02.2008 р.

- 31.12.2008 р. № 8349595 (будинок) постанова від 30.12.2008 р., кримінальна справа № 08230331.

- 25.01.2011 року № 10751671 (все майно) постанова від 25.11.2011 року № 20986040 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження видана Київським ВДВС Полтавського МУЮ, державним виконавцем Люмах А.О.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави С. Д. Кононенко