Постанова № 20601735, 23.12.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2011 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/3303/11

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григораша Віталія Олександровича, розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденецький завод мінеральних вод" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденецький завод мінеральних вод" (далі-відповідач) заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1382,82 грн.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 183-2 КАС України, на адресу відповідача було направлено ухвалу про відкриття скороченого провадження та запропоновано подати заперечення на позов або заяву про визнання позову. Вказану ухвалу відповідач отримав 05.12.2011 року. Проте, зазначеними в ухвалі правами відповідач не скористався.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Довідки №65 про включення до Єдиного Державного реєстру підприємства та організацій України, відповідач зареєстрований за адресою с. Буденець, Сторожинецький район, Чернівецька область, за видами діяльності - виробництво безалкогольних напоїв; вирощування зернових культур; вирощування картоплі, овочевих та баштанних культур; вирощування буряків; оптова торгівля недержавних організацій крім споживчої кооперації; роздрібна торгівля недержавних організацій, крім кооперації; виробництво мінеральних вод та прохолодних напоїв; вирощування зернових, технічних та решти культур віднесених до інших класів рослинництва; оптова торгівля напоями; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом. (а.с. 7). Також, відповідач з 02.01.1991 року взятий на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області (а.с. 8).

У зв'язку із виникненням заборгованості, відповідачу направлено корінець вимоги від 03.06.2011 року №Ю-184, на суму 1382,82 грн. (а.с. 15). Вказану вимогу відповідач отримав 08.06.2011 року. Вимога у встановлений строк оскаржена не була, заборгованість боржником не сплачено, до органів ДВС для примусового виконання не направлялась.

Таким чином, за відповідачем рахується узгоджена заборгованість перед Пенсійним фондом України зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування за березень, квітень 2011 року в сумі 1382,82 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 14.11.2011 року (а.с. 9) та звітом про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України (а.с. 10-14).

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року N 2464-VI (далі - Закон 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону N 2464-VI платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону N 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Частиною 2 ст. ст. 9 Закону N 2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону N 2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Таким чином судом встановлено, що відповідач в порушення вимог вказаних норм права, не виконує обовязок по сплаті єдиного внеску на загальнообовязкове пенсійне страхування і тому вказана сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте відповідач не надав доказів по сплаті заборгованості.

Оскільки позивачем доведено обґрунтованість заявлених вимог, а відповідач не надав заперечень чи доказів відсутності боргу, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 4 ст. 94 КАС України визначено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, обєктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 71, 79, 86, 94, 158-162, 183-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденецький завод мінеральних вод" (с. Будинець, Сторожинецький район, Чернівецька область, р/р 26000204699, код ЄДРПОУ 05510817, МФО 380805 в "Райфазен банк Аваль") на користь Управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за березень, квітень 2011року у сумі 1382 ( одна тисяча триста вісімдесят дві) грн. 82 коп.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя В.О. Григораш