Постанова № 20601351, 20.12.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року Справа № 2а/2370/7930/2011

20.12.2011

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грицаєнко О.Л.,

при секретарі Кириченко Н.В.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю), відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автогазсервіс»до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ «Автогазсервіс»з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області від 28.09.2011 року № 0000752301, № 0000742301, № 0000762301.

У подальшому, позивач подав заяву № 63 від 20.12.2011 р. про зменшення позовних вимог, у якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі Черкаської області від 28.09.2011 р.: № 0000752301 в частині визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 15083 грн., за штрафними санкції у сумі 3771 грн., всього в сумі 18854 грн.; № 0000742301 в частині визначення грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 31914 грн., за штрафними санкціями у сумі 4726 грн., всього в сумі 36640 грн.; № 0000762301 в частині зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2010 р. на суму 181742 грн., за І квартал 2011 р. на суму 191590 грн., за ІІ квартал 2011 р. на суму 60383 грн., всього в сумі 433715 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та в обґрунтування позову зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності та є лише припущенням посадових осіб відповідача щодо нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентом та фіктивності господарських операцій. Такий висновок відповідача позивач спростовує тим, що господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та вказував, що податковий кредит позивача сформований за рахунок контрагента, в ході перевірки якого встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг), що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та про ознаки фіктивності діяльності. Як вважає відповідач, для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення. Господарська операція повинна фактично відбутися. Відповідач зазначив, що частина податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 128084 грн., сформованого ТОВ «Автогазсервіс»у періоді, що перевірявся, за рахунок фіктивного контрагента-постачальника ПП «Торгкомерс-2009», нікчемність правочинів якого підтверджена невиїзною перевіркою ДПІ у м. Черкаси (акт від 18.02.2011 р. № 489/23-2/36299933), вважається такою, що не підтверджена документально. За таких обставин, відповідач вважає, що податковий кредит позивача сформований безпідставно. Відповідач наголошує на законності та обґрунтованості податкових повідомлень-рішень.

Вислухавши доводи сторін по справі, розглянувши матеріали та дослідивши докази, заслухавши покази свідка, суд прийшов до висновку про задоволення позову, з наступних підстав.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Автогазсервіс»зареєстровано Черкаською районною державною адміністрацією 12.12.2002 р., ідентифікаційний код 14210037, взято на облік в органах державної податкової служби 01.01.2005 р. за № 374. Позивач 03.02.2005 р. зареєстрований як платник ПДВ, свідоцтво платника ПДВ № 32456585, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 142100323251.

Відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання та згідно направлень: № 107/01-044 від 15.08.2011 року, № 108 від 23.08.2011 р., № 115/01-044 від 09.09.2011 р. посадові особи відповідача провели планову виїзну перевірку ТОВ «Автогазсервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 20.09.2011 р. № 188/23-010/14210037 (а.с. 7-64).

В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 20.09.2011 року 188/23-010/14210037, встановлені порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податкові зобовязання з ПДВ на суму 19131 грн., в тому числі за вересень 2008 р. на суму 3473 грн., квітень 2010 р. на суму 5083 грн., травень 2010 р. на суму 10000 грн., за лютий 2011 р. на суму 575 грн. Крім того, встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.2.1 п. 8.2, п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8, п.п. 11.2.3 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (у редакції від 22.05.1997 р. із змінами та доповненнями) та п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті чого позивач занизив податок на прибуток всього на суму 38378 грн., в тому числі за 4 квартал 2008 р. на суму 1923 грн., за 1 квартал 2009 р. на суму 3849 грн., в 2 кварталі на суму 692 грн., в 4 кварталі 2009 р. на суму 17201 грн., в 4 кварталі 2010 р. на суму 120 грн., в 1 кварталі 2011 р. на суму 1579 грн., в 2 кварталі 2011 р. на суму 13014 грн. та завищив відємне значення обєкта оподаткування податку на прибуток за 2010 р. на суму 247806 грн., за 1 квартал 2011 р. на суму 257654 грн., за 2 квартал 2011 р. на суму 60383 грн. (а.с. 63).

На підставі акта перевірки ДПІ у Черкаському районі Черкаської області прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.09.2011 р.: № 0000742301 (а.с. 95), яким збільшено позивачу суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 44719 грн., в т.ч. за основним платежем - 38378 грн. та штрафними санкціями 6341 грн.; № 0000752301 (а.с. 96), яким збільшено позивачу суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 23771 грн., в т.ч. за основним платежем - 19131 грн. та штрафними санкціями 4640 грн.; № 0000762301 (а.с. 97), яким зменшено позивачу суму відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток у розмірі: за 2010 рік - 247806 грн., 1 квартал 2011 р. 257654 грн., 2 квартал 2011 р. 60383 грн. всього 565843 грн., штрафні санкції у розмірі 1 грн.

Згідно акту перевірки, підставою для висновку про порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19131 грн., в тому числі за вересень 2008 р. на суму 3473 грн., квітень 2010 р. на суму 5083 грн., травень 2010 р. на суму 10000 грн., за лютий 2011 р. на суму 575 грн., відповідач вважав наступне.

Відповідно до звітності, позивач мав взаємовідносини з субєктами господарювання, метою яких було надання позивачу робіт та послуг, зокрема, із ПП «Торгкомерс-2009».

Відповідач вважав операції з надання робіт та послуг за участю ПП «Торгкомерс-2009»такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними. Згідно акту перевірки вказаного підприємства № 489/23-2/36299933 від 18.02.2011 р. встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та ознаки фіктивної діяльності: підприємства декларують відсутність основних виробничих фондів, рухомого та нерухомого майна, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, чисельність працюючих 1 особа, що є неможливим для фактичного здійснення господарської діяльності та дає змогу ставити під сумнів факт здійснення підприємствами будь-якої діяльності та призводить до нікчемних правочинів.

Працівниками ГВПМ ДПІ у м. Черкаси 20.11.2010 р. відібрано пояснення у директора ПП «Торгкомерс-2009»ОСОБА_4 (а.с. 166). Щодо діяльності ПП «Торгкомерс-2009»ОСОБА_4 пояснив, що всією фінансово-господарською діяльністю займалась інша особа, яка і запропонувала йому зареєструвати дане підприємство та стати його директором. Стосовно взаємовідносин з постачальниками та покупцями ПП «Торгкомерс-2009» він заявив, що будь-яких первинних бухгалтерських документів, договорів, угод з контрагентами, звітних документів підприємства чи будь-яких інших документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ПП «Торгкомерс-2009», він ніколи не бачив, не оформляв та не підписував. Доручення на здійснення діяльності ПП «Торгкомерс-2009» нікому не надавав.

Відтак, відповідач прийшов до висновку, що фактично документальне оформлення правовідносин ПП «Торгкомерс-2009»з позивачем здійснювала невідома особа, не уповноважена приватним підприємством здійснювати поставку товару або послуг.

В звязку з наведеним, відповідач вказує, що позивач в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», віднесено до складу податкового кредиту суми за податковими накладними, які не можуть підтверджувати право платника податку на податковий кредит внаслідок вищевикладених фактів щодо контрагента ПП «Торгкомерс-2009».

Дані обставини лягли в основу акту перевірки від 20.09.2011 р. № 188/23-010/14210037, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000752301 від 28.09.2011 р.

Суд вважає висновок відповідача безпідставним, з огляду на наступне.

Порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин визначався Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168). Відповідно до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п 7.2 вказаної статті платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпункт 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що податкові накладні № 1656 від 31.05.2010 р. (а.с. 117 т. 1), № 1652 від 28.05.2010 р. (а.с. 119 т. 1), № 1184 від 29.04.2010 р.(а.с. 121 т. 1), виписані контрагентом позивача (ПП «Торгкомерс-2009»), на підставі яких позивач включив ПДВ до складу податкового кредиту за відповідний період 2010 р. (квітень, травень 2010 р.), відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168. Суд звернув увагу на те, що податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість, позивачем оскаржується лише в частині вказаних вище сум.

Разом з тим, за змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит наступають тільки при здійсненні господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, наявність податкової накладної є обовязковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Згідно зі ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства; факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.

Так, при встановленні судом реальності вчиненої господарської операції щодо поставки товарів судом були досліджені наявні в матеріалах справи копії документів, а саме: видаткової накладної від 31.05.2010 року № 1656 щодо поставки модулю з рамою під газову колонку вартістю 37000 грн., в тому числі ПДВ у сумі 6166 грн. 67 коп. (а.с. 116 т. 1), видаткової накладної від 28.05.2010 р. № 1652 щодо поставки товару на загальну суму 23000 грн., в тому числі ПДВ у сумі 3833 грн. 33 коп. (а.с. 118 т. 1) видаткової накладної від 29.04.2010 р. № 1184 щодо поставки колонки газороздаточної «Шельф 100-2LPG»на суму 30500 грн., в тому числі ПДВ у сумі 5083 грн. 33 коп. (а.с. 120 т. 1), податкових накладних № 1656 від 31.05.2010 р., № 1652 від 28.05.2010 р, № 1184 від 29.04.2010 р. (а.с. 117, 119, 121 т. 1), копії з книги реєстрації довіреностей.

Беручи до уваги зазначені докази, суд вважає, що позивачем дотримано вимоги ст. 9 Закону № 996 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 щодо підтвердження факту здійснення господарських операцій, зокрема, щодо придбання у ПП «Торкомерс-2009»товарів, що підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку. Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, суд встановив, що позивач надав належні підтверджуючі первинні документи, які свідчать про здійснення господарських операцій і мав право на формування податкового кредиту згідно податкових декларацій. Порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні.

Зважаючи на вищевикладені положення законодавства та встановлені обставини справи, враховуючи те, що на момент здійснення спірних операцій ПП “Торгкомерс-2009” було зареєстроване платником податку на додану вартість, суд вважає правомірним включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Висновок відповідача про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими його контрагентом, є помилковим.

Суд також зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту.

Зважаючи на викладені обставини, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі Черкаської області від 28.09.2011 року №0000752301 в частині визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 15083 грн., за штрафними санкції у сумі 3771 грн., всього в сумі 18854 грн.

Перевіряючи обгрунтованість висновку відповідача щодо порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.2.1 п. 8.2, п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8, п.п. 11.2.3 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (у редакції від 22.05.1997 р. із змінами та доповненнями) та ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього на суму 38378 грн. та завищено відємне значення обєкта оподаткування податку на прибуток за 2010 р. на суму 247806 грн., за 1 квартал 2011 р. на суму 257654 грн., за 2 квартал 2011 р. на суму 60383 грн., суд врахував наступні обставини та вимоги законодавства.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Згідно із абзацом 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У акті перевірки (а.с. 18-19) відповідач зазначив, що проведеною перевіркою відображеного показника за 2009 р. в сумі 4824306 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 р. в сумі 1915392 грн., на підставі таких документів: оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 20 «виробничі запаси», 22 «малоцінні та швидкозношуючі предмети», 23 «виробництво», 28 «товари», 31 «рахунки в банках», 371 «розрахунки за виданими авансами», 63 «розрахунки з постачальниками», 92 «адміністративні витрати», 91 «загальновиробничі витрати», 93 «витрати на збут»та накладних на придбання товарів, актів виконаних робіт, встановлено завищення задекларованих ТОВ «Автогазсервіс»показників у рядку 04.1 декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, посуг), крім визначених у 04.11»всього в сумі 86966 грн. в звязку з віднесенням до складу витрат на придбання товарів вартості безтоварних операцій, проведених із субєктами господарювання, діяльність яких визнана фіктивною, а саме з ПП «Торгкомерс-2009».

Крім того, в акті вказано, що дані обставини підтверджуються документальною позаплановою перевіркою ПП «Торгкомерс-2009»(акт перевірки від 18.02.2011 р. № 489/23-2/36299933 за період з 22.01.2009 р. по 31.12.2010 р.), проведеною ДПІ у м. Черкаси, в ході якої зясовано, що ПП «Торгкомерс-2009» не здійснювало ніякої фінансово-господарської діяльності, робіт не виконувало, послуг не надавало.

Водночас, суд встановив, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 р. у справі № 2а/2370/1615/2011 за позовом ТОВ «Автогазсервіс»до ДПІ у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень, залишено без змін постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2011 р., якою позов задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі від 03.09.2010 р. №0000532301/0, від 04.10.2010 р. №0000532301/1 та від 15.12.2010 р. №0000532301/2 щодо визначення позивачу суми зобовязання з ПДВ.

У справі № 2а/2370/1615/2011 суд встановив, що 30.06.2009 р. між ТОВ «Автогазсервіс» та ПП «Торгкомерс-2009»укладено договір № А30/6 на суму 150000 грн., за яким позивач доручає, а ПП «Торгкомерс-2009»приймає на себе обовязки по виконанню ремонтних та монтажних робіт по двох АЗС. Крім того, 07.09.2009 р. між позивачем та ПП «Торгкомерс-2009»укладений договір №А7/09 купівлі-продажу обладнання крана підвісного електричного загального призначення ГОСТ 7890-73 зав.49132-7-2 Б/В та виконання ремонтно-налагоджувальних робіт по встановленню крана. Загальна вартість обладнання за умовами договору складає 150000 грн., в тому числі ПДВ 25000 грн., загальна вартість робіт 50000 грн., в тому числі ПДВ 8333 грн. 33 коп. Виконання цих договорів підтверджується первинними документами: платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими та податковими накладними. Згідно висновку суду апеляційної інстанції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку (ПДВ) у зв'язку з придбанням товарів та одержанням робіт (послуг) від ПП «Торгкомерс-2009», що підтверджені податковими накладними за господарськими угодами.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на викладене, висновок відповідача про неправомірність віднесення позивачем вказаних вище сум до складу валових витрат є помилковим.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували законність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі Черкаської області від 28.09.2011 р. № 0000752301 в частині визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 15083 грн., за штрафними санкції у сумі 3771 грн., всього в сумі 18854 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі Черкаської області від 28.09.2011 р. № 0000742301 в частині визначення грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 31914 грн., за штрафними санкціями у сумі 4726 грн., всього в сумі 36640 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі Черкаської області від 28.09.2011 р. № 0000762301 в частині зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2010 р. на суму 181742 грн., за І квартал 2011 р. на суму 191590 грн., за ІІ квартал 2011 р. на суму 60383 грн., всього в сумі 433715 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Л. Грицаєнко