Постанова № 20601219, 20.12.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року Справа № 2а/2370/8254/2011

20.12.11

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грицаєнко О.Л.,

при секретарі Кириченко Н.В.,

за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 (за довіреністю), відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Облагропромбуд»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ «Облагропромбуд» з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 18.07.2011 року № 0002602301 про збільшення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 55125 грн., в т.ч. за основним платежем - 44100 грн. та штрафними санкціями 11025 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та в обґрунтування позову зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності та є лише припущенням посадових осіб відповідача щодо нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентом та фіктивності господарських операцій. Такий висновок відповідача позивач спростовує тим, що господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та вказував, що податковий кредит позивача сформований за рахунок контрагента, в ході перевірки якого встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг), що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та про ознаки фіктивності діяльності. Згідно наданих пояснень директор підприємства - контрагента не підписував фінансово-господарську та звітну документацію. Отже, як вважає відповідач, для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення. Господарська операція повинна фактично відбутися. Але в ході перевірки контрагента позивача було доведено, що ПП «Т-Груп»відображало в обліку господарські операції, які фактично не відбувалися. За таких обставин, відповідач вважає, що податковий кредит позивача сформований безпідставно, а спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Вислухавши доводи сторін по справі, розглянувши матеріали та дослідивши докази, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Облагропромбуд»зареєстровано виконавчим комітетом Черкаської міської ради 06.05.2000 р., ідентифікаційний код 30955846, взято на облік в органах державної податкової служби 15.05.2000 р. за № 418. Позивач 17.05.2000 р. зареєстрований як платник ПДВ, свідоцтво платника ПДВ № 32125623, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 309558423016 (а.с. 22).

На підставі наказу № 1901 від 05.07.2011 р. та направлення № 558/23-0 від 06.07.2011 року 7 липня 2011 р. посадовою особою ДПІ у м. Черкаси проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Облагропромбуд»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. з питань взаємовідносин з ПП «Т-Груп», за результатами якої складено акт від 08.07.2011 р. № 1727/23-2/30955846 (а.с. 23-35).

В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 08.07.2011 року № 1727/23-2/30955846, встановлені порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, в результаті чого знижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 44100 грн., а саме: за серпень 2010 р. на 13300 грн., за вересень 2010 р. на 30800 грн. в частині відображення в податковому обліку взаємовідносин з ПП «Т-Груп».

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Черкаси прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 р. № 0002602301 (а.с. 38), яким збільшено позивачу суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 55125 грн., в т.ч. за основним платежем - 44100 грн. та штрафними санкціями 11025 грн.

Позивач в адміністративному порядку оскаржив спірне податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду скарг податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 року № 0002602301 залишено без змін.

Згідно акту перевірки, підставою для висновку про порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, в результаті чого знижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 44100 грн., відповідач вважав наступне.

Відповідно до звітності, позивач мав взаємовідносини з субєктами господарювання, метою яких було надання позивачу робіт та послуг, а саме з ПП «Т-Груп».

Операції з надання робіт та послуг за участю ПП «Т-Груп»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Згідно актів перевірок вказаних підприємств встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг) від контрагентів-постачальників, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та ознаки фіктивної діяльності: підприємства декларують відсутність основних виробничих фондів, рухомого та нерухомого майна, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, чисельність працюючих 1 особа, що є неможливим для фактичного здійснення господарської діяльності та дає змогу ставити під сумнів факт здійснення підприємствами будь-якої діяльності та призводить до нікчемних правочинів.

Працівниками ГВПМ ДПІ у м. Черкаси 21.12.2010 р. відібрано пояснення у директора ПП «Т-Груп»ОСОБА_4. Щодо діяльності ПП «Т-Груп»ОСОБА_4 пояснив, що всією фінансово-господарською діяльністю займалась інша особа, яка і запропонувала йому зареєструвати дане підприємство та стати його директором (а.с. 94). Стосовно взаємовідносин з постачальниками та покупцями ПП «Т-Груп»він заявив, що будь-яких первинних бухгалтерських документів, договорів, угод з контрагентами, звітних документів підприємства чи будь-яких інших документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ПП «Т-Груп», він ніколи не бачив, не оформляв та не підписував. Доручення на здійснення діяльності ПП «Т-Груп»нікому не надавав.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що фактично документальне оформлення правовідносин ПП «Т-Груп»з позивачем здійснювала невідома особа, не уповноважена приватним підприємством здійснювати поставку товару або послуг.

В звязку з наведеним, податковий орган вказує, що позивачем, в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», віднесено до складу податкового кредиту суми за податковими накладними, які не можуть підтверджувати право платника податку на податковий кредит внаслідок вищевикладених фактів щодо контрагента ПП «Т-Груп».

Отже, дані обставини лягли в основу акту перевірки від 08.07.2011 року № 1727/23-2/30955846, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд вважає висновок відповідача безпідставним, з огляду на наступне.

Порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин визначався Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (у подальшому - Закон № 168).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.1 підпункту 7.2 вказаної статті платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпункт 7.2.3 п. 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Підпункт 7.2.6 п. 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що податкові накладні виписані контрагентом позивача (ПП «Т-Груп»), на підставі яких позивач включив ПДВ до складу податкового кредиту за відповідний період 2010 р. (серпень, вересень 2010 р.), відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168.

Разом з тим, за змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168 правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит наступають тільки при здійсненні господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, наявність податкової накладної є обовязковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Згідно зі статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-Х1V (далі - Закон № 996) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства; факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.

Так, при встановленні судом реальності вчиненої господарської операції щодо виконання будівельно-монтажних робіт були досліджені наявні в матеріалах справи копії документів, а саме: договору підряду на виконання робіт № 42 від 24.09.2010 р. (а.с. 65-67), довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2010 р. на суму 184800 грн. (а.с. 68), акту приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2010 р. (а.с. 69-70), акту приймання виконаних підрядних робіт № ОУ-3595 від 30.09.2010 р. (71), податкової накладної № 3595 від 30.09.2010 р. (а.с. 73), виписки з банку на підтвердження часткового розрахунку за надані послуги у сумі 34429 грн. (а.с. 116).

Судом також зясовано, що вказані будівельні роботи здійснювались ПП «Т-Груп»(як субпідрядником) на обєкті, який позивач зобовязався реконструювати на підставі договору підряду № 37 від 13.09.2011 р., укладеного з ЗАТ «Агрофірма Березанська птахофабрика».

Крім того, суд встановив, що позивач придбав у ПП «Т-Груп»будівельні матеріали цеглу та цемент. На підтвердження реальності вчиненої господарської операції щодо придбання позивачем у ПП «Т-Груп»будівельних матеріалів були досліджені наявні в матеріалах справи копії документів, а саме: накладної № 4276/3 від 31.08.2010 р., за якою представник позивача ОСОБА_5 отримав від ПП «Т-Груп»цеглу та цемент на загальну суму 79800 грн. з ПДВ (а.с. 63), податкової накладної № 2476/3 від 31.08.2010 р. (а.с. 72), виписки з банку на підтвердження часткового розрахунку за надані послуги у сумі 56145 грн. (а.с. 118), копія з книги обліку довіреностей за 2010 р., у якій зазначено про видачу довіреності № 559752 від 31.08.2010 р. ОСОБА_5 на отримання у ПП «Т-Груп»цегли та цементу (а.с. 119).

Зважаючи на основний вид діяльності позивача будівництво будівель, беручи до уваги зазначені докази, суд вважає, що позивачем дотримано вимоги ст. 9 Закону № 996 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 щодо підтвердження факту здійснення господарських операцій, зокрема, щодо виконання ПП «Т-Груп»як субпідрядником будівельних робіт та щодо придбання у ПП «Т-Груп»будівельних матеріалів, що підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки здійснення поставки товару та надання послуг не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суд встановив, що платник податку позивач надав належні підтверджуючі первинні документи, які свідчать про здійснення господарських операцій і мав право на формування податкового кредиту згідно податкових декларацій. Порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні.

Судом також встановлено, що позапланова перевірка ПП «Т-Груп»була проведена у лютому 2011 року. У звязку з цим суд вважає, що акт перевірки № 436/23-2/36543851 від 14.02.2011 р. може бути доказом відсутності за місцем реєстрації ПП «Т-Груп»майна, інших матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарських операцій станом на 14.02.2011 року, проте не може бути беззаперечним доказом їх відсутності у період з серпня 2010 року по вересень 2010 року.

На момент здійснення перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства (акт від 18.07.2011 р.) інших доказів, ніж вказаний акт перевірки ПП «Т-Груп»від 14.02.2011 р., які б підтверджували або спростовували факт наявності у ПП «Т-Груп»майна, інших матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарських операцій у серпні 2010, вересні 2010 р. не було.

Отже, зважаючи на вищевикладені положення законодавства та встановлені обставини справи, враховуючи те, що на момент здійснення спірних операцій ПП “Т-Груп” було зареєстроване платником податку на додану вартість, суд вважає правомірним включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Суд вважає також помилковими висновки відповідача про те, що факт порушення кримінальної справи дає право для визнання нікчемними всіх договорів, вчинених зазначеними підприємствами за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили та яким би було встановлено, що досліджені договірні стосунки позивача направлені на функціонування схеми незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, в розкраданні державних коштів.

Факт порушення кримінальної справи не тягне за собою недійсність усіх угод та сумнівність господарських операцій, укладених та здійснених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення із державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних і не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту.

Тому висновок відповідача про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими його контрагентом, є помилковим.

Суд також зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту за перевіряємий період, в звязку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 року № 0002602301.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Л. Грицаєнко