Постанова № 20600491, 15.08.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2011 року Справа № 2а/2370/6335/2011

15.08.11

9 год. 50 хв.м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваленка В.І.,

при секретарі Поповій Ю.Є.,

за участю:

представника прокуратури Пампущенко Ю.В. помічника прокурора міста Черкаси за посвідченням,

представника позивача ОСОБА_2 за довіреністю,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом прокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 3400 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Черкаси звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 3400 грн.

Позивач зазначає, що відповідач неодноразово порушував вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт»від 5 квітня 2001 року № 2344-III, у звязку з чим до нього застосовано фінансові санкції в загальному розмірі 3400 грн.

Відповідач в добровільному порядку фінансові санкції не сплатив, а тому позивач звернувся до суду та просить їх стягнути в примусовому порядку.

8 серпня 2011 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у звязку з частковою сплатою відповідачем фінансових санкцій в сумі 300 грн., а тому просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати фінансових санкцій в сумі 3100 грн.

В судовому засіданні представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, проте 15.08.2011р. подав клопотання в якому просив розгляд справи перенести на іншу дату.

Вирішуючи питання про відкладення розгляду справи, суд приймає до уваги, що згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Судом встановлено, що відповідач повторно не зявився в судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Оскільки останній не надав доказів, які свідчать про поважність причин його відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що 27.01.2011р. при здійсненні перевірки субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, позивачем виявлено, що найманий працівник відповідача ОСОБА_4, експлуатуючи транспортний засіб марки VOLKSWAGEN LT 35 державний номерний знак НОМЕР_1, надавав послуги з перевезення пасажирів за маршрутом Харків Черкаси, в режимі «нерегулярні перевезення»без оформлення ліцензійної картки, чим порушив вимоги статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі Закон № 2344), про що посадовими особами позивача складено акт № 227048 від 27.01.2011р.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що в ході розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт були виявлені підстави для застосування фінансових санкцій і позивачем 22.03.2011р. винесено постанову № 107461 про застосування до відповідача фінансових санкцій, передбачених абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344 в сумі 1700 грн.

Судом встановлено, що копія вказаної постанови згідно супровідного листа від 22.03.2011р. за вихідним № 107461 надіслана відповідачу відповідно до пункту 29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі Порядок № 1567).

Крім того, судом встановлено, що 08.02.2011р. при здійсненні перевірки субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, позивачем виявлено, що відповідач, експлуатуючи транспортний засіб марки VOLKSWAGEN LT 35 державний номерний знак НОМЕР_1, надавав послуги з перевезення пасажирів за маршрутом Черкаси Харків Черкаси, в режимі «нерегулярні перевезення»без оформлення дорожніх листів № 629926 від 7-18.09.2010р., № 259662 від 29.10.2010р., № 259661 від 31.10.2010р., без відмітки про присвоєння номера ТУГАТІ в Черкаській області на здійснення нерегулярних пасажирських перевезень, чим порушив вимоги статті 39 Закону № 2344 та пункт 2.8 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства внутрішніх справ України «Про основні вимоги щодо забезпечення безпечного перевезення пасажирів під час здійснення нерегулярних пасажирських перевезень»від 25 травня 2007 року № 450/167 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 червня 2007 року за № 614/13881, про що посадовими особами позивача складено акт від 08.02.2011р.

Як встановлено судом, в ході розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт були виявлені підстави для застосування фінансових санкцій і позивачем 15.02.2011р. винесено постанову № 107414 про застосування до відповідача фінансових санкцій, передбачених абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344 в сумі 1700 грн.

З матеріалів справи вбачається, що копія вказаної постанови згідно супровідного листа від 15.02.2011р. за вихідним № 107414 надіслана відповідачу.

В порушення вимог пункту 28 Порядку № 1567, застосовані до відповідача фінансові санкції останнім не сплачені. Постанови про застосування цих фінансових санкцій в установленому законом порядку оскаржені не були.

Суд звертає увагу, що положеннями статті 39 Закону № 2344 визначено перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Згідно частини 1 статті 39 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

В силу статті 39 Закону № 2344 документами для нерегулярних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Документами для автомобільного самозайнятого перевізника є: ліцензія, ліцензійна картка, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.

Статтею 6 Закону № 2344 передбачено, що в складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонує урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, який здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Вказаний урядовий орган здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавче регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення.

Пунктом 4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004р. № 1190 (далі Положення № 1190) передбачено, що Головна державна інспекція на автомобільному транспорті, як урядовий орган державного управління, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів. Пунктом 20 Положення № 1190 передбачено, що Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 № 789, Міністерство транспорту та зв'язку України є центральним органом виконавчої влади, головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі автомобільного транспорту.

Згідно вимог пункту 8 Положення № 1190, Міністерство транспорту та зв'язку України наказом № 888 від 14.12.2005р. затвердило Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 року за № 1573/11853. Пунктом 1 цього Положення встановлено, що територіальний орган управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Черкаській області є територіальним структурним підрозділом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті без права юридичної особи.

Пунктами 4, 5 Положення визначені основні завдання територіальних управлінь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у відповідному регіоні, а саме: здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування. Крім того територіальні управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344 передбачено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Накладати такі санкції від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту уповноважені посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Цією ж статтею передбачено, що порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку № 1567 передбачено, що одним з органів державного контролю на автомобільному транспорті є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті та, відповідно, її територіальне управління у Черкаській області.

Згідно вимог статті 6 Закону № 2344 та пункту 4 Порядку № 1567, державний контроль автомобільних перевізників здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення перевірок.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, та враховуючи часткову сплату відповідачем фінансових санкцій, суд вважає доведеним право Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України на стягнення з відповідача заборгованості по сплаті фінансових санкцій в сумі 3100 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3, який проживає за адресою: 18009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в дохід бюджету через Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті України, що знаходиться за адресою: 01135, м. Київ-135, пр. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 33349001, штрафні санкції в сумі 3100 (три тисячі сто) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко