Постанова № 20600327, 28.07.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2011 року Справа № 2а/2370/5470/2011

28.07.11

17 год. 05 хв.м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваленка В.І.,

при секретарі Поповій Ю.Є.,

за участю:

представника позивача не зявився,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1660 грн. 40 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1660 грн. 40 коп.

Позивач зазначає, що відповідач має заборгованість по страхових внесках на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за третій та четвертий квартали 2010 року в сумі 1490 грн. 40 коп. та заборгованість зі сплати фінансових санкцій за неподання річної звітності в розмірі 170 грн.

Позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача борг в загальному розмірі 1660 грн. 40 коп.

27 липня 2011 року позивач подав клопотання, в якому просив розглянути справу без участі його представника.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, судом встановлено, що страхові внески до Пенсійного фонду є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон України № 1058).

Частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом.

Згідно пункту 3 статті 11 Закону України № 1058 загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 статті 14 Закону України № 1058 встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до статті 15 Закону України № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що відповідач зареєстрований 18.03.1996р. як субєкт підприємницької діяльності, є страхувальником відповідно до статті 14 Закону України № 1058 та згідно пункуту 6 частини 2 статті 17 цього Закону (в редакції, чинній до 01.01.2011р.) він має нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду.

У відповідності до пункту 4 статті 20 Закону України № 1058 сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Пунктом 6 статті 20 Закону України № 1058 встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача є квартал.

Суд зазначає, що згідно пункту 12 статті 20 Закону України № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

При дослідженні письмових матеріалів справи, судом встановлено, що згідно акту перевірки нарахування, обчислення та сплати відповідачем внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. загальна сума доплати до мінімального страхового внеску, що належить до сплати становить 1490 грн. 40 коп.

Суд зазначає, що ненадходження від відповідача вказаної заборгованості на рахунок Пенсійного фонду негативно впливає на своєчасність виплати пенсій та може призвести до зниження ефективності функціонування та розвитку в країні загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яке спрямовується на виплату пенсій і допомоги на поховання.

Статтею 1 Закону України № 1058 (в редакції, що діяла до 01.01.2011р.) передбачено, що мінімальний страховий внесок це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Пунктом 2 статті 4 Закону України “Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, в редакції, чинній до 01.01.2011р., (надалі за текстом Закон України № 400/97-ВР) встановлено, що ставка збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників та тих, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів, інших осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу, становить 33,2%.

Згідно підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 (в редакції, чинній до 01.01.2011р.) фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Статтею 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VІ встановлено з 1 липня 2010 року мінімальну заробітну плату у розмірі 888 грн.; з 1 жовтня 2010 року 907 грн.; з 1 грудня 2010 року 922 грн.

Суд встановив, що мінімальний страховий внесок на місяць у третьому кварталі 2010 року становив 294 грн. 82 коп., за жовтень та листопад 2010 року по 301 грн. 12 коп. та за грудень 2010 року 306 грн. 10 коп.

Згідно відомостей, вказаних в актах перевірки відповідача належна до сплати сума страхових внесків складає 1490 грн. 40 коп., та розрахована як різниця між встановленою ставкою мінімального страхового внеску у липні, серпні та вересні 2010 року 294 грн. 82 коп.; у жовтні та листопаді 2010 року 301 грн. 12 коп., у грудні 2010 306 грн. 10 коп. та частиною єдиного або фіксованого податку, яка надійшла від розподілу згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 3 липня 1998 року № 727/98, або Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 129/98 від 13.02.1998 року.

Частиною 9 статті 106 Закону №1058-IV (в редакції, чинній до 01.01.2011р.) передбачено право виконавчих органів Пенсійного фонду застосовувати до страхувальників штрафні санкції, зокрема, відповідно до пункту 5 цієї частини статті за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окрім зазначеного вище, за результатами проведеної посадовою особою позивача перевірки своєчасності подання відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку за звітний 2010 рік, винесено рішення № 398 від 21.04.2011р., яким до відповідача застосовано фінансові санкції в розмірі 170 грн. за неподання розрахунку сум страхових внесків на обовязкове державне страхування у строки, визначені законодавством. Вказане рішення одержано відповідачем, про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення, однак в передбаченому законодавством порядку оскаржено не було.

У відповідності до статті 23 Закону України № 1058 спори, що виникають із правовідносин даного Закону вирішуються у судовому порядку.

Абзацом 5 підпункту 5 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011р. передбачено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах і районах у містах щодо стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів.

Згідно підпункту 6 пункту 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за № 442/6730 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах мають право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників

Відповідно до статті 3 Закону України № 400/97-ВР від 26.06.1997р. збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Крім цього, частиною 3 статті 20 Закону України № 1058-IV передбачено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до статтей 18 та 20 Закону України № 1058-ІV та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої постановою управління Пенсійного фонду України № 211 від 19.12.2003р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663 (в редакції, що діяла до 01.01.2011р.) страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому Законом України № 1058.

Суд встановив, що позивачем згідно статті 106 Закону України №1058 за формою і у строки, визначенні управлінням Пенсійного фонду України, відповідачу надіслано вимогу № Ф-305/У від 02.03.2011р. на суму 1490 грн. 40 коп. Вказана вимога одержана відповідачем, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення. На час розгляду справи в суді не оплачена, у передбаченому законодавством порядку оскаржена не була.

Таким чином, загальний борг відповідача перед позивачем становить 1660 грн. 40 коп.

Невиконання відповідного зобовязання платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування призводить до неповного формування бюджету Пенсійного фонду України та до порушення статті 46 Конституції України, яка гарантує права громадян на забезпечення зокрема у разі втрати працездатності, втрати годувальника та в старості.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищесказаного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, який проживає за адресою: 19253, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області, що знаходиться за адресою: 19200, Черкаська обл., м. Жашків, вул. Щорса, 5, ідентифікаційний код 21366633 борг по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та фінансових санкцій в сумі 1660 (одна тисяча шістсот шістдесят) грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко