Постанова № 20599870, 19.12.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2011 р.

12 год.17 хв.Справа № 2-а-5178/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., представників позивача Гукасян А.Ю., Стецун Н.О., представників відповідача Гученко А.А., Жиліної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-грецьке сільськогосподарське підприємство "Афіни" до Нижньосірогозької міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю українсько-грецьке сільськогосподарське підприємство "Афіни" звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення рішення Нижньосірогозької міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонської області від 05.10.2011 № 0000072301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 143125 гривень. Позивач зазначає в позові про те, що податковим органом зроблено безпідставний висновок про нездійснення операцій по придбанню дизельного пального у ПП ОСОБА_5 у зв'язку тим, що у ТОВ "УГСП "Афіни" відсутні товарно - транспортні накладні на придбане дизельне пальне. Відсутність лише товарно - транспортних накладних не свідчить про відсутність господарських операцій взагалі. Позивач стверджує про те, що правочини з приватним підприємцем ОСОБА_7 про купівлю-продаж дизпалива є правомірними, були направлені на реальне настання правових наслідків, підтверджені первинними документами, дизпаливо було використано у господарській діяльності для вирощування сільгосппродукції. Податковий кредит сформований на підставі належним чином складених податкових наладних, виданих платником ПДВ ПП ОСОБА_5, будь-яких зауважень до порядку складання документів у податкової інспекції немає, продавець був зареєстрований платником ПДВ. Позивач вважає, що до компетенції податкової служби не входять питання встановлення дійсності або недійсності конкретних договорів, або тлумачення їх змісту, це є виключною компетенцією сторін по договору і суду. Застосовуючи тлумачення змісту договорів, роблячи висновок про їх неправомірність (недійсність), податковий орган вийшов за межі своїх повноважень, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. МДПІ повина була подати позов до суду про визнання угод недійсними, а не самостійно визначати їх нікчемність. Позиція МДПІ, про те, що дизпаливо не поставлялось, а операції поставки тільки документувались, не підкріплена належними доказами, наприклад, вироком суду. Позивач вважає, що законодавчими нормами не покладений обов'язок перевіряти статус контрагента та його господарські зв'язки. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для останнього.

Представники позивача прибули в судове засідання, підтримали позовні вимоги.

Нижньосірогозька міжрайонна ДПІ (відповідач) проти позову заперечує, мотивуючи тим, що при проведенні планової виїзної перевірки ТОВ УГСП "Афіни" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентом ПП ОСОБА_7 встановлено відсутність доказів реального отримання та відвантаження товарів ТОВ УГСП "Афіни". Позивач не надав для перевірки документів на підтвердження транспортування товару від ПП ОСОБА_7 (продавця) на адресу покупця, яким є ТОВ УГСП "Афіни", та не надано довіреності на отримання товару. Контрагентом ПП ОСОБА_7 є ТОВ "ТД Євростандарт", яке отримало дизпаливо від ТОВ "Солер Ойл" та ПП "Старкад-Пром". У ТОВ "Солер Ойл", ПП "Старкад-Пром" та ТОВ "ТД Євростандарт" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, місцезнаходження ТОВ "Євростандарт" та ПП "Старкад-Пром" не встановлено, згідно ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України укладені ними угоди мають ознаки нікчемності. Операції за участю ТОВ "Солер Ойл", ПП "Старкад-Пром" та ТОВ "ТД Євростандарт" та контрагентів-покупців не містять у суті своїх розумних економічних або інших причин систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, вважаються нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Оскільки податковий кредит позивача не підтверджений податковими зобов'язаннями постачальників, віднесена позивачем до податкового кредиту сума податку на додану вартість не підтверджується податковими зобов'язаннями постачальників продукції.

Представники відповідача просять відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю Українсько Грецьке сільськогосподарське підприємство "Афіни" є юридичною особою, сільгоспвиробником, платником податків, в тому числі фіксованого сільгоспподатку та податку на додану вартість, знаходиться на обліку в Іванівському відділенні Нижньосірогозької МДПІ.

Ніжньосірогозькою міжрайонною ДПІ Херсонської області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ УГСП "Афіни" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентом ПП ОСОБА_7 та достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року. За результатами проведеної перевірки податковим органом було складено акт № 11/23/33582550 від 23.09.2011 року, з якого вбачається виявлення факту завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року за рахунок проведення нікчемних операцій по контрагенту ПП ОСОБА_7 Позивач включив до податкового кредиту скороченої декларації з ПДВ червня 2011 року суму 120941 грн. на підставі податкових накладних, виданих ПП ОСОБА_7, у якого позивач придбав дизпаливо, в тому числі:

№ 9 від 06.06.11 на суму ПДВ 56808 грн. 33 коп. (придбано 40100 л дизпалива вартістю 340850 грн.),

№ 22 від 09.06.11 на суму 56225 грн. (придбано 39000 л дизпалива вартістю 337350 грн.),

№ 14 від 07.06.11 на суму 3973,73 грн. (придбано 2980,3 л дизпалива вартістю 23842,41 грн.),

№ 54 від 21.06.11 на суму 3933 грн. (придбано 2914 л дизпалива вартістю 23603,40 грн).

Господарські операції придбання підтверджуються видатковими накладними, платіжними дорученнями. Товарно-транспортні накладні на отримання товару позивачем не надані, транспортування продукції від ПП ОСОБА_7 до ТОВ УГСП "Афіни" не підтверджено документально. Податкова інспекція встановила, що ПП ОСОБА_7 отримав дизпаливо у ТОВ "ТД "Євростандарт" за договором № 28 від 01.06.11, поставлено дизпалива 80200 л вартістю 633580 грн., в т.ч. ПДВ 105596,67 грн. В свою чергу ТОВ "ТД "Євростандарт" отримало від ТОВ "Солер Ойл" дизельне паливо в кількості 40100 л на загальну суму 305240,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50873,33 грн., та від ПП "Старкад-Пром" дизпаливо в кількості 78100 л на загальну суму 616209 грн.

При проведені перевірки податковою інспекцією були використані: акт документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_7 № 24/17-2/2397901997, акт Гайсинської МДПІ документальної невиїзної перевірки ТОВ "ТД Євростандарт" з питань взаємовідносин з ТОВ "Солер Ойл" та ПП ОСОБА_7 № 199/2301/36822217 від 15.09.11, акт Гайсинської МДПІ документальної невиїзної перевірки ТОВ ТД "Євростандарт" з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість у взаємовідносинах з ПП "Старкад-Пром" за червень 2011 року № 189/2301/36822217 від 07.09.11.

ТОВ "ТД "Євростандарт" немає умов для господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. ТОВ "Солер Ойл" також не має основних фондів, що підтверджується даними декларації по податку на прибуток, працюючих 5 осіб. В акті перевірки зазначено, що перевезення дизпалива від ТОВ "Солер Ойл" для замовника ТОВ "ТД "Євростандарт" було здійснено ПП ОСОБА_7, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 44 від 06.06.11. Враховуючи, що у ТОВ "Солер Ойл" та ТОВ "ТД Євростандарт" відсутні необхідні для ведення господарської діяльності основні фонди, технічний персонал, складські приміщення, транспортні засоби та місцезнаходження ТОВ "ТД Євростандарт" не встановлено, згідно ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України укладені ними угоди мають ознаки нікчемності, ТОВ "ТД Євростандарт" у червні 2011 року неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у мірі 50873,33 грн., правочини укладені по ланцюгу ТОВ "Солер Ойл" > ТОВ "ТД Євростандарт" > ПП ОСОБА_7> ТОВ УГСП "Афіни" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, вважаються нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Другий постачальник дизпалива ТОВ "ТД "Євростандарт" в червні 2011 року - ПП "Старкад-Пром", також не мав виробничих умов для здійснення господарської діяльності. Перевірити ПП "Старкад-Пром" ДПІ у м. Херсоні неможливо через відсутність за місцезнаходженням. Відповідно до інформації, отриманої від Гайсинської МДПІ, на обліку в якій знаходиться ПП "Старкад" - правочини укладені по ланцюгу постачання: ПП "Старкад-Пром" - ТОВ ТД Євростандарт" - ПП ОСОБА_7 - ТОВ УГСП "Афіни" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, вважаються нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Перевезення дизпалива від ПП "Старкад-Пром" до ТОВ "ТД "Євростандарт" було здійснено ПП ОСОБА_7, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 41 від 02.06.11.

У висновку акту перевірки податковим органом зазначено наступні порушення: в порушення статей 203, 215, 228, 662, 655, 656, 901, 902 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових по правочинам, здійсненим по ланцюгу руху ТМЦ ТОВ УГСП "Афіни" з постачальником ПП ОСОБА_7 за червень 2011 року; порушення п. 198.6, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року за рахунок проведення нікчемних операцій на суму 114 500 грн. по контрагенту ПП ОСОБА_7

За результатами перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 05.10.2011 року № 0000072301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 114500 грн. та застосування штрафної санкції на суму 28625 грн.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків з 01.01.11 визначаються Податковим кодексом України.

Згідно пп. "а" п. 185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку... Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПКУ).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом ( п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПКУ).

Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними податковими накладними та первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В акті перевірки ТОВ УГСП "Афіни" не зазначено факту відсутності документального підтвердження правочинів купівлі-продажу дизпалива. ДПІ не має заперечень до документів, на підставі яких позивач відніс витрати по придбанню дизпалива до валових витрат, а сплачений в ціні придбання податок до податкового кредиту. ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем податкового кредиту. Аналіз наданих позивачем податкових накладних, декларацій та зміст акту перевірки свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту за періоди, які були предметом перевірки.

В даному випадку ДПІ не наведено аргументів, які б спростовували доводи позивача про реальність господарських операцій. Навпаки, ДПІ в акті перевірки підтверджує факти повної сплати позивачем вартості товару з урахуванням ПДВ, не заперечує відповідач проти фактів подальшого використання дизпалива на виробництво сільгосппродукції та отримання від цього доходу. Доводи податкової інспекції про обов'язковість у покупця товаро-транспортних накладних, суд вважає не обґрунтованими, оскільки позивач не підтверджує перевезення бензину його транспортом або орендованим, або несення витрат по оплаті транспортних послуг. Крім того, спільний наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 року № 488/346, в порушення вимог Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 № 493/92 не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України. Тому складання ТТН є необов'язковим.

Матеріали справи свідчать, що постачальник позивача - ПП ОСОБА_7 декларував податкові зобов'язання по господарським операціям продажу дизпалива позивачу. Він має АЗС та відповідний транспорт для перевезення дизпалива. Саме ПП ОСОБА_7 здійснював перевезення дизпалива від ТОВ "Солер Ойл" та ПП "Старкад-Пром". Що стосується іших постачальників по ланцюгу, то суд відмічає відсутність доказів того, що дані платники не декларували ПДВ. Всі зазначені в акті перевірки постачальники дизпалива були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість. Позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами продавця, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Кримінальних справ по факту ухилення від сплати податків не було відкрито. Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість зясувати всі обставини діяльності постачальників свого продавця на момент придбання цього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. За таких обставин, наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальника позивача не можуть бути причинами для відмови в податковому кредиті. Зясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ТОВ УГСП "Афіни" є суб'єктом спеціального режиму оподаткування, господарські операції із ПП ОСОБА_7 відображало в скороченій декларації ПДВ, дана декларація не передбачає розрахунків з бюджетом. Якщо позивач занизив суму ПДВ, яка залишилася у розпорядженні ТОВ УГСП "Афіни" для використання у виробничих цілях, це не є порушенням, пов'язаним із розрахунком з бюджетом.

Згідно 209.1 ст. 209 ПКУ резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п.209.2 ст. 209 ПКУ). Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

ТОВ УГСП "Афіни", яке є суб'єктом спеціального режиму оподаткування, по скороченій декларації ПДВ збільшило суму ПДВ, яка залишилася у розпорядженні ТОВ для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. З цього можна зробити висновок, що в будь-якому разі ТОВ УГСП "Афіни" не здійснило порушень, пов'язаних із розрахунком з бюджетом. Подана ТОВ УГСП "Афіни" декларація (її форма та порядок заповнення) взагалі не передбачає розрахунки з бюджетом, внаслідок чого податкове зобов'язання, які виникають за цією декларацією не можуть визначались як податкові (або грошові) зобов'язання до бюджету. ПКУ передбачено в п.14.1.39 ст. 14, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; а відповідно до пп. 14.1.156 ст. 14 ПКУ податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

З правового аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що обов'язок підприємства щодо сплати ПДВ має спеціальний режим, і оскільки податок за скороченою декларацією не підлягає перерахуванню до бюджету, відповідно, ці кошти не підпадають під поняття грошового або податкового зобов'язання позивача. За таке порушення, як заниження податкового кредиту по скороченій декларації з ПДВ в 2011 році не передбачалось відповідальності у вигляді донарахування заниженої суми як податкового або грошового зобов'язання (тобто до бюджету) та застосування штрафної санкцій в сумі 25 %. В податковому повідомленні-рішенні не зазначається норма ПКУ, за якою ДПІ збільшила грошове зобов'язання та застосувала штрафну санкцію. Згідно зі ст. 123.1 ст. 123 ПКУ, на яку як підставу прийняття податкового повідомлення-рішення посилаються представники МДПІ, встановлена відповідальність у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити кошти до відповідного бюджету, а не на спеціальний рахунок позивача.

Крім викладеного, суд вважає неправомірним висновок МДПІ про те, що операції ТОВ ЦГСП "Афіни" з придбання дизпалива у ПП ОСОБА_7 не мали та не можуть мати ніякого юридичного змісту, є нікчемними. За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 цієї статті, є нікчемним. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Чинне законодавство України не передбачає такої підстави нікчемності договору як відсутність контрагента підприємства за юридичною адресою, або відсутність товарно-транспортних накладних чи матеріальних ресурсів. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. МДПІ не надала достатньо доказів того, що дії позивача або постачальників по ланцюгу ПП ОСОБА_7 були спрямовані на настання тих негативних наслідків, які наведені у ст. 228 Цивільного Кодексу України, так як незаконність заволодіння майном має бути підтверджена відповідними доказами, зокрема, обвинувальним вироком суду відносно осіб, що незаконно заволоділи майном. Будь-якого закону, в якому було б вказано про нікчемність спірних угод, відповідач суду не навів. Тому правочини між позивачем та ПП ОСОБА_7 є неоспорюваними, тобто правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом. ДПІ не довела суду, що сторони уклали формальний договір, на виконання якого склали формальні документи, що фактичного виконання договору не відбулось. Твердження відповідача про те, що поставка дизпалива є фікцією, яка супроводжувалась тільки оформленням документів з метою створення видимості того, що поставка відбулось в дійсності, суд не може прийняти до уваги. Відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Само по собі неможливість податковою службою встановити виробника дизпалива через відсутність постачальників за юридичними адресами не свідчать про безтоварність господарських операцій субєкта підприємницької діяльності. Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності або недостатності ресурсної бази у ТОВ "ТД "Євростандарт", ТОВ "Солер Ойл", ПП "Старкад-Пром" для здійснення господарської діяльності, так як дане твердження є виключно декларативним і відповідач не зміг пояснити яким саме чином ці обставини заважали зазначеним підприємствам здійснювати вищенаведені господарські операції з позивачем. Вагомим аргументом на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП ОСОБА_7 є те, що зазначені нафтопродукти були використані позивачем для сільськогосподарського виробництва, що відповідач жодним чином не спростував.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності прийняття ним спірного рішення.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванні податкового кредиту за червень 2011 року свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що позивачем не допущено порушень вимог ПКУ, у звязку з чим заявлені позивачем позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення МДПІ від 05.10.2011 № 0000072301 підлягають задоволенню. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови суду.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-грецьке сільськогосподарське підприємство "Афіни" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нижньосірогозької міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонської області від 05.10.2011 № 0000072301.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 грудня 2011 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1