Постанова № 20599858, 26.12.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2011 р.

10 год.45 хв.Справа № 2-а-5395/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Кравченко А.О.,

за участю:

представника позивача - Кузьменка Д.А.,

представника відповідача - Шевченка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький олійно-переробний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький олійно-переробний завод» (далі позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі відповідач, ДПІ) у якому просить визнати протиправними дії ДПІ у м. Херсоні щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача, дії щодо визнання у акті перевірки від 29.07.2011р. нікчемними правочинів позивача, дії щодо нарахування зобовязання із ПДВ та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.08.2011р. № 0002782301, яким позивачеві збільшено грошові зобовязання з податку на додану вартість на 971112,5 грн. у тому числі за основним платежем на 776890,0 грн. та за штрафними санкціями на 194222,5 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги уточнив, просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.08.2011р. № 0002782301. Позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач під час проведення перевірки невірно оцінив всі обставини здійснення ним господарської діяльності у 2010-2011 роках. На думку позивача, висновок відповідача про нікчемність правочинів, укладених з контрагентами постачальниками, є хибним в силу того, що визнання нікчемним правочину можливе лише при наявності наміру на порушення в момент укладення цього правочину. Зазначена обставина не доведена відповідачем під час перевірки і тому твердження про нікчемність правочинів є протиправним.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи тим, що позивач сформував податковий кредит декларації з податку на додану вартість по відносинам з ТОВ НВО «Мета», ПП «ТАС Агротранс», ТОВ «ТФ Діаніт» на підставі нікчемних правочинів. За даними відповідача відносини із вказаними контрагентами у позивача носили безтоварний характер і мали за мету лише документування податкового кредиту. Також позивач сформував податковий кредит за серпень 2010р. по операціям із ФОП ОСОБА_3, який на момент виписування податкових накладних не був платником ПДВ. Сформувавши таким чином податковий кредит, позивач порушив вимоги п.1.4 п.1.7 ст.1 п.п3.1. п3.1 ст.3 п.4.1 ст.4 пп.7.4.1 п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), що привело до несплати податку на додану вартість у сумі 776890,0 грн. На підставі зазначеного відповідач просить суд відмовити позивачеві у задоволені його вимог.

Дослідивши надані суду документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірне податкове повідомлення - рішення від 11.08.2011р. № 0002782301 складене на підставі висновків акту позапланової документальної виїзної перевірки позивача від 29.07.2011р. № 14/23-206/36419799 (далі - акт №14). За висновками акту перевірки позивачеві збільшено грошові зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 776890,0 грн. через заниження задекларованих зобовязань з ПДВ за серпень 2010 року на 188123,0 грн. та за жовтень 2010 року на 588767,0 грн.

Відповідно до п.2.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 985, зареєстрованому в Мінюсті України 30.12. 2010 р. за N 1440/18735, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у таких випадках: а) якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію; б) якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках; в) якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби; г) якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; ґ) якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом; д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено статтею 58 розділу II Кодексу.

Отже при додатковому визначені грошових зобовязань з податків і зборів за наслідками контрольно-перевірочних заходів податкового органу виключною підставою для складення податкового повідомлення є акт перевірки платника податків у якому визначені порушення податкового законодавства, які привели до несплати податків та зборів до бюджету.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованому в Мінюсті України 12.01.2011 р. за N 34/18772( далі Порядок №984) акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Для зясування які порушення, описані у акті перевірки, вплинули на визначення позивачу податкового зобовязання із ПДВ, суд витребував у відповідача розрахунок донарахованого оскарженим податковим повідомленням-рішенням ПДВ у розрізі виявлених порушень.

Представник ДПІ суду пояснив, що інформація, викладена в акті перевірки щодо визнання нікчемними угод позивача про придбання товару у ПП «ТФ «Діаніт» за лютий 2011р. на суму 449988,00 грн., в т. ч. ПДВ 74998,00 грн. та щодо визнання нікчемними угод позивача про продаж товару ПП з 100% іноземним капіталом «Бліскор» у лютому 2011р. на суму 449988,00 грн., в т. ч. ПДВ 74998,00 грн. на призвела до визначення зобовязань із ПДВ, оскільки податковим органом було застосовано «згортання» податкового кредиту та податкового зобовязання за даними операціями.

За текстом акту перевірки № 14 та розрахунком визначеного зобовязання, наданого відповідачем на вимогу суду, грошові зобовязання з податку на додану вартість позивача у сумі 776890,0грн. збільшені через виключення із складу податкового кредиту податку на додану вартість: нарахованого фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 у сумі 30268,5 грн.; за податковими деклараціями за квітень-серпень 2010р. у сумі 68851,04грн., які визнані недійсними; нарахованого ТОВ «НВО Мета» у сумі 30505,63 грн. та ПП «ТАС Агротранс» у сумі 12467,13 грн., по правочинам визнаним відповідачем нікчемними, а також 314452,13 грн. у звязку з збільшенням податкових зобовязань по рядку 18.1 декларації з ПДВ.

При проведені перевірки відповідач зазначає, що позивач до складу податкового кредиту серпня 2010 року відніс податок на додану вартість, нарахований за податковими накладними №№ 97, 98, 99 складеними ФОП ОСОБА_3 у серпні 2010 року на загальну суму ПДВ 30268,5 грн. Однак актом від 31.05.2010р. № 225/17-1 свідоцтво платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 було анульовано через відсутність підприємця за адресою, вказаною у реєстраційних документах. Акт про скасування реєстрації платника ПДВ було направлено ФОП ОСОБА_3 рекомендованим листом, який повернувся з відміткою про закінчення строків зберігання. На момент складання спірних податкових накладних ПП ОСОБА_3 був одночасно директором ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ».

Позивач стверджує, що на час складення податкових накладних йому та ФОП ОСОБА_3 не було відомо про скасування реєстрації платника ПДВ ФОП ОСОБА_3, тому податковий орган неправомірно не враховує нарахований податок по податковим накладними, складеним ФОП ОСОБА_3 у серпні 2010 року.

Враховуючи позиції сторін суд зазначає, що відповідно до пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. За пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд вважає, що позивач та ФОП ОСОБА_3, організовуючи та здійснюючи свою господарську діяльність зобовязані були мінімізувати ризики, які повязані з веденням такої господарської діяльності. Зокрема правовий та податковий статус субєкта господарських відносин ФОП ОСОБА_3, з яким співпрацював позивач, прямо впливає на визначення грошових зобовязань позивача з податку на додану вартість.

Під час розгляду справи позивач не спростував дані відповідача, що ФОП ОСОБА_3 не знаходився та не знаходиться за адресою, визначеною у реєстраційних документах, а тому враховуючи що цей СПД є повязаною з позивачем особою, суд вважає, що позивачеві під час документального оформлення господарський операцій було відомо про невідповідність фактичної адреси реєстраційним документам постачальника. Крім того суд вважає, що при проведені господарських операцій позивач зобовязаний був контролювати наявність у постачальника підстав для складення податкових накладних.

За пп.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону №168 серед обовязкових реквізитів, які містить податкова накладна є відомості про: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

Отже позивач при отримані податкової накладної та включені її до податкового кредиту мав проконтролювати відповідність даних податкової накладної фактичним відомостям, які мали бути йому відомі під час фактичного здійснення господарської діяльності.

У звязку з тим, що держава не несе відповідальність за результати господарської діяльності платника податків, суд вважає правомірним виключення відповідачем ПДВ у сумі 30268,50 грн. з податкового кредиту позивача за серпень 2010 року по податковим накладним №№ 97 ,98, 99, складеним ФОП ОСОБА_3 у серпні 2010 року.

Іншою обставиною, що вплинула на збільшення грошових зобовязань позивача з ПДВ було виключення із складу податкового кредиту квітня-серпня 2010 року ПДВ у сумі 68851,04 грн. у звязку з тим, що звіти з ПДВ за цей період було визнано недійсними. Відповідач вважає, що формування податкового кредиту платника податку на додану вартість можливе лише шляхом складання декларації з цього податку, визнання недійсною декларації з ПДВ тягне за собою і зменшення податкового кредиту за цей період.

Відповідно до декларації позивача за серпень 2010 року задекларований залишок відємного значення з ПДВ попередніх податкових періодів складає 1574221грн., який за даними відповідача включає у себе податковий кредит квітня-липня 2010 року у сумі 68851,04 грн. та зменшує зобовязання з ПДВ до сплати серпня 2010 року та наступних податкових періодів.

У судовому засіданні позивачем надано копію адміністративного позову направленого до Херсонського окружного адміністративного суду 30.06.2011р. про оскарження дій податкового органу стосовно визнання недійсними звітності з ПДВ позивача за квітень-червень 2010 року. За позовом 01.07.2011р. відкрито провадження у адміністративній справі .

Відповідно до ст.56 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

На думку суду, поряд із зобовязаннями, що оскаржуються у судовому порядку є неузгодженими і висновки податкового органу, за наслідками яких визначено ці зобовязання, і тому суд вважає, що відповідач неправомірно використав оспорені висновки ДПІ стосовно невизнання податкової звітності позивача за квітень-червень 2010 року для зменшення податкового кредиту позивача на 68851,04 грн.

За актом перевірки №14 відповідач визнав нікчемними правочини, укладені ТОВ «НВО Мета» на поставку позивачеві запасних частин та надання послуг по ремонту обладнання на суму 183033,75 грн. у тому числі ПДВ 30505,63 грн.

Відповідач, дослідивши походження товару та сплату ПДВ при переміщені товару, постачання якого задокументоване ТОВ «НВО Мета» встановив, що цей постачальник придбав товар у ТОВ «Сігурно», яке придбало товар у ТОВ «Ельфра Дисплей», а останній у ТОВ «Сорсум». За даними відповідача ТОВ НВО «Мета» документувало відносини з ТОВ «Сігурно», яке проводило діяльність спрямовану для здійснення операцій з наданням податкової вигоди третім особам. Податковий орган зазначає про відсутність у ТОВ «Сігурно» обєктів оподаткування з продажу товарів ТОВ «НВО Мета». Перевіркою ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було встановлено, що ТОВ «Сігурно» відобразив у податковій звітності операції з продажу товарів ТОВ «НВО Мета», розрахунки проведені у безготівковій формі на всю суму поставлених товарів, однак ТОВ «Сігурно» не мало у своєму розпорядженні трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення цієї операції, а придбання товару задокументувало у ТОВ «Ельфра Дисплей».

За даними ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ТОВ «Ельфра Дисплей» має ознаки фіктивності, актом №171/1/15-3 від 05.05.2010р. йому анульовано свідоцтво платника ПДВ, а за декларацією з ПДВ за серпень 2010 року підприємство відобразило продаж товарів ТОВ «Сігурно», податковий кредит сформувало за рахунок ТОВ «Сорсум». ТОВ «Сорсум» за юридичною адресою відсутнє, банківські рахунки не відкривало.

Відповідач стверджує, що всі контрагенти позивача по ланцюгам проходження запасних частин, продаж яких задокументовано ТОВ «НВО Мета» не мали можливостей для здійснення операцій з постачання товарів у звязку з відсутністю необхідних умов для провадження господарської діяльності з продажу товарів і тому є удаваними без мети реального отримання результатів цієї діяльності, здійснених порушення інтересів суспільства і не мають інших наслідків крім визнання їх нікчемними.

З аналогічних обставин відповідачем зменшено податковий кредит позивача по відносинам з ПП «ТАС Агротранс» про поставку позивачу соняшника на загальну суму 344452,18 грн. у тому числі за жовтень 2010 року - 12467,13 грн., за листопад 2010 року на 89992,0 грн. та за грудень 2010 року на 314452,13 грн.

За даними відповідача позивач провів розрахунки з постачальником соняшника ПП «ТАС Агротранс» на всю суму поставки у безготівковому порядку, постачальник товарів відобразив продаж у декларації з ПДВ. У свою чергу ПП «ТАС Агротранс» задокументував придбання соняшника у ПП «Альтекс-Юг» та ПП «Стилет-Юг». Превіркою ПП «Альтекс-Юг» та ПП «Стилет-Юг» відповідачем зясовано, що вони мали взаємовідносини з ТОВ «АВ-груп», ТОВ «Скай груп ЛТД», ТОВ «ФМП-Лак», ТОВ «СВС Плюс», ТОВ «БК ЮСТ», ТОВ «Компанія «Промресурс ЛТД», ТОВ «СГ-Групп», ТОВ «Легат М»,ТОВ «ВКК ДВМ», ТОВ «Ніка і Ко». У звязку з тим, що у згаданих СПД відсутній обєкт оподаткування податковим на додану вартість у розумінні ст.3 Закону №168, відповідач вважає, що ці СПД проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам. Відповідач вважає, що тим самим було порушено ч.5 ст.203, ч.1.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На думку відповідача, відповідно до ч.1.5 ст.203 п.1.2 ст.215 ст.228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності в силу припису закону. Ці правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків на користь третіх осіб. На підставі зазначеного відповідач по ланцюгу постачання ПП «Альтекс-ЮГ», ПП «Стилет-Юг» - ПП «ТАС Агротранс» - вважає відсутнім фактичний рух, а операції лише задокументованими.

Суд не погоджується із таким висновком податкового органу з огляду на наступне.

За наданими суду документами господарські відносини позивача з ТОВ «НВО Мета» та ПП «ТАС Агротранс» підтверджено договорами, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними про доставку товару, актом приймання-передачі робіт, а перерахування коштів - відповідними банківськими документами. Поставлені запчастині були використані при проведенні ремонту обладнання позивача, що підтверджується установочними актами, поставлений соняшник призначався для переробки.

Як зазначається у акті перевірки №14 та при проведені зустрічних перевірок відповідачем не спростовано наявність операцій з продажу соняшника та продуктів його переробки іншим особам та використання власного обладнання для промислової переробки насіння соняшника тому суд вважає, що насіння соняшника та запчастини для обладнання були використані позивачем для потреб його господарської діяльності в межах оподатковуваних операцій.

Відповідно до п.7.4.1 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За пп.7.5.1 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зясовано судом під час розгляду справи, відносини позивача з ТОВ «НВО Мета» та ПП «ТАС Агротранс» щодо нарахування ПДВ з продажу товарів підтверджено податковими накладними, а нарахований ПДВ сплачений постачальникам при проведені розрахунків по господарським зобовязанням позивача. На думку суду, сплативши вартість товарів позивач визначив зв'язок цієї сплати з власною господарською діяльністю у платіжних документах, а Законом №168 віднесення витрат на нарахування (сплату) ПДВ до податкового кредиту не залежить від дати початку використання цих товарів у господарській діяльності платника податку. Отже задокументований ПДВ від контрагентів позивача ТОВ «НВО Мета» та ПП «ТАС Агротранс» має прямий зв'язок з господарською діяльністю позивача і тому, на думку суду, у позивача немає перешкод щодо віднесення сплаченого ПДВ по відносинам з цими СПД до податкового кредиту.

Суд вважає, що відповідач, позбавляючи права позивача на податковий кредит по операціям з ТОВ «НВО Мета» та ПП «ТАС Агротранс» на підставі того, що не підтверджено факт здійснення операцій з купівлі продажу товарів контрагентами по 2-4 ланцюгах проходження товарів, з якими позивач не мав прямих відносин, перекладає власну відповідальність за неналежну організацію контролю за нарахуванням та сплатою податків на позивача, який у відповідності із законодавством України не наділений обовязком та функцією такого королю. За наданими відповідачем доказами неправомірного формування податкового кредиту позивача по відносинам з ТОВ «НВО Мета» та ПП «ТАС Агротранс» Законом України «Про податок на додану вартість» відповідальність за визначені позивачем порушення можлива постачальниками постачальників позивача, а не безпосередньо позивачем.

Суд погоджується із позицією позивача про індивідуальну відповідальність платника податків щодо допущених ним порушень і неправомірності притягнення до відповідальності субєкта господарювання через можливі порушення, допущені іншими особами, без залучення до них самого СПД. Дана позиція кореспондується із практикою Європейського суду із прав людини, зокрема у рішеннях від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України», від 21.01.2009р. у справі «Булвест проти Болгарії», від 18.03.2010р. у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії».

Також суд не приймає до уваги надані відповідачем в обгрунтування своєї позиції постанови про порушення кримінальної справи від 15.03.2011р. за фактом скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва в тому числі щодо створення ПП «Альтекс-ЮГ», ПП «Стилет-Юг», постанови від 11.11.2011р. про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за фактом створення ПП «Агропрайд» без мети зайняття підприємницькою діяльністю та постанови від 17.08.2011р. про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.2 ст.27, ч.2 ст. 205 КК України. Зазначені кримінальні справи порушені у звязку із створенням фіктивних підприємств ПП «Альтекс-ЮГ», ПП «Стилет-Юг», ПП «Агропрайд». Позивач не мав безпосередніх господарських відносин із даними підприємствами, не співпрацював із ними, не отримував від них бухгалтерських та податкових документів, не сплачував їм кошти, а тому не може нести відповідальність за порушення, допущенні зазначеними СПД.

Саме тому суд вважає неправомірним зменшення податкового кредиту позивача по відносинам з ТОВ «НВО Мета» та ПП «ТАС Агротранс».

За актом перевірки позивачем викладено порушення стосовно формування податкового кредиту та податкових зобовязань на загальну суму 474077,35 грн. (30368,5+68851,04+30505,63+344452,18), опис решти порушень, які привели до несплати ПДВ у сумі 302812,65 грн. ( 776890-474077,35) відсутній а тому суд вважає, що відповідач у порушення вимог ст.86 Податкового кодексу України від 02.10.2010р. №2755-УІ та Порядку № 984 не підтвердив висновки акту перевірки належним описом виявлених порушень податкового законодавства України, а тому ці висновки не можуть бути підставою для додаткового визначення зобовязань з ПДВ позивача та складення податкового повідомлення рішення.

Таким чином суд частково задовольняє вимоги позивача.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький олійно-переробний завод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 11.08.2011р. № 0002782301 в частині визначення зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем на 746621,50 грн. та штрафними санкціями на 186655,38 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 грудня 2011 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1