Постанова № 20597004, 27.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 грудня 2011 р. № 2-а- 13497/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Головко О.В.,

за участю сторін: представник позивача Машир В.О., представник відповідача - Лисенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківагроснаб»звернулося до Харківського оружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, в якому, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000400700, № 0000410700 та № 0000420700 від 07.06.2011р.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі пославшись на те, що у позивача відсутні повноваження на встановлення порушень позивачем положень ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, пославшись на законність прийнятих рішень.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Судом встановлено, що 07.06.2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000400700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 72362,00 грн., № 0000410700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 173564,00грн., та № 0000420700, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 110319,00грн.

Зазначені ППР були прийняті на підставі акту № 977/07-004/25190036 від 31.05.2011р. про результати позапланової виїзної перевірки TOB фірми «Харківагроснаб»з питання достовірності декларування від'ємного значення з ПДВ за січень 2011р. та з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням на розрахунковий рахунок платника у банку за березень 2011р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.

15.06.2011р. до ДПА у Харківській області позивачем було оскаржено одаткові повідомлення-рішення.

Рішенням за результатами розгляду скарги від 03.08.2011р. скарга залишена без задоволення.

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки, встановлено, що фактичною підставою для відображення контролюючим органом порушень і прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, слугував, викладений в акті висновок про нікчемність укладених між TOB х «Харківагроснаб»і TOB «Фінвестбуд»угод.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини другої 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Враховуючи те, господарські операції підтверджені належними бухгалтерськими документами та беручи до уваги той факт, що контрагент позивача під час здійснення спірних операцій був зареєстрований в установленому порядку, в тому числі, як платники ПДВ, колегія суддів вважає правомірним формування позивачем у перевіряємому періоді податкового кредиту з ПДВ від сум, сплачених у ціні товару по взаємовідносинам з ТОв «Компанія Істсервіс».

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину суд відзначає наступне.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені приписами ст.228 Цивільного кодексу України, зі змісту якої чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Матеріали справи не містять доказів того, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір в судовому порядку оспорювався, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання зазначеного договору недійсними не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню нікчемного правочину, тобто правочину, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави або ухилення від сплати податків, утворює собою обєктивну сторону складу злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

Проте, відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті, доказів наявності таких, що набули законної сили обвинувальних вироків.

За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, суд приймає, як встановлений факт, незаконність проведеної перевірки контрагента позивача.

Таким чином, акт Харківської ОДПІ від 17.03.2011р. № 385/234/36875101 був складений в результаті дій Харківської ОДПІ, що визнані судом протиправними, тому цей акт Харківської ОДПІ не може вважатися законним, а висновки, зазначені в ньому, не можуть бути використані як підстава для висновків про порушення TOB «Садін Плюс»вимог податкового законодавства.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд відзначає, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Між тим, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача з контрагентом, про несумість предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Слід відзначити, що окрім порушень, допущених контрагентом позивача, контролюючий орган не посилається на будь-які порушення допущені позивачем, що не може бути підставою для відповідальності позивача.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вдповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкових повідомлень-рішень, які оскаржуються, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим вони підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 160,161,162,163 КАС України суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківагроснаб»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0000400700, № 0000410700 та № 0000420700 від 07.06.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з орбмеженою відповідальністю "Харківагроснаб" (61012, м. Харків, пров. Лопанський, б. 10, код 25190036) державне мито у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27.12.11р.

Суддя Горшкова О.О.