Постанова № 20596855, 12.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 грудня 2011 р. № 2-а- 13578/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

при секретарі судового засідання Островській М.О.,

за участю представників: позивача Попової Н.В., відповідача - Журавльова С.В., Пономаренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТДК»до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “ТДК” звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати податкові повідомлення рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 14.08.2009р. №0000582310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 237188,00грн. (основний платіж 158125,00грн.; штраф 79063,00грн.) та від 14.08.2009р. №0000592310/0 про визначення податкового зобовязання по збору в вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності в загальному розмірі 249344,00 грн. (основний платіж 166229,00грн.; штраф 83115,00грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що здійснені ТОВ фірма «ТДК» господарські операції відповідають закону, є реальними та мають безпосереднє відношення до власної господарської діяльності названого платника податків, податковий кредит з ПДВ був сформований на підставі належно оформлених податкових накладних.

Стосовно нарахування збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ позивач зазначав, що таке нарахування було здійснено контролюючим органом за власно розробленою методикою та при тому, що в самому акті перевірки не наведено жодного порушення з боку ТОВ фірма «ТДК» з цього питання.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просила його задовольнити.

Представники відповідачів проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні, пояснивши наступне.

Перевіркою відповідача зясовано, що операції з надання послуг від ПФ «ТТВ» мали не реальний характер. Відповідно до наданих документів немає можливості встановити можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Відсутні докази фактичного отримання послуг ТОВ фірми «ТДК» від ПФ «ТТВ» та подальшого використання у їх господарській діяльності, а договір, укладений між ТОВ фірмою «ТДК» та ПФ «ТТВ» не спричиняє настання реальних наслідків. Відповідачем також в ході проведення перевірки не надано документів, підтверджуючих взаєморозрахунки. ТОВ «ТДК», не отримавши від постачальника податкові накладні, не звернувся з вимогою про їх надання. Відповідачем також не надано уточнюючий розрахунок та не нараховано податкові зобовязання по збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за 12 днів січня 2009 року.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали, надані по справі, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ТДК» зареєстроване як юридична особа 24.12.2003 р. Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 32796917, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) в Дергачівській МДПІ у Харківській області.

У період з 30.06.2009р. по 13.07.2009р. фахівцями Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області проведена виїзна планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТДК» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2008р. по 31.03.2009р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 08.08.2009р. №709/23-104/32796917, в якому встановлені наступні порушення: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, до складу валових витрат зайво включено суму витрат по актам наданих послуг у другому півріччі 2008 р. на загальну суму 484500.00 грн., в результаті чого зменшено збитки підприємства у сумі 484500,00 грн.; п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит у розмірі 158125,00 грн.; п.п. 19.2 «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та встановлено не відображення в звітах за формою 1-ДФ за перевіряє мий період виплат фізичним особам-підприємцям за закуплений товар, надані послуги та виплату доходу фізичній особі в липні 2008 р. за іменні акції.

На підставі акту перевірки від 08.08.2009р. №709/23-104/32796917, в межах строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, керівником Дергачівської МДПІ 14.08.2009 р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0000582310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 237.188,00грн. (основний платіж 158.125,00грн.; штраф 79.063,00грн.) та №0000592310/0 про визначення податкового зобовязання по збору в вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності в загальному розмірі 249.344,00 грн. (основний платіж 166.229,00грн.; штраф 83.115,00грн.).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ фірма «ТДК» (замовник) та ПФ «ТТВ» (виконавець) 25.08.2008р. був укладений договір на інформаційно-консультативне обслуговування.

Предметом зазначеного договору є надання послуг з інформаційно-консультаційного обслуговування, а саме: усних та письмових консультацій з питань цивільного, кримінального, трудового права, консультацій з правових питань господарської діяльності, надання нормативних та інструктивних документів, складання договорів, довіреностей та інших документів юридичного характеру, розробка правових схем по досудовому врегулюванню спорів з дебіторами, складання претензій та позовів, надання правової допомоги щодо оформлення кредиторської та дебіторської заборгованості простими та переказними векселями, ведення перемовин в інтересах замовника.

Вказаний правочин укладений право і дієздатними юридичними особами, його предмет, зміст прав і обовязків сторін не суперечать закону. Текст договору засвідчений печатками субєктів господарювання, які є його сторонами.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Враховуючи відсутність у субєктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє- та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, суд доходить висновку про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси субєкта господарювання, печатки цього субєкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені субєкта господарювання.

Потреба в укладенні договору від 25.08.2008р. була обумовлена необхідністю юридичного супроводження діяльності підприємства з огляду на відсутність у штаті товариства юрисконсульта, що підтверджується штатним розписом, складеним станом на 01.09.2008р. та станом на 01.07.2008р.

На виконання умов вказаного договору складені акти прийому-передачі виконаних робіт від 29.09.2008р. та від 29.10.2008р., акт прийому передачі векселя від 29.09.2008 р. та 29.10.2008 р., виписані податкові накладні від 29.09.2008р. №1200 та від 29.10.2008р. №1475.

Перелічені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Надані контрагентом послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності наступним чином.

ПФ «ТТВ» здійснювало юридичний супровід укладення угод та надавало консультації (включаючи ведення переговорів) між позивачем та іншими контрагентами, у тому числі зі складанням проектів угод, а саме: Договору № 11 поставки нафтопродуктів від 15.08.2008р. з ТОВ «ТД «Континіум-Галичина», Договору. купівлі-продажу товарів № 99/06 від 01.10.2008 р з ТОВ «ХАДО», Договору комісії № 15/10 від 15.10.2008р. з ТОВ «ХАДО-Технологія». Крім того ПФ „ТТВ” забезпечувала представництво інтересів позивача Харківському окружному та апеляційному адміністративних судах по справі № 2а-5239/08.

Заперечуючи проти позову, відповідач не посилався ні на їх фальшивість, ні на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам дійсності, ні на відсутність у ПФ «ТТВ» статусу платника ПДВ, ні на завищення вартості послуг, ні на несумісність зазначених в них послуг з власною господарською діяльністю ТОВ фірма «ТДК». В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ фірма «ТДК» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності послуг згідно з податковими накладними від 29.09.2008р. №1200 та від 29.10.2008р. №1475, взаємоповязаності ТОВ фірма «ТДК» та ПФ «ТТВ», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Відповідачем доказів щодо відсутності реальності господарських операцій згідно з податковими накладними від 29.09.2008р. №1200 та від 29.10.2008р. №1475, суду не подано.

Посилання відповідача на приписи ч.2 ст.712 ЦК України судом відхиляються, бо положення цієї статті унормовують правовідносини з приводу поставки товару, а предметом договору від 25.08.2008р. були послуги.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що особа, від імені якої вчинені правочини (ОСОБА_5.), не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, а сама ОСОБА_5 будь-які бухгалтерські чи податкові документи ПФ «ТТВ» не підписувала, оскільки не проживає в Україні. Відповідно до інформації, що мається в базі даних Державної прикордонної служби України «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» за даними цієї бази у 2008 році ОСОБА_5 виїхала з України 19 березня 2008 року. Разом з тим, в цьому ж листі Державної прикордонної служби України від 16.03.2009 року зазначено, що відсутність інформації в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» щодо перетинання державного кордону України не спростовує факт перетинання державного кордону в пунктах пропуску. Відповідачем не спростована інформація щодо перетинання кордону керівником ПП «ТТВ» в інших пунктах пропуску.

Посилання відповідача на висновок техніко-криміналістичної експертизи документів № 206 від 10.07.2009 р., як на підставу неправомірного формування податкового кредиту та визнання угоди нікчемною, суд вважає необґрунтованими, оскільки предметом дослідження вказаної експертизи були податкові декларації та уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань, які не є підставою для формування податкового кредиту, а також дана експертиза не була призначена судом, а була виконана в межах кримінальної справи для з'ясування обставин саме по кримінальній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність спірного договору слугував акт перевірки від 08.08.2009 року № 709/23-104/32796917, в якому викладені твердження відповідача про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентом містить ознаки нікчемності.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, суд зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсними.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

З урахуванням викладеного вище, суд, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, не знаходить правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договору від 25.08.2008р., так як на підтвердження обставин неможливості з боку ПФ «ТТВ» виконати договір від 25.08.2008р., обставин того, що ТОВ фірма «ТДК» діяло без належної обачності, обставин обізнаності ТОВ фірма «ТДК» з умовами господарської діяльності ПФ «ТТВ» відповідачем не надано взагалі ніяких доказів, а судом самостійно існування таких доказів не виявлено.

Отже, висновок ДПІ про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ податку згідно з податковими накладними від 29.09.2008р. №1200 та від 29.10.2008р. №1475 в загальній сумі 50.000,00грн. є помилковим, оскільки господарські операції між підприємствами мали реальний характер без ознак фіктивності, підприємства мали на меті одержання економічної вигоди від вказаної підприємницької діяльності, а не від отримання коштів з Державного бюджету.

12.06.2008р. ТОВ фірма «ТДК»та ПФ «ТТВ» уклали договір про надання послуг по збору врожаю зернових культур, кукурудзи, соняшника.

Актом від 31.07.2008р. та податковою накладною від 31.07.2008р. №726 підтверджується виконання зобовязань за договором від 12.06.2008р. Перелічені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Вивченням тексту даного договору судом не виявлено порушень закону в його укладенні. Договір від 12.06.2008р. №12/06-08 був укладений право і дієздатними юридичними особами, його предмет, зміст прав і обовязків сторін не суперечать закону. Текст договору засвідчений печатками субєктів господарювання, які є його сторонами.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не посилався ні на їх фальшивість, ні на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам дійсності, ні на відсутність у ПФ «ТТВ» статусу платника ПДВ, ні на завищення вартості послуг, ні на несумісність зазначених в них послуг з власною господарською діяльністю ТОВ фірма «ТДК».

Крім того, судом встановлено, що потреба в укладенні вище зазначеного правочину обумовлена наступним.

03.08.2007р. між позивачем та ТОВ «Слобожанщина» було укладено договір підряду №5, відповідно до предмету якого, ТОВ «Слобожанщина» зобов'язалося виконати комплекс аграрно-промислових робіт, обробити грунт під посів, засіяти та виконати збирання врожаю, посівний матеріал якого є власником Замовника: 300 га - озимої пшениці, 200 га -зимого ячменю, 199 га - озимої ржі, 121 га - соняшнику, 126 га - ярового ячменю, 114 га овсу, 125 га - кукурудзи, 182 га - кукурудзи з сорго на силос.

ТОВ «Слобожанщина» було виконано частину робіт, а саме, оброблено грунт під засів та проведено посівні роботи. Однак, в подальшому щодо ТОВ «Слобожанщина» було розпочато процедуру ліквідації, у звязку з чим останні робити виконані не були.

В межах правочину ПФ «ТТВ» були надані послуги зі збору врожаю 2008р. на земельних ділянках загальною площею 700 га.

Зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг виконані позивачем шляхом передачі простого векселю серії АА № 0877441 від 31.07.2008р. номіналом 281 400,00 грн., зі строком погашення 25.07.2012р., що підтверджується актом приймання-передачі векселю.

В подальшому зібраний ПФ «ТТВ» врожай було передано на зберігання, обробку та оцінку ЗАТ «Дергачі-Агро», що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.07.2008р., від 27.08.2008р., від 28.08.2008р., від 16.09.2008р., від 26.09.2008р., від 28.10.2008р., від 26.11.2008р., від 03.12.2008р., від 04.12.2007р.

Вказаний товар продано третім особам, а саме, ТОВ «Регіон-Трейд» (видаткові накладні №РН-0000315 від 05.12.2008 р, №РН-0000311 від 02.12.2008 р. та довіреностями на отримання ТМЦ), ТОВ сільськогосподарське підприємство «Вікторія ВТ» (видаткові накладні №РН-0000308 від 31.10.2008 р., №РН-0000256 від 02.09.2008 р. та довіреностями на отримання ТМЦ), ЗАТ «Дергачі-Агро» (видаткова накладна №310 від 01.12.2008 р. та довіреностями на отримання ТМЦ).

З вищезазначених документів слідує, що позивачем здійснювалась реалізація сільськогосподарської продукції врожаю 2008р.

Збитковості господарських операцій позивача як із придбання послуг по збиранню врожаю зернових культур, так і по реалізації сільськогосподарської продукції актом перевірки від 08.08.2009р. №709/23-104/32796917 не встановлено.

За таких обставин, суд відзначає, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності послуг із збирання врожаю зернових культур 2008р. і подальшого продажу цього врожаю відповідачем в ході судового засідання належними та допустимими доказами не спростований.

Можливість передачі векселя за надані послуги передбачена умовами договору між сторонами №12 06-08 від 12.07.2008 р. та договору від 25.08.2008 р.

Аналізуючи зміст акту перевірки від 08.08.2009р. №709/23-104/32796917, суд бере до уваги той факт, що висновок МДПІ про завищення позивачем, ТОВ «ТДК» податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами з ПФ «ТТВ» нормативно вмотивований посиланням на п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Відповідно до названої норми закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Приєднані до матеріалів справи копії складених ПФ «ТТВ» податкових накладних не мають недоліків, які згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату означеними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Отже, факт порушення позивачем, ТОВ «ТДК» положень п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» за взаємовідносинами з ПП «ТТВ» не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

По епізоду взаємовідносин з Приватним підприємством «Різнороб 2006».

Висновок відповідача про неправомірне збільшення ТОВ фірма «ТДК» суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 40.000,00грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Різнороб 2006» вмотивований відсутністю у платника податкових накладних від 03.10.2008р. №1325 на суму ПДВ 17.500,00грн. та від 09.10.2008р. №1363 на суму 22.500,00грн., які були вилучені ГВПМ СДПІ по РВПП у м. Харкові, а також розбіжністю за даними Системи автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість між задекларованими ТОВ «Різнороб 2006» податковими зобовязаннями та задекларованим ТОВ фірма «ТДК» податковим кредитом.

Відповідно до п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так, 05.06.2008р. між ТОВ фірма «ТДК» в якості Замовника та Приватним підприємством Різнороб-2006» в якості Виконавця було укладеного договір, предметом якого є виконання власними силами із власних матеріалів контрагентом ремонтних робіт підвалу та при підвальних приміщень, які є власністю замовника та розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Гагаріна, 1. Ціна договору складає 161 040,00 гри. у т.ч. ПДВ 26 840,00 грн.

19.06.2008р. між ТОВ фірма «ТДК» в якості Замовника та Приватним підприємством «Різнороб-2006» в якості Виконавця було укладеного договір, предметом якого є виконання власними силами із власних матеріалів контрагентом ремонтних робіт підвалу та при підвальних приміщень, які є власністю замовника та розташовані за адресою: Полтавська область, м. Пирятин, вул. Сумська, 16. Ціна договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 20.06.2008р.) складає 210 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 35 000,00 грн.

17.07.2008р. між ТОВ фірма «ТДК» в якості Замовника та Приватним підприємством Різнороб-2006» в якості Виконавця було укладеного договір, предметом якого є виконання власними силами із власних матеріалів контрагентом ремонтних робіт підвалу та при підвальних приміщень, які є власністю замовника та розташовані за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Кононовська, 152. Ціна договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 21.07.2008р.) складає 240 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 40 000,00 грн.

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність та дієздатність юридичних осіб, що не спростовується відповідачем.

ПП «Різнороб-2006» Міністерством регіонального розвитку та будівництва України на підставі наказу №36-Л від 08.09.2006 р. було видано ліцензію на будівництво серії АВ 192507.

Потреба в укладанні правочину від 05.06.2008р. була обумовлена необхідністю проведення ремонтних робіт підвальних приміщень в будівлі по вул. Гагаріна, 1 в м. Полтава, загальною площею 326,9 кв.м., власником 1/10 частини якого, станом на 2004р., був позивач, що підтверджується договором купівлі-продажу від 27.12.2004р. р. № 7834.

Потреба в укладенні інших договорів була обумовлена необхідністю проведення ремонтних робіт підвалів та підвальних приміщень будівель й споруд, розташованих в м. Лубни, м. Пирятин, з метою підвищення їх вартості, оскільки керівництвом товариства було вирішено продати вказані об'єкти нерухомого майна.

В межах згаданого правочину ПП «Різнороб-2006» були надані послуги, які оформлені наступними актами виконаних робіт та податковими накладними: від 29.08.2008р. до договору від 05.06.2008р. на загальну суму 161 040,00 грн. у т.ч. ПДВ 26 840,00 грн., податкова накладна № 1073 від 29.08.2008р.; від 02.09.2008р., 03.10.2008р., до договору від 19.06.2008р. на загальну суму 210 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 35 000,00 грн., податкові накладні № 1096 від 02.09.2008р., № 1325 від 03.10.2008р.; від 17.09.2008р., від 09.10.2008р. до договору від 17.07.2008р. на загальну суму 240 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 40 000,00 грн., податкові накладні № 1206 від 17.09.2008р., № 1363 від 09.10.2008р.

Зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг виконані позивачем шляхом передачі простого векселю серії АА № 0877443 від 29.08.2008р. номіналом 161 040,00 грн., зі строком погашення «на вимогу», простого векселю серії АА 0877445 від 02.09.2008р. номіналом 105 000,00 грн. зі строком погашення «на вимогу», простого векселю серії АА 0877448 від 03.10.2008р. номіналом 105 000,00 грн. зі строком пред'явлення 25.12.2012р., простого векселю серії АА 0877446 від 17.09.2008р. номіналом 105 000,00 грн. зі строком пред'явлення «на вимогу», що підтверджується, відповідно, актом приймання-передачі векселя від 29.09.2009р., атом приймання-передачі векселя від 29.10.2009р., простого векселю серії АА 087449 від 09.10.2008р. номіналом 135 000,00 грн. зі строком пред'явлення 25.12.2012р.

Позивач використовує у власній господарській діяльності будівлю по вул. Гагаріна, 1 у м. Полтава (здає в оренду), інші два об'єкти нерухомого майна було відчужено ПП «Лубнипропансервіс» за договорами купівлі-продажу від 28.10.2008р. та від 28.10.2008р.

Результати послуг з ремонту об'єктів нерухомості, використані позивачем у господарській діяльності.

Таким чином, суд не бере до уваги висновок про завищення позивачем, ТОВ фірма «ТДК» податкового кредиту з ПДВ в сумі 40.000,00грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Різнороб 2006», оскільки ДПІ не обґрунтовувала цей висновок тим, що господарські операції позивача з ТОВ «Різнороб 2006» є такими, що не відбулись, складені за цими операціями первинні документи є фальшивими або недостовірними, вартість товарів або послуг є завищеною порівняно зі звичайною ціною, самі товари або послуги не використовувались у власній господарській діяльності ТОВ фірма «ТДК».

Щодо посилання ДПІ на відомості Системи автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість суд наголошує на неналежності такого доказу в силу ч.4 ст.70 КАС України, оскільки обставини декларування або недекларування податкових зобовязань з ПДВ відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст..7 Закону України «Про ПДВ» можуть підтверджуватись виключно декларацією з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Проведений судом аналіз змісту даної норми показав, що її приписи в частині встановлення порядку виконання обовязку складання податкової накладної спрямовані виключно на врегулювання дій платника податків, який видає податкову накладну.

Наявними у справі копіями податкових накладних № 1073 від 29.08.2008р.; № 1096 від 02.09.2008р., № 1325 від 03.10.2008р.; № 1206 від 17.09.2008р., № 1363 від 09.10.2008р. підтверджено, що контрагент позивача ТОВ «Різнороб 2006» виконав обовязок по складанню податкових накладних, належно оформивши ці накладні за формою та змістом.

З приводу інших обставин, на які посилається ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ «Різнороб 2006», судом встановлено, що контрагент позивача за даними акту від 08.08.2009р. №709/23-104/32796917 почав звітувати до податкових органів про відсутність господарської діяльності лише з січня 2009р. та саме з вказаного моменту відсутній за місцезнаходженням. Разом з тим, господарські операції позивача з даним платником, за якими були виписані вищезазначені податкові накладні, мали місце в жовтні 2008р. Дослідивши наявні у справі докази щодо характеру господарських взаємовідносин за переліченими податковими накладними, суд дійшов до висновку, що в даному випадку показники документів обовязкової податкової звітності контрагента позивача послідуючих звітних періодів та не можуть мати юридичного впливу на господарські операції з цим контрагентом попередніх періодів, так як ці господарські операції є завершеними.

Отже, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту в сумі 40.000,00грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Різнороб 2006» є недоведеним відповідачем, як субєктом владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України.

По епізоду включення збільшення податкового кредиту з ПДВ за рахунок податкових накладних, виписаних до 01.01.2008р.

Згідно з актом від 08.08.2009р. №709/23-104/32796917 ДПІ зазначено як порушення з боку ТОВ фірма «ТДК» включення даним платником до податкового кредиту вересня 2008р. та жовтня 2008р. податкових накладних, які були виписані його контрагентами в інших звітних податкових періодах, що передують 01.01.2008р.

Відповідач дійшов до такого висновку посилаючись на те, що позивач, ТОВ фірма «ТДК» не отримавши ці податкові накладні у відповідних періодах, не звернувся до податкового органу зі скаргою на постачальника, тобто не виконав вимоги п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

З наведеного вбачається, що покупець може звернутися зі скаргою до податкової інспекції у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, але зовсім не зобовязаний.

Аналізуючи положення п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», суд доходить висновку, що законодавець надав платнику ПДВ право разом з декларацією за звітний податковий період подати до податкового органу скаргу на постачальника, який на вимогу цього платника ПДВ не видав податкову накладну і при цьому не обтяжив не реалізацію такого права жодними юридичними наслідками, в тому числі і таким як втрата права на податковий кредит за податковою накладною.

За таких обставин суд вважає, що у спірних правовідносинах з даного епізоду слід керуватись п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де передбачено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк давності встановлено у 1095 днів. Дослідивши долучені до матеріалів справи податкові накладні суд зазначає, що позивачем перевищення цього строку допущено не було.

Крім того, листом Державної податкової адміністрації України від 11.08.2003 р. № 6936/6/15-2415-9 розяснено, що у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана).

Заперечень щодо дійсності господарських операцій згідно з податковими накладними, виписаними до 01.01.2008р. відповідач ні в ході перевірки, ні в ході судового розгляду не висував, як і не висловлював жодних доводів щодо неправильності їх оформлення, відсутності оплати за ними, невикористання зазначених у них товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності ТОВ фірма “ТДК”.

Вивчивши наявні у справі податкові накладні, виписані до 01.01.2008р., суд вважає помилковим висновок ДПІ про те, що податковий кредит позивача, ТОВ фірма «ТДК» за цими податковими накладними не підтверджений визначеними п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» документами, так як передбачених законом доводів, які б спростовували достовірність наведених у них відомостей або позбавляли ці накладні юридичної сили відповідачем суду не подано.

Таким чином, судом встановлено, що господарські операції, які вчиняли позивач та його контрагенти мали реальний характер, підприємства( сторони угод) не мали ознак фіктивності, і їх діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

За таких обставин суд визнає вимогу позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2009р. №0000582310/0 обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 14.08.2009р. №0000592310/0, яке прийнято на підставі акта від 08.08.2009р. №709/23-104/32796917, що містить висновок контролюючого органу про порушення ТОВ фірма «ТДК» п.1 Постанови КМУ від 11.06.2005р. №442.

Відповідач донарахував позивачу збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за ставкою 12% за період з 1 січня по 12 січня 2009 року виходячи з того, що згідно актів приймання передачі природного газу ТОВ фірма „ТДК” продало газ у січні 2009 року на загальну суму 3578535 грн.

Відповідно до ч.5 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” розмір та механізм справляння збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ» № 442 від 11.06.2005р. (далі - Постанова Кабінету КМУ № 442 від 11.06.2005 р.) цей Порядок визначає механізм внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ (далі - збір) для споживачів усіх форм власності.

Пунктом 2 цієї постанови передбачено, що об'єктом обчислення збору є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу. Платниками є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи. які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів. Звітним (податковим) періодом для збору вважається календарний місяць.

Згідно п. 3 Постанови Кабінету міністрів України № 442 від 11.06.2005 платники подають розрахунок суми збору до органу державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку щомісяця протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, за формою згідно з додатком.

З вище наведеного вбачається, що збір нараховується на вартість поставленого споживачам природного газу за місяць. Постановою Кабінету Міністрів України № 442 не передбачено механізму нарахування збору за один день.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.082005 р. N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за N 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У висновках акту від 08.08.2009р. №709/23-104/32796917 не зазначені конкретні первинні документи при проведенні розрахунку відповідачем заниження позивачем збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, а тому висновки акту перевірки при розрахунку цільової надбавки до діючого тарифу на газ був зроблений відповідачем без жодного посилання на дані первинних документів.

При перевірці висновку податкового органу про те, що ТОВ фірмою ” ТДК” до початку перевірки не надано уточнюючий розрахунок та не нараховано податкові зобовязання по збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживання усіх форм власності за 12 днів січня 2009 року, судом встановлено, що з цього приводу відсутній спор у сторін.

У висновках акту від 08.08.2009р. №709/23-104/32796917 не зазначені конкретні первинні документи при проведенні розрахунку відповідачем заниження позивачем збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, а тому висновки акту перевірки при розрахунку цільової надбавки до діючого тарифу на газ був зроблений відповідачем без жодного посилання на дані первинних документів.

А тому, спірне податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем неправомірно.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені доказами і носять характер субєктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 14.08.2009р. №0000592310/0 та від 14.08.2009р. №0000582310/0, оскільки вони є протиправними і повинні бути визнані судом нечинними, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача є правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТДК» до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області від 14.08.2009р. №0000592310/0 та від 14.08.2009р. №0000582310/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТДК» (62300, Харківська область, Дергачівський район, м.Дергачі, вул. Петровського, 163; ідентифікаційний код - 32796917) витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі виготовлено 16 грудня 2011 року.

СуддяБартош Н.С.