Постанова № 20596711, 22.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 грудня 2011 р. № 2-а- 14388/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бурхан А.С.,

представників сторін:

позивача - Нагорного Є.Ф.,

відповідача - Гавриленко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Харківбудмонтаж 2005"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство "Харківбудмонтаж 2005" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 02.08.2010 року № 0000981540/0, від 07.09.2010 року № 0000981540/1, від 18.11.2010 року № 0000981540/2 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те що висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення як незаконні та необґрунтовані та задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на дані невиїзної документальної перевірки і просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.06.2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ПП "ХАРКІВБУДМОНТАЖ 2005" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Релан» за період з 01.09.2008 року по 30.11.2008 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 16.06.2010 №3187/15-409/33672743.

Перевіркою встановлено що розмір податку зазначеного позивачем в деклараціях з ПДВ за вереснь, жовтень, листопад 2008 року, є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної перевірки, бо при заповненні податкових декларацій позивачем до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по контрагенту ТОВ "Релан", які не підтверджені податковими накладними та іншими документами фінансово-господарської діяльності. Таким чином позивачем порушено вимоги пп. 7.4.1., 7.4.4., пп. 7.4.5., п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого, на думку відповідача, ПП "Харківбудмонтаж 2005" було завищено податковий кредит на загальну суму 31459,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.08.2010 року № 0001021540/0 , та за результатами адміністративного оскарження податковим органом були винесені аналогічні податкові повідомлення-рішення від 07.09.2010 року № 0001021540/1 та від 18.11.2010 року № 0001021540/2 згідно з якими позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 47188,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок податкового органу щодо незаконного включення ПП "Харківбудмонтаж 2005" до податкових декларацій з ПДВ та додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" сум ПДВ по взаємовідносинами з ТОВ "Релан" за вересень, жовтень, листопад 2008 р. не узгоджується з вимогами податкового законодавства.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 р. із змінами та доповненнями, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку , передбаченому ст.9 цього Закону.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.5.1 пункту 7.5 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно абзацу 1 пункту 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідачем в ході розгляду справи не було доведено, що податкові накладні, по якій ним зроблено донарахування, видані не платником податку на додану вартість. Не надано також доказів, що контрагент позивача не включив відповідні суми податку на додану вартість до складу своїх податкових зобовязань.

Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання продавця.

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство на момент складання на адресу позивача податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується - на час укладення та виконання договору ТОВ «Релан» знаходилось на обліку ДПІ у Приморському районі м. Одеси, що підтверджується свідоцтвом №100031831 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Релан» від 29.02.2007 р.

Судом встановлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 31459,00 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за вересень, жовтень, листопад 2008 року, підтверджена податковими накладними.

За правилами ч.4 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. На виконання вказаної норми процесуального закону судом були витребувані копії податкових накладних, та інших первинних документів складених ТОВ "Релан", податок за якими було віднесено позивачем на збільшення податкового кредиту з ПДВ та які було вилучено відповідно до протоколу виїмки від 07 квітня 2010 року .

УБОЗ ГУМВС України в Харківській області було надано відповідь листом від 08.12.2011р. №111/3-8622 в якому зазначено що УБОЗ ГУМВС України в Харківській області немає можливості надати для ознайомлення вилучені 07.04.2010, працівником УБОЗ ГУМВСУ в Харківській області Бородай Є.І., документи у ПП «Харківбудмонтаж 2005» код ЄДРПОУ 33672743 по взаємовідносинам з ТОВ «Релан» код ЄДРПОУ 34994894 у зв'язку з тим, що вилучені документи, згідно виконаного доручення слідчого, направлені до Генеральної прокуратури України, за вих. № 111/3-8906/бл та 111/15-884/бл для приєднання до матеріалів кримінальної справи № 49-1522.

Оцінивши надані по справі докази, суд доходить висновку, що довід позивача про наявність в розпорядженні позивача оригіналів податкових накладних на момент включення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ 'Релан" та вилучення таких документів органом досудового слідства суб'єктом владних повноважень в ході судового розгляду справи не спростований. За таких обставин, оскільки, в подальшому згадані документи вибули з розпорядження ПП "Харківбудмонтаж 2005" поза волею даного суб'єкта господарювання за рішенням органу досудового слідства, то в такому випадку відсутність податкових накладних не може бути визнана законною підставою для самостійного визначення контролюючим органом податкового зобов'язання платника податків.

Посилання відповідача на недійсність податкових накладних, виписаних ТОВ «Релан» на користь позивача у звязку з підписанням їх невідомою особою, суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Згідно п. 18 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 р. усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Пунктами 2 та 5 «Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі та не є платником податку на додану вартість.

В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що згідно даних «Реєстр 1-ДФ» серед посадових осіб ТОВ «Релан» значиться лише гр..ОСОБА_4 та згідно його пояснень документів та печаток ТОВ «Релан» в нього ніколи не було. Ніяких договорів від імені директора ТОВ «Релан» він ніколи не укладав і нікому не поручав цього робити. До фінансово-господарської діяльності ТОВ «Релан» ніякого відношення не мав. Статут підприємства не формував. Податкові декларації не складав, не підписував і не надавав їх до ДПІ за місцем реєстрації підприємства, а також нікому не поручав цього робити. Де знаходиться ТОВ «Релан» йому не відомо та на посаду директора себе не назначав.

Оскільки відповідачем не надано на вимогу суду ні зазначених вище пояснень ні жодних документів, які б свідчили про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача та ТОВ «Релан» за ухилення від сплати податків, то відповідно посилання відповідача в акті перевірки на пояснення директора ТОВ «Релан» щодо його непричетності до діяльності ТОВ «Релан» є безпідставними, що підтверджується нотаріально засвідченою заявою директора ТОВ «Релан» ОСОБА_4, копією протоколу виїмки від 27 січня 2009 року .

Довід відповідача про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Релан» підлягає відхиленню, бо зазначений довід мотивований виключно посиланням на неподання контрагентом позивача документів обов'язкової податкової звітності, а також даними «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів» про розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ «Релан» .

Аналіз норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» свідчить, що програмне забезпечення «Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

Відомості Системи автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість, є неналежним доказом в силу ч. 4 ст. 70 КАС України, оскільки обставини декларування або недекларування податкових зобовязань з ПДВ відповідно до ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” можуть підтверджуватись виключно декларацією з податку на додану вартість.

Статус податкової звітності контрагента платника податків у «Системі обробки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» як «звіт визнано не дійсним» не забороняє платнику податків включати до податкового кредиту суму сплаченого (нарахованого) податку при придбанні товарів (робіт, послуг)

З урахуванням наведеного, згадане програмне забезпечення не є у розумінні Закону N 996-ХІУ та Наказу ДПА України № 327 від 10.08.05р., зареєстрованого в Мінюсті України за № 925/11205 доказом підтвердження наявності факту порушення вимог податкового законодавства.

Водночас з цим, суд не вбачає підстав для витребовування податкових декларацій з ПДВ поданих ТОВ «Релан» до податкового органу, оскільки висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту вмотивований посиланням на п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Ненадання суб'єктом владних повноважень - податковим органом оцінки правочинам та первинним документам, на підставі яких платником податків були визначені податкові зобов'язання, згідно з п.3 ч.3 ст.2 КАС України унеможливлює здійснення судової перевірки правомірності та обґрунтованості суджень такого суб'єкта владних повноважень про вчинення платником податкового правопорушення та зумовлює незаконність таких суджень, бо однозначно вказує, що суб'єктом владних повноважень не взяті до уваги усі обставини, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Крім того суд зазначає, що в винесених відповідачем податкових-повідомленнях рішеннях неможливо встановити дійсну суму донарахувань з огляду на дефект їхньої форми та змісту. Так, загальна сума прописом зазначена "чотири тисячи шістьсот двадцять дві грн. 10 коп.". Сума податкового зобов"язання цифрами зазначена 47188,50. Отже, спірні податкові повідомлення-рішеня як правові акти індивідуальної дії не породжують конкретних наслідків у вигляді обов"язку позивача по сплаті донарахованих податковим органом податкових зобов"язань, у зв"язку з розбіжністю та невизначеністю даних сум.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

Таким чином, податкові повідомлення рішення винесені ДПІ у Комінтернівському районі , підлягають скасуванню в повному обсязі

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Харківбудмонтаж 2005" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення- рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова № 0001021540/0 від 02.08.2010 року, № 0001021540/1 від 07.09.2010 року, № 0001021540/2 від 18.11.2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 27 грудня 2011 року.

Суддя Панов М.М.