Постанова № 20596673, 21.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 р. № 2-а- 13801/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - Басовій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова,

Головного управління Державного казначейства України в Харківській області

провизнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: визнати дії службових та посадових осіб ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова щодо повернення йому у повному розмірі 1011,87 грн. надмірно сплаченого за 2010 рік ПДФО, у зв'язку з реалізацією права на податковий кредит неправомірними; зобов'язати ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова здійснити повернення йому у спосіб перерахування на його банківський рахунок решти суми грошових коштів (надмірно сплаченого за 2010 підзвітний рік ПДФО по праву на податковий кредит) в загальному розмірі 648,70 грн.; зобов'язати ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова сплатити на його користь у спосіб перерахування на його банківський рахунок штраф за затримку повернення та за повернення у заниженому розмірі надмірно сплаченого за 2010 підзвітний рік ПДФО по праву на податковий кредит в загальному розмірі 1011,87 грн.; визначити розмір та вирішити повністю питання щодо повернення інших грошових коштів, а саме щодо відшкодування з Державного бюджету (та/або відповідного бюджету на утримання державної установи відповідача) на його користь судових зборів та витрат (в т.ч. інших витрат), пов'язаних із поданням позову та заяв, прибуттям до суду, з розглядом справи, та із вчиненням інших дій, які пов'язані з розглядом справи, загальною сумою у розмірі не менш, ніж 33,40 грн., в т.ч.: 3,40 грн. - сума витрат на сплату ним державного мита за подання позову до суду, 30,00 грн. - сума витрат на сплату послуг банку за надання роздруківки витягу про нарахування коштів до його карткового рахунку, що пов'язано зі вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, 175 грн. - витрати, що пов'язані із зверненням та прибуттям до суду (компенсація витрат за відрив від звичайних занять, пов'язаних з викликами до суду для розгляду справи) - із розрахунку кількості фактично витрачених годин його обов'язкової участі у судових засіданнях при вирішенні цієї справи та складання відповідних документів; зобов'язати ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, Головне управління Державного казначейства України в Харківській області здійснити перерахування всіх призначених на його користь сум грошових коштів за судовим рішенням в цій справі у визначеному судом порядку та строки на його особистий банківський рахунок.

Ухвалою суду від 24.11.2011р. до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Головне управління Державного казначейства України в Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.08.2008 року ним була придбана однокімнатна квартира відповідно договору купівлі продажу № 2563, у звязку з цим між ОСОБА_1 та АКБ «Правекс Банк» укладено договір іпотеки № 5536-012/08Р від 28.08.2008р. Впродовж терміну дії кредитного договору позивачем сплачувались всі належні платежі у належний термін.

Позивач зазначає, що з 2000р. працює в Українській державній академії залізничного транспорту, з 2007р. - на посаді доцента, його роботодавець виконує свої зобов'язання щодо нараховування, утримання та сплати усіх податків до бюджету та внесків і зборів до державних цільових фондів від його імені та за його рахунок, веде податковий облік та подає звітність контролюючим органам, відповідно до Закону № 1251, та надає податковим органам інші відомості з питань оподаткування в розмірах та по процедурам, відповідно до Закону № 889 та Закону № 2181. За таких обставин, відповідно до п. 1.16 та ст. 5 Закону України 889, позивач вважає, що має право кожного року скористатися налоговим кредитом як платник банківських процентів за іпотечним житловим кредитом.

З метою скористатися правом отримати податковий кредит за результатами 2010 року позивачем надано до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010р., з відповідними додатками та підтверджуючими документами для визначення свого права на отримання податкового кредиту за наслідками фактично здійснених ним витрат у звітному році у вигляді сплати процентів банку за іпотечним кредитом. Декларацію було надано в строк (приблизно 23 березня 2011 року) та за порядком, встановленим діючим ПКУ, та у повній відповідності до норм матеріального права, які повинні та можуть бути застосовані до наявних відносин згідно Конституції, Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян», відповідних положень, втративших з 01.01.2011р. чинність Закону № 1251, Закону № 2181 та Закону № 889.

Позивачем зазначається, що ним особисто був проведений розрахунок суми ПДФО відповідно до Закону № 889 та дана сума склала 1011,87 грн. Проте, на протязі трьох місяців зазначена сума на його особистий банківській рахунок не поступила.

22.04.2011р. на особистий рахунок позивача були переведені кошті в сумі 363,17грн., відповідно до результатів розрахунків, проведених за алгоритмом, використаним ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, при чому про розходження у розрахунках позивачу повідомлено не було.

За таких обставин, позивач вважає, що він має право на повернення йому суми недоотриманої решти надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб за наслідками 2010 р. в розмірі 648,70грн., відповідно до Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» та сплати штрафу за затримку повернення надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник першого відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що Законом України від 22.05.2003 р. № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено окремі, не повязані між собою, порядки щодо визначення обєкта оподаткування при нарахуванні заробітної плати та щодо нарахування податкового кредиту, у звязку з чим просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в наданих запереченнях на позовну заяву.

В судовому засіданні була опитана свідок ОСОБА_2, яка зазначила, що розрахунок суми недоотриманої решти надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб за наслідками 2010р. ОСОБА_1 був розрахований згідно податкових розяснень у вигляді листів ДПА України.

Представник другого відповідача, який є субєктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, не повідомивши про причину неприбуття, не надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на адміністративний позов.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника другого відповідача на підставі наявних доказів у справі, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Заслухавши пояснення позивача, представника першого відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.08.2008 року позивачем була придбана однокімнатна квартира, відповідно договору купівлі продажу № 2563, у звязку з цим між ОСОБА_1 та АКБ «Правекс Банк» укладено договір іпотеки № 5536-012/08Р від 28.08.2008р. Впродовж терміну дії кредитного договору позивачем сплачувались всі належні платежі у належний термін, що підтверджується випискою з банка та квитанціями.

ОСОБА_1 з 2000 року працює в Українській державній академії залізничного транспорту, з 2007року - на посаді доцента.

Українська державна академія залізничного транспорту (роботодавець позивача) виконує свої зобов'язання по нарахуванню, утримуванню та сплаті усіх податків до бюджету, внесків і зборів до державних цільових фондів від його імені та за його рахунок, веде податковий облік та подає звітність контролюючим органам, відповідно до Закону вiд 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування», який діяв на час спірних правовідносин, та надає податковим органам інші відомості з питань оподаткування в розмірах та по процедурам відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вiд 22.05.2003 № 889-IV та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

З метою скористатися правом отримати податковий кредит за результатами 2010 року ОСОБА_1 надано до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010р., з відповідними додатками та підтвердними документами для визначення його права на отримання податкового кредиту за наслідками фактично здійснених ним витрат у звітному році у вигляді сплати процентів банку за іпотечним кредитом.

22.04.2011р. на особистий рахунок позивача Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова, були переведені кошті в сумі 363,17 грн.

Стаття 67 Конституції України передбачає обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 5.1.1. п.5.1. ст. 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (Закон №889-ІV) платник податку має право на податковий кредит по результатах звітного року.

Відповідачєм Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова визнається наявність у позивача права на податковий кредит за наслідками 2010 року, проте, вони не погоджуються з сумою яка підлягає поверненню позивачу, як сума надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб.

При цьому, згідно з п. 1.16 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

За змістом п. 1.6 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року.

Згідно з пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. Відповідно до п. 3.5 ст. 3 цього Закону при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Судом встановлено, що позивач у період з 1 січня по 31 грудня 2010 року отримав сукупний дохід у вигляді заробітної плати 67552,87 грн. З цього доходу підприємством було утримано внески до фондів соціального страхування у сумі 4300,26 грн. Згідно з довідкою працедавця від 06.10.2011 року №09Ф, сума утриманого податку з доходів фізичних осіб становить 9487,89 грн. (а.с.15).

Згідно довідки №11418/04-01 від 14.03.2011 року Правекс Банку та згідно з кредитним договором від 28.08.2008 року №5536-012/08Р позивачем на рахунок банку за період з 01.01.2010р. по 01.09.2010р. було сплачено 6745,80 грн. (а.с. 16).

Відповідно до п. 4.1 Закону № 889 загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, до складу якого (яких) згідно з пп.4.2.1 п.4.2 включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно з п. 3.5 ст. 3 цього Закону при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який відповідно до закону справляється за рахунок доходу найманої особи.

Таким чином, при розрахунку суми до повернення повинна враховуватись саме сума оподатковуваного доходу, а не загального доходу, на відміну від алгоритму, використаного Червонозаводською ДПІ.

Пунктом 5.4. ст. 5 Закону № 889 - IV встановлено виключний перелік обмежень права на нарахування податкового кредиту.

Таким чином, оподатковуваний річний доход позивача, згідно довідки Української державної академії залізничного транспорту становить 63252,61 грн., а кошти сплаченні за кредитним договором 6745,80 грн. Отже, від оподаткованого доходу необхідно відняти сплачені кошти за кредитним договором (63252,61 - 6745,80), що дорівнює 56506,81 грн.

При цьому Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова на порушення вимог п. 3.5 ст. 3 та п. 4.1, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889 - IV при визначенні суми надлишково сплаченого податку, яка повинна бути повернута позивачу в результаті використання прав на податковий кредит, виходив не із загального річного оподатковуваного доходу, який становить у цьому випадку 63252,61 грн., а із суми загального річного доходу.

Посилання ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова на п. 3.3. ст. 3 Інструкції про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 22 вересня 2003 р. N 442, судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до положень абз. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування", із змінами, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин,ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

При цьому, суд зазначає, що до механізму справляння належить і порядок повернення надміру сплаченої суми податку, а отже цей порядок не може встановлюватися іншим нормативно-правовим актом, окрім Закону про оподаткування, в тому числі і правовим актом ДПА України. Крім того, відповідно до п.5.5. ст. 5 Закону №889 - IV центральний податковий орган видає інструкцію з питань застосування норм цієї статті та провадить безоплатні роз'яснення порядку документального підтвердження прав на податковий кредит та подання податкової декларації, у тому числі шляхом проведення відповідних навчань, семінарів тощо, забезпечує безоплатне надання бланків декларацій з цього податку, інших розрахунків, передбачених цим Законом, податковими органами за першим запитом платника цього податку. Отже, ДПА України не уповноважено змінювати (звужувати) положення ст. 5 Закону №889 - IV, пунктом 5.3. якої передбачено, що платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, зокрема суд застосовує інші нормативно-правові акти (крім Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України), прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, при розрахунку суми, що підлягає поверненню позивачу, як сума надлишково сплаченого податку з доходів фізичних осіб у 2010 році, позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту суму у розмірі 6745,80 грн., оскільки саме ця сума була ним сплачена у 2010 році в рахунок кредитного договору, а отже, це і є фактично понесені ним протягом звітного року витрати.

Таким чином, сума надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік, що підлягає поверненню позивачу у зв'язку з реалізацією ним права на податковий кредит складає 1011,87 грн. ПВ= 6745,80 · 0,15 = 1011,87грн., де 0,15 розмір сплаченого ПДФО.

Судом було встановлено, що 22.04.2011р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було переведено на зарплатну картку позивача суму ПДФО до повернення з бюджету в розмірі 363, 17 грн., отже, виходячи з цього позивач недоотримав 648,70грн.

Крім того, відповідно до п. 20.4.2. п. 20.4 ст. 20 Закону № 889 IV, за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи, зокрема, якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 100 відсотків від такої суми.

Отже, враховуючи, що позивачем по теперішній час недоотримано суму надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік у розмірі 648,70 грн., то він має право на нарахування на його користь головним управлінням Державного казначейства України в Харківській області суми штрафу за несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб в розмірі 100% від такої суми, тобто 648,70 грн., а не 1011,87грн., оскільки суму у розмірі 363,17грн. ним була отримана вчасно, проти чого позивач і не заперечує.

Таким чином, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова в даному випадку не дотримала вимоги законодавства про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її дії щодо вищезазначеного є неправомірними, в зв'язку з чим маються правові підстави для задоволення позовних вимог в частині повернення ОСОБА_1 суми зайво сплаченого податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік у розмірі 648,70 грн. та в частині, що стосується стягнення коштів у відповідності до положення п. п. 20.4.2. п. 20.4. ст.20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" при неповному або несвоєчасному поверненні суми зайво сплаченого податку, в тому числі, внаслідок застосування права на податковий кредит, податковий орган, який порушує терміни надання розрахунку або занижує його розмір, сплачує штраф в розмірі від 10% до 100% від суми своєчасно несплаченого податкового кредиту, а саме: в даному випадку при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати у розмірі 100% від такої суми, тобто 648,70 грн., які підлягають відшкодування за рахунок Державного Бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до положення ст. 19 ч.2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова та повернення надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік у розмірі 648,70 грн. та сплати штрафу за затримку повернення надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік у розмірі 100 відсотків від такої суми у розмірі 648,70 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволеню.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на те, що матеріали справи не містять документальних підтверджень судових витрат позивачем, а саме: 175,00 грн. - витрати, що повязані із зверненням та прибуттям до суду, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо витрат позивача, повязаних зі сплатою послуг банку за надання роздруківки у розмірі 30,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що хоча матеріали справи і містять докази в підтвердження цих витрат, але ці витрати повязані із наданням позивачем доказів по справі, а тому суд не вбачає підстав для стягнення зазначених коштів із державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19. Конституції України, ст.ст. 9, 71, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Червонозаводскому районі міста Харкова, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання неправомірними дій та зобов"язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова щодо не повернення ОСОБА_1 надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік у розмірі 648,70 грн.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі м. Харкова та Головне управління Державного казначейства України в Харківській області повернути ОСОБА_1 у спосіб перерахування на його банківський рахунок (Приват Банк, р/р 29244825509100 МФО 305299, ЗКПО 14360570, призначення платежу: для поповнення платіжної картки ОСОБА_1 за номером НОМЕР_1) надмірно сплачений податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік у розмірі 648,70 грн. та сплатити штраф за затримку повернення надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік у розмірі 100 відсотків від такої суми у розмірі 648,70 грн.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у спосіб перерахування на банківський рахунок (Приват Банк, р/р 29244825509100 МФО 305299, ЗКПО 14360570, призначення платежу: для поповнення платіжної картки ОСОБА_1 за номером НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2011р.

Суддя Заічко О.В.