Постанова № 20595155, 27.10.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2812/11

"27" жовтня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

при секретарі судового засідання Митко В.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача - управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі ОСОБА_2, довіреність від 19.10.2011 року № 22104/04

розглянувши у відкритому судовому засідані в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про повернення зайво сплачених коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі, в якому просить зобов'язати відповідача по справі - управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі повернути йому зайво сплачені грошові кошти в сумі 548 (п'ятост сорок вісім) грн. 10 коп. на картковий рахунок НОМЕР_1 Приватбанку, номер рахунку НОМЕР_2, МФО 305299, ОКПО 14360570.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок сплати єдиного податку в 2010 році і в січні 2011 року в сумі 1305 грн. на рахунок Державного казначейства України 42% вказаних коштів в сумі 548,10 грн. зараховано на рахунок Пенсійного фонду України, внаслідок чого виникла переплата на цю суму. Після звернень до відповідача по справі - управління Пенсійного фонду України в місті Тернополіщодо зарахування цих зайво сплачених коштів в рахунок єдиного соціального внеску або повернення цих коштів на рахунок позивача в Приватбанку, отримано відповідь про відсутність такої можливості.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечила та пояснила, що суми єдиного податку сплачені позивачем та в подальшому розподілені відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", зокрема 42 відсотки до Пенсійного фонду України не є страховими внесками і не пілягають поверненню.

Суд, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 14.01.1998 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що основи законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Відповідно до статті 1 цього Закону загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону, сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та інше. (ст.5 Закону)

За нормами статті 15 Закону платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, зокрема підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичної партії ( у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1,10,15 статті 11 цього Закону.

Згідно Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки, до Пенсійного фонду України - 42 відсотки, на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків.

Позивач ОСОБА_1 як приватний підприємець до 01.01.2011 року був платником єдиного податку, сплата якого регулювалась Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" № 746/99 від 28.06.1999 року, сплатив на рахунки Державного казначейства України 1305 грн. з яких 42 % 548,10 грн. перераховано на рахунки Пенсійного фонду України.

З 01.01.2011 року вступив в силу Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI дія якого поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, повязаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки з 01.01.2011 року встановлено інший порядок сплати внесків, а саме внески сплачуються на рахунки органів Пенсійного фонду України відкриті в органах Державного казначейства України, то позивач звернувся до відповідача 14 червня 2011 року із заявою про зарахування на єдиний соціальний внесок зайво сплаченого ним єдиного податку за 2009-2010 роки в сумі 548,10 грн., а в заяві від 15.09.2011 року просив повернути зайво переплачені в 2010 році грошові кошти у вказаній сумі.

15.09.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернополі ОСОБА_1 направлено відповідь за № 19741/02 про неможливість повернення або зарахування переплати на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з відкликанням спільного листа Пенсійного фонду України від 14.02.2011 року № 2634/03-20 та Державної податкової адміністрації України від 14.02.2011 року № 3986/7/19-0117/165 "Щодо надходжень єдиного податку з 01.01.2011 року", в якому було зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1196 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 року № 507" передбачено, що суб'єкт малого підприємництва сплачує 43% нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету, а 57% нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За період з 01.01.2011 року до 07.02.2011 року сплата єдиного та фіксованого податків здійснювалась на розподільчі рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України у 2010 році. Розподіл зазначених видів платежів між місцевими бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснювався у порядку, що діяв до 01 січня 2011 року. Таким чином внаслідок сплати ОСОБА_1 єдиного податку в грудні 2010 року та в січні 2011 року на рахунок Пенсійного фонду України зараховано 42% сплаченого податку.

Представник відповідача не заперечила факт зарахування спірних коштів на рахунок Пенсійного фонду.

При цьому суд не приймає до уваги твердження, що в даний час відсутня можливість повернення або зарахування надміру сплачених коштів на рахунках управлінь Пенсійного фонду України через відкликання вище вказаного листа спільним листом Пенсійного фонду України від 20.05.2011 року № 10045/03-20 та Державної податкової адміністрації України від 20.05.2011 року № 14152/7/19-0116/411 та листом Міністерства юстиції України від 28.04.2011 року № 3915-0-11-11/101.

Відповідно до "Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 27.09.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року за № 955/18250 передбачено порядок та умови такого перерахування коштів або в рахунок майбутніх платежів або повернення їх, як помилково сплачених.

Таким чином суд приходить до переконання про підставність заявлених позивачем позовних вимог, а тому слід зобовязати управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі повернути ОСОБА_1 зайво сплачені кошти в сумі 548,10 грн.

Керуючись ст.ст.2,6,7,11,76,122,160-163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі повернути ОСОБА_1 зайво зараховані грошові кошти в сумі 548 (п'ятост сорок вісім) грн. 10 коп. на картковий рахунок НОМЕР_1 Приватбанку, номер рахунку НОМЕР_2, МФО 305299, ОКПО 14360570.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня постановлення постанови апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені ст. ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддяМартиць О.І.

копія вірна:

СуддяМартиць О.І.