Постанова № 20592008, 15.12.2011, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2011 р. Справа № 2a-1870/6829/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Вангородської Ю.В.,

представників позивача - Рудченка О.М., Скляренка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Колективного підприємства "Сумська маслосирбаза" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Колективне підприємство "Сумська маслосирбаза" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2011 року № 0009191502/0/74979, яким Колективному підприємству "Сумська маслосирбаза" було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб в сумі 54837 грн. 33 коп., в тому числі за основним платежем - 51180 грн. 57 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3656 грн. 76 коп.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало проведення ДПІ в м. Суми камеральної перевірки даних, задекларованих в уточнюючій податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік.

За наслідками перевірки було складено акт №6573/152/00451406 від 06 вересня 2011 року. В акті перевірки вказано, що КП "Сумська маслосирбаза" було занижено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень-липень 2011 року на суму 51180,57 грн. чим порушено пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки № 6573/152/00451406 від 06 вересня 2011 року та податковим повідомленням-рішенням № 0009191502/0/74979 від 20 вересня 2011 року та вважає їх безпідставними і такими, що суперечать вимогам податкового законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Одночасно і в п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Таким чином, позивач зазначає, що згідно із законодавством України питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже позивач зазначає, що умови договору оренди земельної ділянки (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання його сторонами. Відповідно, позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору, у визначеному договором розмірі.

Позивач зазначає, що ні Податковий кодекс України, ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря автоматично перераховувати орендну плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати.

Позивач вказує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку щодо внесення змін до договорів оренди землі у зв'язку із законодавчою зміною розміру орендної плати.

Від відповідача надійшло заперечення (а.с.40-42), в якому відповідач зазначає, що починаючи з 01 січня 2011 року річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної та комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПКУ, тобто не може бути меншою :

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII ПКУ;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII ПКУ.

Таким чином, відповідач зазначає, що КП "Сумська маслосирбаза" безпідставно узгодило податкове зобов'язання по орендній платі за користування земельною ділянкою по вул. 2-й Заводській, 2, в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки, чим порушило вимоги податкового законодавства України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в минулих судових засіданнях проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених у запереченні.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06 вересня 2011 року ДПІ в м. Суми було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в уточнюючій податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік КП "Сумська маслосирбаза".

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 6573/152/00451406 від 06 вересня 2011 року (а.с.11,12). Як вбачається з висновку вказаного акту перевірки, дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень-липень 2011 року, заявленого КП "Сумська маслосирбаза" в уточнюючій податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік.

На підставі акту перевірки № 6573/152/00451406 від 06 вересня 2011 року ДПІ в м. Суми 20 вересня 2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009191502/0/74979 (а.с.9), яким КП "Сумська маслосирбаза" було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб за основним платежем у розмірі 51180 грн. 57 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 3656 грн. 76 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення 14 сесії 22 скликання Сумської міської ради народних депутатів від 25 вересня 1996 року «Про затвердження меж і розмірів земельних ділянок за підприємствами,установами та організаціями м. Суми", між Сумською міською радою та КП "Сумська маслосирбаза" було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 жовтня 1996 року № 100 (а.с.15).

Відповідно до вказаного договору Сумська міська рада надає, а КП "Сумська маслосирбаза" приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1.11 га на умовах оренди терміном на 50 років під розміщення бази.

Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати у розмірі середньої ставки земельного податку.

Як вбачається з акту перевірки № 6573/152/00451406 від 06 вересня 2011 року (а.с.11,12), камеральною перевіркою встановлено, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень - липень 2011 року, зазначеного КП "Сумська маслосирбаза" в уточнюючій податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на 2011 рік, є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки, визначене платником податків податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень - липень 2011 року становить 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за січень - липень 2011 року на 51180 грн. 57 коп. чим порушено вимоги п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України щодо визначення мінімального річного розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності для всіх категорій земель, крім сільськогосподарського призначення, на рівні трикратного розміру відповідного земельного податку.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.

Відповідно до п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з ст. 81 Земельним кодексом України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону .

Згідно з статтею 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оренду землі" однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

Згідно ст. 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Згідно статті 288.5 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

Таким чином, з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Крім того, суд, вважає за необхідне зазначити, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обовязку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати засоби диспозитивності.

Хоча розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди, разом з тим, орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Сплата обовязкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 9 Податкового кодексу України), не може залежати від умов договору. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обовязок, а не зобовязання.

Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у звязку з волевиявленням сторін договору, а у звязку зі зміною ставки податку відповідно до закону, а тому, необхідність сплати земельного податку у новому розмірі, а саме у розмірі 3%, виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0009191502/0/74979 від 20 вересня 2011 року прийняте на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Колективного підприємства "Сумська маслосирбаза" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2011 року № 0009191502/0/74979, яким Колективному підприємству "Сумська маслосирбаза" було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб в сумі 54837 грн. 33 коп., в тому числі за основним платежем - 51180 грн. 57 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3656 грн. 76 коп. відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько

Повний текст постанови складений 20 грудня 2011 року