Постанова № 20591476, 30.11.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3994/2011

30 листопада 2011 року 14год. 27хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: представник Павлюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доЗдолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ :

08.09.2011 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1.) звернувся в суд з позовом доЗдолбунівської обєднаної державної податкової інспекції (далі Здолбунівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000341742 від 01.06.2011 року.

Позовні вимоги в повному обсязі були підтримані в судовому засіданніпозивачем, який ствердив, що висновки відповідача, покладені в основу нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість з відповідними фінансовими санкціями за спірним податковим повідомленням-рішенням щодо нікчемності правочинів, укладених з ТОВ "Фінансово-інвестиційний холдинг "Віойл" (далі ТОВ "ФІХ "Віойл") є безпідставними, позаяк ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а на власній, субєктивній, оцінці податкового органу про неспроможність здійснення даним контрагентом господарських операцій та на обставинах порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва даного товариства. Вказав, що вчинення відповідних господарських операції підтверджуються первинними документами у відповідності вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року. Доводив, що податковий кредит підтверджено належним чином оформленою податковою накладною у відповідності до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Крім того, отримані від ТОВ "ФІХ "Віойл" транспортно-експедиційні послуги, були використані ним у власній господарській діяльності, спрямованій на отримання доходу. Також вказав, що на момент вчинення господарських операцій з ТОВ "ФІХ "Віойл" відомості про нього знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, контрагент знаходився на податковому обліку та був зареєстрованим платником податку на додану вартість. Відповідно, жодної відповідальності за його несумлінні дії він нести не може. Висновки податкового органу про нікчемність його правочину із вказаним контрагентом спростовував також відсутністю судового рішення про визнання правочину недійсним і відсутністю вироку, якими би відповідних осіб було б визнано винними у здійсненні від імені ТОВ "ФІХ "Віойл" фіктивного підприємництва. На таких підставах, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Зазначила, що під час проведення перевірки, позивачем не було надано усіх первинних документів, які б підтвердили факт виконання ТОВ "ФІХ "Віойл" тих операцій, які відображені в обліку позивача. Натомість СВ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області повідомило про наявність кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва, а саме створення ТОВ "ФІХ "Віойл" з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України. З огляду на такі обставини та з врахуванням даних про ТОВ "ФІХ "Віойл", які мав у своєму розпорядженні податковий орган, зокрема акту невиїзної перевірки ТОВ "ФІХ "Віойл", проведеної ДПІ у м.Вінниця, яким зафіксовано відсутність такої особи за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність у неї необхідного штату працівників, основних та оборотних засобів, ревізором Здолбунівської ОДПІ зроблено слушні висновки про те, що операції ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "ФІХ "Віойл" не підтверджені належним чином, а відтак і за результатами перевірки цілком правомірно донараховано позивачу зобовязання з податку на додану вартість. Доводила, що операції позивача з вказаним контрагентом є такими, які відбувалися лише на папері, не були спрямовані на реальне настання наслідків, і в силу приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, є нікчемними. На таких підставах, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача в судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що позапланова невиїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з питань взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "ФПГ "Сквош", ТОВ "ФК "Соларіс" та ТОВ "ФІХ "Віойл" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року проведена Здолбунівською ОДПІ з 26.04.2011 року по 04.05.2011 року на підставі постанови СВ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області про проведення позапланової документальної перевірки від 15.03.2011 року (а.с.30-31) та направлення №148 від 26.04.2011 року (а.с.32).

Під час проведення перевірки використано надану 08.04.2011 року Головним відділом податкової міліції ДПІ у м.Вінниці копію протоколу допиту посадової особи ТОВ "ФІХ "Віойл" (а.с.33,58) та наданий 15.03.2011 року ДПІ у м.Вінниці акт невиїзної документальної перевірки ТОВ "ФІХ "Віойл" за період з 22.10.2010 року по 31.12.2010 року (а.с.59-66). Крім цього, використано результати автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (а.с.34).

Результати перевірки позивача оформлені актом №00324/1742/НОМЕР_1 від 12.05.2011 року (а.с.37-46). Взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "ФПГ "Сквош", ТОВ "ФК "Соларіс" перевіркою не встановлено, однак виявлено наявність операцій з ТОВ "ФІХ "Віойл".

На підставі вказаного акту перевірки, 01.06.2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000341742, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 5963,75 грн., в тому числі 4771,00 грн. - за основним платежем та 1192,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністратив-ному порядку до ДПА в Рівненській області та ДПА України, рішеннями заступників керівників яких, скарги платника податків залишено без задоволення (а.с.14-17).

В основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що був чинним на час існування перевіряємих правовідносин, що полягало у завищенні суми податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 року.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином Законом визначено два випадки неможливості включення витрат зі сплати ПДВ до податкового кредиту звітного періоду:

- у разі не підтвердження витрат на сплату цього податку податковими накладними;

- у разі не підтвердження використання придбаних товарів чи послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про включення позивачем до складу податкового кредиту в грудні 2010 року ПДВ в сумі 4771,00 грн. по податковій накладній, виписаній ТОВ "ФІХ "Віойл", в рамках операції, виконання якої належним чином документально не підтверджено і за відсутності доказів використання відповідних транспортних послуг у господарській діяльності позивача.

Позивачем для податкового органу під час перевірки та суду під час судового розгляду на підтвердження факту існування господарських правовідносин з ТОВ "ФІХ "Віойл" надано договір №12/1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.12.2010 року, за умовами якого ТОВ "ФІХ "Віойл", як перевізник, зобовязався за винагороду і за рахунок ФОП ОСОБА_1, як замовника, здійснювати перевезення вантажів автомобільним транспортом; рахунок-фактуру №СФ-00363 від 25.12.2010 року на 28625,00 грн., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-000363 від 25.12.2010 року на транспортно-експедиційні послуги по Україні на суму 28625,00 грн. з ПДВ, податкову накладну №363 від 25.12.2010 року на суму ПДВ 4770,83 та квитанцію до прибуткового касового ордеру №135 від 27.12.2010 року на 28600,00 грн. Копії вказаних документів долучено до справи (а.с.8-13).

Оскільки позивач впродовж 2010 року перебував на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, сплачуючи єдиний податок, врахування чи неврахування ним у складі загального доходу вартості зазначеної господарської операції правового значення не мало.

Факт включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 4770,83 грн., сплаченої ТОВ "ФІХ "Віойл" у складі вартості транспортно-експедиційних послуг, не оспорюється.

На підтвердження факту використання придбаних у ТОВ "ФІХ "Віойл" транспортно-експедиційних послуг у власній господарській діяльності позивачем не надано жодних письмових доказів, натомість необхідність залучення даної особи обґрунтована позивачем тією обставиною, що він не зміг власними силами та засобами забезпечити всі перевезення вантажів своїх замовників, а тому був змушений звертатись за отриманням таких послуг від сторонніх організацій, виступивши в таких правовідносинах посередником.

На спростування доводів позивача відповідачем до матеріалів справи долучено копію акту про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "ФІХ "Віойл" №772/2301/37247619 від 10.03.2010 року, яким зафіксовано, що даний контрагент не мав необхідних умов для здійснення господарської діяльності належними основними фондами та запасами, так як у нього відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів тощо. Перевіркою було констатовано, що всі операції вказаної особи мали не реальний характер, а задекларовані суми податкового зобовязання та податкового кредиту за перевіряємий період не є дійсними.

Посвідчена копія вказаного акту перевірки ТОВ "ФІХ "Віойл" №772/2301/37247619 від 10.03.2010 року, а також акту перевірки №955/2301/37247619 від 22.03.2011 року, податкового розрахунку комунального податку за 3 квартал 2010 року та декларації з ПДВ за листопад 2010 року, як усієї звітності, що подавалася вказаним субєктом, надана також ДПІ у м.Вінниця за вимогу суду (а.с.80-106). Податкову декларацію з ПДВ за грудень 2010 року вказана особа податковому органу не подавала. Відповідно, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні ті обставини, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за грудень 2010 року міститься розбіжність, а саме податковий кредит ФОП ОСОБА_1, задекларований по операціям з ТОВ "ФІХ "Віойл" складає 4770,83 грн., в той час як податкові зобовязання ТОВ "ФІХ "Віойл" по операціями з ФОП ОСОБА_1 0,00 грн.

Слідчим органом вимога суду щодо надання інформації про рух кримінальної справи, порушеної по факту фіктивного підприємництва, в тому числі і щодо ТОВ "ФІХ "Віойл", не виконана. Разом з тим, за даними ЄДРСР судом встановлено, що постанова слідчого від 04.02.2011 року про порушення даної кримінальної справи оскаржувались ОСОБА_3 до суду, однак скасована не була (а.с.121-123).

Оцінюючи надані сторонами та зібрані судом докази, суд враховує, що спірні операції між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "ФІХ "Віойл" по своїй суті являються операціями транспортного експедирування.

В силу вимог статті 930 Цивільного кодексу України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Умови договору транспортного експедирування, за правилами частини 3 статті 929 Цивільного кодексу України визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Умовами договору №12/1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.12.2010 року передбачено, що кожне конкретне зобовязання по перевезенню обумовлюється в заявці, що надається замовником перевізнику. Вказані заявки оформляються в письмовій формі, передаються сторонами засобами факсимільного звязку, погоджуються шляхом проставлення підпису і відбитка печатки та зазначення номеру транспортного засобу, який здійснюватиме перевезення, після чого стають невідємною частиною договору (п.2.2,2.4,2.5,2.6). Крім того, в договорі чітко прописано, що розрахунки за послуги здійснюються на підставі заявки, рахунку, товарно-транспортної накладної або CMR, акту виконаних робіт та податкової накладної (п.5.3.1.) та проводяться шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок перевізника (п.5.4.)

Крім того, відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є товарно-транспортна накладна. Відсутність товарно-транспортної накладної під час перевезення також є порушенням вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 року.

Позивачем, ні до перевірки, ні суду не надано, ні погодженої з ТОВ "ФІХ "Віойл" заявки на перевезення, ні товарно-транспортної накладної або CMR. А на підтвердження здійснення розрахунків з вказаним контрагентом надано квитанцію до прибуткового касового ордеру, що свідчить про здійснення розрахунків в готівковій формі, а не в тій формі, яка визначена умовами договору.

Що стосується акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-000363 від 25.12.2010 року, то він сам по собі не може прийматись, як належне виконання ТОВ "ФІХ "Віойл" умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг на користь ФОП ОСОБА_1, позаяк не відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, якою встановлені загальні вимоги до первинного документу, а саме: вказаний акт не розкриває ні змісту, ні обсягу господарської операції. З його змісту неможливо встановити, які саме транспортно-експедиційні послуги надані: відсутні будь-які відомості щодо маршруту перевезення (кілометраж, години), щодо транспортного засобу, який здійснив перевезення, щодо вантажу, вантажовідправника та вантажоотримувача тощо. Крім того, оскільки акт від імені ТОВ "ФІХ "Віойл" підписаний ОСОБА_3, який, в той же час, в рамках досудового слідства в кримінальній справі порушеній по факту фіктивного підприємництва, зазначав, що він виступивши засновником та керівником ТОВ "ФІХ "Віойл" жодної господарської діяльності від його імені не здійснював, то дані такого акту, не дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на наведене, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що господарські операції позивача з ТОВ "ФІХ "Віойл" не підтверджені документально, а відтак податковий кредит сформований ФОП ОСОБА_1 по даній операції протиправно.

Позивачем документально не підтверджено, що послуги були надані саме тим контрагентом, на користь якого ним проведено готівкову оплату, і що ці послуги використані ним у власній господарській діяльності.

Обґрунтування позивачем правомірності формування витрат та податкового кредиту тією обставиною, що ТОВ "ФІХ "Віойл" було зареєстрованим субєктом господарювання та платником податку на додану вартість є недостатнім, тим більше, що свідоцтво платника ПДВ вказаного субєкта було анульовано 18.02.2011 року, а установчі документи даної юридичної особи визнано недійсними постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.08.2011 року (а.с.107-108).

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

-неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди ФОП ОСОБА_1 свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як-то відсутність у підприємства ТОВ "ФІХ "Віойл" майна, інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з надання транспортно-експедиційних послуг, відсутність основних фондів, транспортних засобів. Крім вищевказаного, про необґрунтованість податкової вигоди свідчить факт відсутності первинних документів, що підтверджують факт перевезення, а саме: товарно-транспортних накладних, подорожніх листів тощо.

Доводи позивача про те, що відповідні господарські правовідносини не визнані недійними в судовому порядку не заслуговують на увагу, позаяк правочини, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства та відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Твердження позивача про те, то угода з ТОВ "ФІХ "Віойл" породжує для його сторін певні права та обов'язки у зв'язку з тим, що її не визнано недійсною, є помилковими, оскільки, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

При розгляді даної справи суд не обмежився виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддав перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. За наведеного, дійшов висновку, що відомості, які містяться в документах позивача є недостовірними, вони не підтверджують фактичного здійснення, товарності відповідних господарських операцій, та є наслідком правочину, укладеного виключно з метою одержання податкової вигоди, а тому їх надання податковому органу не є підставою для одержання такої податкової вигоди. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення №0000341742 від 01.06.2011 року, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати по справі згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в позові до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000341742 від 01.06.2011 року відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.