Постанова № 20589497, 24.11.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/8653/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Пехота М.О.,

за участю:

представника позивача - Кабась З.Д.,

представника відповідача - Борисенко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Жовтень "до Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор"про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов"язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Жовтень "звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор"про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов"язання вчинити дії.

У своєму позові позивач просив:

-визнати дії приватного підприємства «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»щодо відмови ТОВ «Жовтень»в реєстрації права власності на нерухоме майно, набуте за договором купівлі-продажу від 15.06.2001 року, прийняте за актом прийому-передачі від 05.06.2001 року, розташовані о вул. Полтавській, 159а в м.Карлівка Карлівського району Полтавської області протиправними;

-визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора приватного підприємства «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»про відмову в державній реєстрації за ТОВ «Жовтень»(39500, Полтавська область, м.Карлівка, вул.. Полтавська, 159а) права власності на нерухоме майно, набуте за договором купівлі-продажу від 15.06.2001 року, прийняте за актом прийому-передачі від 05.06.2001 року, розташовані о вул. Полтавській, 159а в м.Карлівка Карлівського району Полтавської області;

-зобовязати приватне підприємство «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»провести державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Жовтень»на нерухоме майно, набуте за договором купівлі-продажу від 15.06.2001 року, прийняте за актом прийому-передачі від 05.06.2001 року, розташовані о вул. Полтавській, 159а в м.Карлівка Карлівського району Полтавської області.

В подальшому у ходу судового розгляду адміністративної справи представником позивача уточнено, що під час складання позову в прохальній його частині було допущено помилку щодо дати укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, про відмову в державній реєстрації якого виник спір, та в даті укладення акту прийому-передачі цього майна: вказана дата 15.06.2011 року є помилковою, вірна дата 05.06.2001 року.

В обґрунтування таких вимог позивач вказав, що ним було придбано обєкти нерухомості у м.Карлівка Карлівського району Полтавської області по вул.. Полтавська, 159а на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2001 року, актом прийому-передачі нерухомого майна воно було передано в адресу ТОВ «Жовтень»попереднім власником.

Відповідач неодноразово відмовляв ТОВ «Жовтень»в державній реєстрації права власності на це майно. Так, останній раз ТОВ «Жовтень»зверталося до ПП «Полтавське БТІ»у червні 2011 року з даного приводу. 15 червня 2011 року Відповідачем прийнято рішення про відмову в державній реєстрації на це майно з посиланням на відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (правовстановлюючого документу) та на відсутність поштової адреси даного майна.

Таку відмову позивач вважає незаконною та такою, що порушує його права. При цьому позивач вказує, що станом на 05.06.2001 року, коли було укладено вищезгаданий договір купівлі-продажу, були відсутні законодавчі вимоги нотаріального посвідчення таких договорів. Такі вимоги зявилися у чинному законодавстві пізніше, а тому договір укладений правомірно, відповідає існуючим на час його укладення вимогам, нотаріально посвідчити його на даний час можливість відсутня. Також факт власності на нерухоме майно позивача, як і поштова адреса цього майна, встановлені у описовій та мотивувальній частині рішення Господарського суду Полтавської області від 22.12.2010 року, яке набрало законної сили.

У судовому засіданні представником позивача були підтримані позовні вимоги та надано пояснення по суті справи, ідентичне за змістом викладеному вище обґрунтуванню позовних вимог.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, як і представник відповідача у судовому засіданні. У письмових запереченнях та у поясненнях по суті справи, представник відповідача стверджувала про правомірність вчиненої відмови у проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що така відмова була вчинена на підставі вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02 року. Зокрема, підставами відмови були відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, за яким придбане нерухоме майно, відсутність витяг з Реєстру прав (на час укладення договору купівлі-продажу довідки-характеристики) в момент купівлі-продажу, відсутність у право встановлювальному документі (договорі купівлі-продажу від 05.06.2001 року) поштової адреси (місцезнаходження) обєкту, права щодо якого підлягають державній реєстрації. Окрім того, представник відповідача вказував, що рішення Господарського суду Полтавської області від 21.12.2010 року не є правовстановлюючим документом, на підставі якого можна було б вчинити реєстрацію прав власності на нерухоме майно, оскільки ним вирішено лише процесуальні питання.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтень»зареєстроване Карлівською районною державною адміністрацією 29.05.2001 року.

Товариством «Жовтень» було укладено договір купівлі-продажу від 05.06.2001 року, за яким ТОВ «Жовтень»було придбано у ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату»нежитлові приміщення (літера «Б-1»критий тік, «В-1»погріб, «Г-1»стара вісова, «Д-1»сторожка, «Е-1»вісова, «Ж-1»склад, «З-1»центральна майстерня, «К-1»сторожка, «Л-1»авто гараж, «М-1»склад ГСМ, «Н-1»матеріальний склад, № 1-10 огорожа, «А-1»контора), що знаходяться у м.Карлівка Полтавської області та нежитлові приміщення, що знаходяться у с.Іванівка Карлівського району Полтавської області.

Дане майно передане продавцем в адресу покупця ТОВ «Жовтень»актом прийому-передачі від 05.06.2001 року.

ТОВ «Жовтень»неодноразово зверталося до ПП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор»з приводу реєстрації права власності на вказане нерухоме майно та неодноразово приймалися рішення про відмову в їх реєстрації.

Так, зокрема, 20 вересня 2010 року реєстратором ПП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор»прийнято рішення про відмову в реєстрації права власності ТОВ «Жовтень»на нежитлові будівлі у м.Карлівка вул. Полтавська, 159а. Відмова вчинена з посиланням на п.3.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02), всупереч вимогам якого ТОВ «Жовтень»було надано для реєстрації права власності не посвідчений нотаріально договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.06.2001 року.

З позовом до Карлівської міської ради та ПП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор»позивач звертався до Господарського суду Полтавської області. У цьому позові просив визнати за ним право власності на нерухоме майно у м.Карлівка вул.Полтавська, 159а. Такі позовні вимоги ТОВ «Жовтень»обґрунтовувало тим, що ПП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор»відмовило у реєстрації його права власності на це нерухоме майно з тих же підстав: відсутність поштової адреси та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна. У ході судового розгляду справи відповідач Карлівська міська рада, визнала позов повністю. Відповідач ПП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор»заперечень на позов не надав.

За наслідками розгляду даного позову Господарський суд Полтавської області рішенням від 21.12.2010 року відмовив у задоволенні позову, обґрунтувавши таку відмову відсутністю порушення права власності позивача на нерухоме майно з боку відповідачів, встановивши при цьому, що його право власності на це майно є неоспореним, а тому не підлягає судовому захисту. Порушеним є похідне право позивача на реєстрацію його права власності, яке не було предметом спору у даній справі.

Останнє на час розгляду справи звернення ТОВ «Жовтень»із заявою до ПП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор»про реєстрацію прав власності на майно відбулося 17.01.2011 року.

У ході розгляду заяви про реєстрацію права власності працівниками ПП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор»проведено інвентаризацію будівель та споруд, проведено внутрішні обміри та розрахунки площ обєктів нерухомості, виготовлено технічну документацію на будівлі. Також було встановлено відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку та кадастрового плану земельної ділянки, на якій розташовані обєкти нерухомого майна.

29.03.2011 року ТОВ «Жовтень»укладено договір оренди з Карлівською міською радою на земельну ділянку, на якій розташовані придбані ним обєкти нерухомого майна та земельна ділянка передана у володіння позивача за актом прийому-передачі.

15 червня 2011 року реєстратором ПП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор»прийнято рішення про відмову в державній реєстрації права власності ТОВ «Жовтень»на нерухоме майно у м.Карлівка вул. Полтавська, 159а. Підставою такої відмови, згідно змісту рішення, з посиланням на вимоги, встановлені Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затверджене Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02) стала відсутність нотаріального посвідчення договору від 05.06.2001 року, за яким ТОВ «Жовтень»придбало дане майно у ВАТ «Бурякорадгосп Октябрського цукрокомбінату», у звязку з тим, що відчуження даних обєктів нерухомості відбулося без отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення відповідача про відмову в реєстрації прав власності ТОВ «Жовтень»на нерухоме майна, придбане за договором купівлі-продажу від 05.06.2001 року, також обґрунтованість позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб дій та прийняття рішень відповідача у даних правовідносинах встановлені нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02 року.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 1 липня 2004 року № 1952-IV, державний реєстратор:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом). Аналогічна норма міститься у п. 3.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02 року.

Згідно ст. 24 цього ж Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

6) заявлене право вже зареєстровано.

Згідно п.п. 3.5.9 вищезгаданого Тимчасового Положення, реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився.

Таким чином, приймаючи рішення про відмову в реєстрації права власності ТОВ «Жовтень»на придбане ним майно з підстав, описаних вище, відповідач, керуючись приписаними йому нормами, діяв у спосіб, на підставі та у межах, встановлених йому нормативно, тобто правомірно.

При цьому, рішення від 15 червня 2011 року реєстратора про відмову в реєстрації прав власності, суд вважає саме рішенням у розумінні КАС України, оскільки відповідач виконує у спірних правовідносинах делеговані державою реєстраційні повноваження, оскаржуване рішення відповідає критеріям правозастосовчого акту індивідуальної дії, одиничного в часі, що впливає на права і обовязки позивача у публічно-правових відносинах.

За наслідками судового розгляду справи не встановлено дій відповідача, які можливо було б вважати діями субєкта владних повноважень у розумінні КАС України.

За таких обставин, позовна вимога про визнання дій ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»щодо відмови ТОВ «Жовтень»в реєстрації права власності на нерухоме майно, набуте за договором купівлі-продажу від 15.06.2001 року протиправними, а також позовна вимога щодо визнання протиправним рішення відповідача про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно ТОВ «Жовтень», як на думку суду, не підлягають задоволенню.

Однак, відмовляючи у визнанні такої відмови протиправною, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення реєстратора про відмову в реєстрації прав та необхідність зобовязання вчинити відповідні реєстраційні дії з метою захисту порушених прав позивача.

Право власності ТОВ «Жовтень»на нерухоме майно, придбане ним за договором купівлі-продажу від 05.06.2001 року, не оспорюється будь-якими особами, у тому числі з цього приводу відсутній спір між сторонами в даній адміністративній справі.

Відсутність спору з приводу наявності відповідного права власності у позивача також встановлена рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.12.2011 року.

Порушеними є права позивача на реєстрацію у встановленому порядку своєї власності нерухомого майна, без чого позивач обмежений у вчиненні правочинів щодо нього.

При цьому суд вважає, що права позивача на реєстрацію у встановленому порядку його власності на нерухоме майно порушені не внаслідок відмови відповідача у вчиненні відповідних реєстраційних дій, а порушені вони внаслідок незалежної від сторін зміни законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Так, вище були викладені вимоги чинного на час звернення позивача з приводу реєстрації прав власності на нерухоме майно законодавства, що регламентує відповідні правовідносини, що виникають у ході реєстрації прав.

Однак, станом на час набуття позивачем права власності на обєкти нерухомості таких вимог до правовстановлюючих документів не існувало.

Так, позивач набув права власності на майно у період чинності Цивільного кодексу УРСР 1963 року. Останнім не було передбачено обовязково нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, яке необхідне відповідно до чинного наразі законодавства.

Статтею 47 Цивільного кодексу УРСР вимагалося обовязкове нотаріальне посвідчення угод лише у випадках, вказаних у законі, а статтею 44 було вказано на достатність письмової форми угоди при купівлі-продажі нерухомості.

Таким чином, позивач правомірно та належним чином набув права власності на нерухоме майно.

Вимога обовязкового нотаріального посвідчення угод купівлі-продажу нерухомого майна в чинному законодавстві зявилася лише 01.01.2004 року, з моменту набрання чинності діючим Цивільним кодексом України.

У звязку із наявністю цієї норми були сформовані відповідні вимоги до правовстановлюючих документів на нерухоме майно, якими керувався відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про відмову.

Однак, законодавством не було спеціально визначено порядок поширення таких вимог на правочини, укладені раніше набрання законної сили відповідними правовими нормами, а тому за загальним правилом такі норми не мають зворотної сили.

Відтак, норми щодо вимоги нотаріального посвідчення правовстановлюючого документу на нерухоме майно неможливо поширювати на договір від 05.06.2001 року.

Аналогічно Порядок ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 7/5, набрав чинності пізніше, аніж відбулося набуття позивачем права власності на майно, яке він намагався зареєструвати. Тому неможливо поширювати вимоги щодо обовязкової наявності Витягу з Реєстру прав при відчуженні даного майна на даний правочин.

У той же час чинне законодавство не містить часових обмежень щодо звернення субєкту для реєстрації правомірно набутого ним майна у залежності від давності такого набуття.

Тривалість часу з моменту набуття позивачем права власності на нерухоме майно до моменту звернення позивача з приводу реєстрації свого права власності на нерухоме майно, набуте в легальний спосіб, не може бути підставою для обмеження його права на відповідну реєстрацію прав власності, оскільки таке обмеження не ґрунтується на законі.

У той же час суд враховує, що позивач у звязку зі зміною законодавства позбавлений можливості привести правовстановлюючі документи у відповідність нині існуючим вимогам.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що скасування відмови в реєстрації права власності позивача на нерухоме майно та зобовязання відповідача провести таку реєстрацію, вчинені у судовому порядку, є єдиним можливим способом захисту порушеного права позивача.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, відповідачем надано повідомлення про те, що нерухомому майну, що розташоване по вул..Полтавській, 159а у м.Карлівка Полтавської області, не присвоювався реєстраційний номер, оскільки реєстрація права власності на це нерухоме майно не проводилася. Окрім того, суду надано матеріали реєстраційної справи № 5303 на нежитлові будівлі по вул.. Полтавській 159а у м.Карлівка Полтавської області. Матеріалами цієї реєстраційної справи встановлено, як на думку суду, точну поштову адресу нерухомого майна, придбаного позивачем. Крім того, згідно наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, встановлено відсутність будь-яких обмежень щодо обєкту по вул. Полтавській, 159а у м.Карлівка Карлівського району Полтавської області, що зареєстрований за власником ТОВ «Жовтень», що також вказує на те, що обєкти нерухомого майна ідентифіковані за своїм точним місцезнаходженням.

За таких обставин, за відсутності спору про право власності, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині скасування рішення відповідача про відмову в реєстрації права власності та зобовязання вчинити відповідну реєстрацію, а отже у відповідній частині позовні вимоги необхідно задовольнити.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з наведених норм суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме скасування рішення реєстратора Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" від 15 червня 2011 року про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтень"; зобов"язання Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю "Жовтень" (ідентифікаційний код - 31539058) право власності на нежитлові будівлі у м.Карлівка Полтавської області вул. Полтавська, 159-А, набуті у власність за договором купівлі-продажу від 05 червня 2001 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати рішення реєстратора Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" від 15 червня 2011 року про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтень".

Зобов"язати Приватне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю "Жовтень" (ідентифікаційний код - 31539058) право власності на нежитлові будівлі у м.Карлівка Полтавської області вул. Полтавська, 159-А, набуті у власність за договором купівлі-продажу від 05 червня 2001 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Жовтень" судові витрати у сумі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29.11.2011.

СуддяІ.С. Шевяков