Постанова № 20587013, 13.12.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/7895/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача - Бурмаки С.А.,

представника відповідача - Щурика О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства " Комсомольський хлібозавод "до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04 жовтня 2011 року Публічне акціонерне товариство " Комсомольський хлібозавод " (надалі - позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.05.2011 року № 0000322301/1726, яким позивачу було нараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 115267 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилались на незгоду із висновками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ "Комсомольський хлібозавод" щодо нікчемності правочинів, здійснених позивачем і ПП «Дельфін 2005», яка набрала форму акту від 29.04.2011 року № 2651/23-209,00384093. Зазначали, що господарські операції із вказаним контрагентом мали реальний характер та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки вищевказаного акту перевірки, яким встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ПАТ "Комсомольський хлібозавод" від контрагента - постачальника ТОВ "Дельфін - 2005", що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, оскільки не встановлено наявність у ТОВ "Дельфін-2005" власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які субєкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності, зокрема зберігати сою у кількості 184 т, передану ПАТ "Комсомольський хлібозавод" на зберігання згідно договору від 28.02.2011 року, а як наслідок нікчемність даного правочину, в зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості включати суму ПДВ у ціні вказаного товару до складу податкового кредиту.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Комсомольський хлібозавод" (код ЄДРПОУ 00384093), яке в подальшому було перетворено в ПАТ "Комсомольський хлібозавод", зареєстроване рішенням Комсомольського міськвиконкому та видано свідоцтво про державну реєстрацію від 14.02.1997 року № 15841200000000020. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.02.1997 року в Державній податковій інспекції у м. Комсомольську Полтавської області за № 12, станом на 21.04.2011 року перебуває на обліку у Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ.

Згідно довідки АБ № 396962, виданої відділом статистики у м. Комсомольську 30.05.2011 р., позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 15.81.0 - виробництво хліба та хлібобулочних виробів, 51.19.0 - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.90.0 - інші види оптової торгівлі, 52.11.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту /а.с.51/.

На підставі наказу Кременчуцької ОДПІ від 15.04.2011 року за № 1916 посадовими особами Кременчуцької ОДПІ згідно направлення від 15.04.2011 року № 1478/001478 проведено документальну виїзну позапланову перевірку ВАТ "Комсомольський хлібозавод" з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Дельфін - 2005" за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт від 29.04.2011 року № 2651/23-209/00384093 /а.с.20-31/.

Перевіркою зафіксовано порушення, зокрема, п.1 ст. 201 та ст. 198 Податкового кодексу України, ч.1,5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині заниження ПДВ на загальну суму 115 267 грн. в т.ч. за лютий 2011 року в сумі 115 267 грн.

Так, перевіркою встановлено, що ВАТ "Комсомольський хлібозавод" уклав договір купівлі - продажу з ТОВ "Дельфін - 2005" за № 2 від 28.02.2011 року про поставку сої /а.с.38/, відповідно до якого ТОВ "Дельфін-2005" зобовязується передати у власність ВАТ "Комсомольський хлібозавод" сою в кількості 184 т. по ціні 3760,00 грн. за одну тону з ПДВ, а ВАТ "Комсомольський хлібозавод" зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Загальна сума договору з урахуванням ПДВ становить 691600,00 грн. Оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця у термін 1095 календарних днів.

В акті перевірки зазначено, що транспортування товару не проводилось, тому що ТОВ "Дельфін-2005" та ВАТ "Комсомольський хлібозавод" було укладено договір зберігання від 28.02.2011 року, згідно якого ВАТ "Комсомольський хлібозавод" передає на зберігання сою в кількості 184 т загальною вартістю 691600,00 грн ТОВ "Дельфін-2005". За передану на зберігання сою замовник за даним договором відшкодовує зберігачу витрати у розмірі 100 грн. щомісяця.

Розрахунки між суб"єктами господарювання за відвантажений товар (сою) у перевіряємому періоді не проводились.

В бухгалтерському обліку відповідні операції по взаємовідносинах з ТОВ "Дельфін-2005", ВАТ "Комсомольський хлібозавод" було відображено наступними проводками: Дт 283 (товари на зберігання) Кт 631 на суму 576 333,33 грн., крім того ПДВ 115 266,67 грн (всього К-ве сальдо за лютий 2011 року по журналу - ордеру 631 становить 691 600,00 грн.). Станом на 01.02.2011 року по журналу - ордеру рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по позиції підприємства ТОВ "Дельфін-2005" значиться Кредиторська заборгованість в сумі 2 462 139,02 грн., в т.ч. ПДВ 410 356,50 грн. ВАТ "Комсомольський хлібозавод" в лютому 2011 року не здійснювало оплату товару.

Станом на 28.02.2011 року по журналу - ордеру рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по позиції підприємства ТОВ "Дельфін-2005" значиться Кредиторська заборгованість в сумі 3 153 739,02 грн. в т.ч. ПДВ 525 623,17 грн.

В податковому обліку вказана операція відображена в складі податкового кредиту в декларації по ПДВ за лютий 2011 року в сумі 115 266,67 грн.

З акту перевірки вбачається, що згідно інформаційної довідки, наданої ДПІ у м. Кіровограді, при проведенні документальної перевірки ТОВ "Дельфін-2005" не була надана інформація про наявність офісних та складських приміщень у підприємства. Місцезнаходження підприємства відповідно до акту обстеження не встановлено. Згідно акту планової виїзної перевірки ТОВ "Дельфін-2005" з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року в акті від 29.04.2010 року № 39/23-00/13759643 Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією визнано нікчемними правочини по взаємовідносинам між ТОВ "Дельфін-2005" та ВАТ "Комсомольський хлібозавод".

За наслідками перевірки позивача, Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області було винесено податкове повідомлення - рішення від 24.05.2011 року № 0000322301/1726, яким збільшено суму грошового зобов"язання ВАТ "Комсомольський хлібозавод" по податку на додану вартість на загальну суму 115 267 грн. /.а.с.9/.

Позивач не погодився із вищевказаним податкови повідомленням - рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги ДПА у Полтавській області прийняла рішення № 1960/10/25-016 від 15.07.2011 року. Зазначеним рішеням ДПА в Полтавській області податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.05.2011 року № 0000322301/1726 залишено без змін, а скаргу без задоволення /а.с.10-15/. Рішенням ДПС України № 1415/6/10-2115 від 21.09.2011 року залишено без змін рішення ДПА у Полтавській області та податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.05.2011 року № 0000322301/1726, а скаргу без задоволення /а.с. 16-19/.

Враховуючи ці обставини, позивач оскаржив податкове повідомлення - рішення до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З 01.01.2011 р. порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Підпунктом 1 пункту 201.6. статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

З огляду на вказані положення, право на формування податкового кредиту виникає у платника податків у випадку реального придбання товарів (послуг), безпосередньо пов'язаного з господарською діяльністю, за наявності податкових накладних.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття “господарська операція” (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути обєктом оподаткування.

Також листом від 01.11.2011 р. № 1936/11/13 11 Вищий адміністративний суд України з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України звертав увагу судів на те, що для зясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Перевіряючи реальність здійснення вищевказаної господарської операції та наявності змін у структурі активів позивача та його контрагента за результатами даної операції судом встановлено наступне.

Як пояснив представник позивача в ході судового засідання, перевезення сої, придбаної у ТОВ "Дельфін-2005" (Продавець), не здійснювалось, кошти позивачем на сплату вартості цієї сої контрагенту не перераховувалися, податковий кредит було сформовано по першій події отримання податкової накладної.

Як доказ фактичної передачі товару від продавця покупцю суду надано копію видаткової накладної від 28.02.2011 р. № 2, яка містить лише печатку ТОВ «Дельфін 2005»та підпис особи, що здійснювала відпуск, прізвище якої не зазначено, тобто не можливо встановити особу, яка приймала безпосередню участь у здійсненні даної господарської операції, а також копію прибуткової накладної від 28.02.2011 р. № 0-00055432 про оприбуткування позивачем зазначеного товару.

При цьому будь-яких документів про отримання товару по якості, як це передбачено п. 5.2 вищевказаного договору купівлі продажу, згідно якого така передача здійснюється у відповідності до технічних умов ДСТУ, суду не надано.

На підтвердження місця фактичного зберігання представником позивача суду надано копію договору зберігання від 28.02.2011 р. між ТОВ «Дельфін 2005»(Зберігач) та ВАТ «Комсомольський хлібозавод»(Замовник) та акту приймання передачі до цього договору від 28.02.2011 р. на зберігання придбаної сої.

При цьому будь-яких документів щодо дотримання умов зберігання вказаного товару, як це передбачено п. 3.1 зазначеного договору, згідно якого умови зберігання товару повинні відповідати ДСТУ на товар, що передається на зберігання, суду не надано.

Для перевірки даної обставини судом було направлено запит на адресу контрагента ТОВ "Дельфін-2005" з проханням повідомити про наявність у них складських приміщень із документальним підтвердженням (копії договору оренди, договору купівлі-продажу тощо), а також надати інформацію, чи укладався договір зберігання із ПАТ "Комсомольський хлібозавод" та чи передавалася позивачем соя для зберігання у ТОВ "Дельфін - 2005" (якщо так, то коли і в якому обсязі) і чи знаходиться соя на зберіганні на даний момент.

Однак, від контрагента позивача ТОВ «Дельфін - 2005»до суду ні відповіді, ні запитуваних документів не надходило.

Натомість представником позивача в судовому засіданні було надано ряд документів від імені ТОВ «Дельфін 2005»(доручення на надання суду документів від імені вказаної особи представник не надав), а саме, крім доданих до позовної заяви, додатково додано договір оренди виробничих приміщень від 01.12.2008 р. між ВАТ «Кіровоградське АТП 13555»(Орендодавець) та ТОВ «Дельфін 2005»(Орендар), згідно якого Орендар передає в оренду, а Орендар приймає виробничі приміщення загальною площею 250 кв.м. розташовані за адресою: м Кіровоград, вул. Аерофлотська, 13. В подальшому цим же представником суду надано копію договору оренди того ж приміщення між тими ж сторонами від 01.11.2011 р., яким продовжено термін оренди до 31.10.2013 р.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні знову ж таки від імені ТОВ «Дельфін 2005»саме в цих приміщеннях і зберігається соя.

Приймаючи до уваги вищезазначене, а також інформацію ДПІ у м. Кіровограді, яка відображена у акті перевірки позивача, що у податковій звітності ТОВ «Дельфін 2005»не відображено наявність власних, орендованих або одержаних по договорах лізингу складських, торгівельних, виробничих або інших приміщень, суд не може прийняти надані представником позивача документи в якості підтвердження господарської операції безпосереднім контрагентом.

Будь-яких доказів, що орендовані виробничі приміщення є придатними для зберігання сої, як це передбачено п. 3.1 зазначеного договору, згідно якого умови зберігання товару повинні відповідати ДСТУ на товар, що передається на зберігання, суду не надано.

Як не було надано і доказів виконання даного договору зберігання позивачем, а саме проведення оплати позивачем за зберігання сої відповідно до п. 4.1 договору зберігання у розмірі 100 грн. щомісяця.

Таким чином, суд дійшов висновку про не підтвердження позивачем достатніми, належними та допустимими доказами факту наявності цього товару та його фактичного місця зберігання.

Також, як встановлено судом із пояснень представника позивача, придбана соя не використовувалася у господарській діяльності позивача з моменту передачі її на зберігання 28.02.2011 р. та станом по момент розгляду даної справи судом, пояснень щодо планування її використання в своїй діяльності та доказів, що за цей час соя збереглася у придатному стані для її подальшого використання, суду знову ж таки не надано.

З огляду на викладене, судом не встановлено змін у структурі активів як позивача так і його контрагента ТОВ «Дельфін 2005»у зв'язку із проведенням вказаної господарської операції, а відтак і не підтверджено її реальність, що позбавляє права позивача на формування податкового кредиту з урахуванням суми ПДВ із вартості названої партії сої.

За таких обставин, суд погоджується із висновками перевірки відповідача і правомірністю винесеного за її результатами оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Комсомольський хлібозавод" до Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання притиправним і скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2011 року.

СуддяЛ.О. Єресько