Постанова № 20586950, 08.12.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/9404/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Супруна Є.Б.,

при секретарі Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Марущенко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3до Державної податкової інспекції у м.Полтавіпро визнання дій неправомірними, а податкового повідомлення - рішення нечинним, -

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач),в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 19.07.2011 р. №0001571703 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 7 234,84 грн.

Мотивуючи свої вимоги позивач вказує, що висновки акту перевірки від 07.07.2011 р. №5729/1703/НОМЕР_1 щодо заниження ФОП ОСОБА_3Г податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 5 787,87 грн. є хибними, а податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 р. №0001571703 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 7 213,84 грн. з огляду на його протиправність є нечинним. Позивач вказує, що господарські операції з ТОВ "Креміньтрансбіт", на підставі яких було сформовано податковий кредит періоду, що перевірявся зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відтак, на думку позивача, в його діях відсутні порушення податкового законодавства зазначені в акті перевірки, на підставі висновків якого винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_3 в результаті відносин з ТОВ "Креміньтрансбіт" протягом періоду, що перевірявся штучно сформував податковий кредит на суму 5 787,87 грн., оскільки у постачальника - ТОВ "Креміньтрансбіт" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності згідно з даними ЄДРПОУ. Також зазначав, що позивачем не надано документів підтверджуючих перевезення товару, а первинні документи досліджені під час перевірки не містять всіх обов'язкових реквізитів.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала заперечення проти позову та просила суд у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Полтавської міської ради 16.11.2004 р. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), згідно свідоцтва №НОМЕР_2 (а.с.7) позивач зареєстрований платником ПДВ з 06.12.2004 р. На даний час перебуває на податковому обліку у відповідача.

У термін з 23.06.2011 р. по 30.06.2011 р. згідно наказу від 15.06.2011 р. №2849 та відповідно до повідомлення від 22.06.2011 р. №7254/О/17-338 у зв'язку з надходженням матеріалів перевірки ТОВ "Креміньтрансбіт" ДПІ у м. Полтаві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання суб'єктом господарської діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Креміньтрансбіт" (код ЄДРПОУ 37015929) за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р., висновки якої оформлено актом №5729/1703/НОМЕР_1 від 07.07.2011 р.

Висновками акту перевірки встановлено порушення підприємцем пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту ПДВ за перевіряємий період на загальну суму 5 787,87 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 р. №0001571703, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 7 234,84 грн., у тому числі 5 787,87 грн. за основним платежем та 1 446,97 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в ході судового розгляду, фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення взято висновок перевіряючого про завищення податкового кредиту внаслідок взаємовідносин позивача з ТОВ "Креміньтрансбіт".

Відповідач стверджує, що ФОП ОСОБА_3 неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ із придбаних у ТОВ "Креміньтрансбіт" товарно-матеріальних цінностей на суму 34 737,24 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість зазначеного висновку та винесеного на його підставі спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно приписів п.1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 цієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчать матеріали справи, позивач протягом перевіряємого періоду формував податковий кредит, зокрема, за результатами операцій з придбання товарно - матеріальних цінностей у ТОВ "Креміньтрансбіт" на суму 34 727,24 грн., у тому числі ПДВ - 5 787,87 грн.

З пояснень представника позивача суд встановив, що на підставі усної угоди ФОП ОСОБА_3 у листопаді 2010 року здійснив придбання у ТОВ "Креміньтрансбіт" товарно-матеріальних цінностей (блоки дверні, клей, плитка, плінтус, піна монтажна, розчин цементний, сіфон, умивальник, унітаз) на загальну суму 34 727,24 грн.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме:

- рахунок - фактура №1019/11 від 19.11.2010 р. (а.с.13);

- видаткова накладна №29/11 від 29.11.2010 р. (а.с.12);

- податкова накладна №1359 від 29.11.2010 р. (а.с.12);

- платіжне доручення №134 від 29.11.2010 р. (а.с.14);

- банківська виписка (а.с.14).

Придбані товарно-матеріальні цінності підприємець використав у власній господарській діяльності при виконанні ремонтних робіт лікувального корпусу Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні по вул. Шевченка, 36 у м. Полтаві, що відображено в актах приймання виконаних будівельних робіт за листопад-грудень 2010 року (а.с. 18-29).

Заперечуючи сам факт укладення угоди, відповідач вказує на ознаки її нікчемності у зв'язку з недотриманням вимог закону щодо письмової форми.

Так, згідно з ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У той же час положенням ст. 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

З наведеного випливає, що позивачем дійсно не додержано вимоги закону щодо форми укладеної угоди.

Але, відповідно до ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з наведеного суд визнає передчасним висновок податкового органу про нікчемність усної угоди, на підставі якої сформовано податковий кредит за операцією поставки товару.

У той же час статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Спростовуючи факт поставки товару від ТОВ "Креміньтрансбіт", ДПІ у м. Полтаві посилається на довідку ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 22.03.2011 р. №329/15-2/37015929 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Креміньтрансбіт" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, які формують податкові зобов'язання та податковий кредит за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року", якою визнано недійсними дані відображені у деклараціях з ПДВ ТОВ "Креміньтрансбіт" про обсяги поставок та придбання, а також податкове зобов'язання та податковий кредит перевіряємого періоду в цілому.

Зважаючи на приведене, суд приходить до висновку про недоведеність факту поставки товару позивачу саме від ТОВ "Креміньтрансбіт", що, крім вже зазначеного, підтверджується ще й наступним.

Вимоги до оформлення податкової накладної визначені підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, як спеціальною нормою, а також ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", як загальною.

В порушення вказаних норм податкова накладна №1359 від 29.11.2010 р., виписана ТОВ "Креміньтрансбіт", не містить підпису чи розшифровки прізвища особи, яка її склала.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.4 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (далі Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (пункт 11.6 Правил перевезень).

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Всупереч наведеному позивачем не надано товарно - транспортних накладних, як доказу фактичного перевезення придбаних товарно - матеріальних цінностей. Більш того факт передачі придбаного у ТОВ "Креміньтрансбіт" товару не зафіксований ні актом приймання - передачі, ні виписаною довіреністю.

Таким чином відсутність доказів реального переміщення товару свідчить про неправомірність включення сум ПДВ за господарською операцією з ТОВ "Креміньтрансбіт" до податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 Відсутність доказів реального вчинення господарської операції у свою чергу виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такою операцією, незважаючи на наявність податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач під час проведення перевірки діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, правомірно нарахувавши субєкту господарювання податкове зобовязання з ПДВ. Спірне податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

У зв'язку з цим позовні вимоги слід визнати необґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.

З огляду на приписи ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро визнання дій неправомірними, а податкового повідомлення - рішення нечинним - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13.12.2011 р.

СуддяЄ.Б. Супрун