Ухвала суду № 2058172, 09.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

9 липня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Смоковича М.І.,

Суддів - Весельської Т.Ф.,

Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Чумаченко Т.А.,

при секретареві - Сидорович О. В.,

провівши у відкритому судовому засіданні касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявоютовариства з обмеженою відповідальністю “Арома-Трейд” до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2006 року та Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2007 року, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю “Арома-Трейд” (далі - ТОВ “Арома-Трейд”) звернулося до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі ДПІ в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим) з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0010392301/0 від 4 серпня 2006 року суму 50221 гривень та № 0014112301/0 від 12 жовтня 2006 року на суму 19 гривень, відповідно.

Підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень стали висновки актів документальної виїзної позапланової перевірки від 31 липня 2006 року № 5519/23-4/33131535 з питання достовірності нарахування ТОВ “Арома-Трейд” суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2006 року, а також від 11 жовтня 2006 року № 5519/23-4/33131535 з питання достовірності нарахування ТОВ “Арома-Трейд” суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2006 року, складені ДПІ в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, відповідно до яких ТОВ “Арома-Трейд” порушено підпункт 7.2.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: завищено суми бюджетного відшкодування за квітень, травень 2006 року на 50221 гривню та за липень 2006 року на 19 гривень.

Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків відповідача щодо завищення ним суми бюджетного відшкодування за квітень та липень 2006 року, оскільки ТОВ “Арома-Трейд” не допущено порушень при формуванні податкового кредиту і податкових зобовязань, у звязку з якими виникло відємне значення (бюджетне відшкодування), а в попередньому податковому періоді суми податку були фактично сплачені постачальнику і такі ж суми заявлені до бюджетного відшкодування. Окрім того, на думку позивача, додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість суперечить та звужує рамки дії Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки останнім не передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає лише податок на додану вартість з товарів (послуг), предоплачений або сплачений та оприбуткований в тому ж самому податковому періоді та віднесений до складу податкового кредиту попереднього звітного періоду, як це передбачено додатком 3 до податкової декларації з ПДВ.

ДПІ в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим свої заперечення проти позову мотивувала тим, що позивач під час розрахунку суми бюджетного відшкодування порушив методику її визначення та порядок заповнення декларації з податку на додану вартість, що призвело до завищення бюджетного відшкодування.

На її думку, значення рядка 3 додатку 3 до декларації з податку на додану вартість “Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)”не може перевищувати значення рядка 2 цього ж додатку 3 до декларації з податку на додану вартість “Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду”(можуть лише дорівнювати або бути меншим). Таким чином, сума бюджетного відшкодування повинна відповідати або бути меншою сумі податкового кредиту, задекларованої позивачем у попередньому податковому періоді.

Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив, окрім того, зобовязати відповідача надіслати до уповноваженого органу Державного казначейства висновок щодо суми відшкодування податку на додану вартість за декларацією з цього податку за квітень 2006 року в розмірі 50221 гривня та за декларацією з цього ж податку за липень 2006 року в розмірі 19 гривень.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2006 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0010392301/0 від 4 серпня 2006 року та № 0014112301/0 від 12 жовтня 2006 року; зобовязано ДПІ в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надіслати до відповідного органу Державного казначейства висновок щодо суми відшкодування податку на додану вартість за декларацією з цього податку за квітень 2006 року в розмірі 50221 гривня та за декларацією з цього ж податку за липень 2006 року в розмірі 19 гривень.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2007 року постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2006 року змінено скасовано в частині зобовязання ДПІ в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надіслати до відповідного органу Державного казначейства висновок щодо суми відшкодування податку на додану вартість. У решті судове рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ДПІ в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішення судів про задоволення позовних вимог мотивовані тим, що сторони не оспорюють наведених в акті перевірки обставин стосовно правильності формування податкового кредиту, відємного значення податку і фактично сплачених позивачем постачальникам сум податку, і це підтверджується матеріалами справи, а наявний у справі спір виник через помилкове розуміння відповідачем норм матеріального права щодо бюджетного відшкодування.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”визначено, що бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачено, в разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, законодавець не ставить настання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли в одержувача товару виникло зобовязання перед постачальниками, а визначає, що суми податку повинні бути фактично сплачені в попередньому податковому періоді постачальникам товарів, у звязку з цим при заповненні рядку 3 додатку 3 до декларації з податку на додану вартість платник податків також може врахувати і погашення кредиторської заборгованості постачальникам за попередні періоди.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що дії відповідача стосовно зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленої позивачем, не ґрунтуються на вимогах закону.

Також колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо необґрунтованості позовних вимог про зобовязання відповідача надіслати органу державного казначейства висновок про суму відшкодування податку на додану вартість за деклараціями з податку на додану вартість, оскільки положеннями порядку бюджетного відшкодування, встановленого підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”відповідач зобовязаний вчинити такі дії протягом пяти робочих днів, наступних за днем отримання рішення, прийнятого за наслідками адміністративного або судового оскарження.

Оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та на підставі закону, що регулює їх, а також не допустили при розгляді справи порушень норм матеріального права, то, за правилом частини 1 статті 224 КАС України прийняті ними рішення підлягають залишенню в силі, а касаційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2006 року в частині, залишеній без змін, та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду 19 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий, суддя

Судді