Постанова № 20576380, 06.12.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

9:25 год.

06.12.2011 р.справа № 2а-3548/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 10.02.11 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1712/8/10-024 від 09.02.11 р.,

прокурора: Брезіцького В.С., посвідчення № 97 видане 05.08.08 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФГ "ОРГАНІК СІСТЕМС", вул. Дорожна, 19, с. Шевченкове, Жовтневий р-н, Миколаївська область,57263 доДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області, вул. Торгова, 63-а, м. Миколаїв, 54050 проскасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.11 р. № 0000202301 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось фермерське господарство «Органік Сістемс»(далі - позивач, ФГ «Органік Сістемс») до державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області (далі - відповідач, ДПІ). Позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 р. № 0000202301, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 р. на суму 1018446,0 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив наступне. Ним були укладені договори купівлі-продажу, за умовами яких придбано сільгосппродукцію, у ціні якої сплачено податок на додану вартість і на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів, сформовано податковий кредит. До ДПІ ним подано податкову декларацію з податку на додану вартість, у розділі III якої задекларовано суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 1018446,0 грн. Відповідач, проводячи перевірку, зробив висновок про відсутність підстав для відшкодування податку на додану вартість з огляду на те, що ним не встановлено сплати цього податку до бюджету з боку контрагентів позивача. Позивач вказує на те, що ані Закон України «Про податок на додану вартість», який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, ані Податковий кодекс України (далі - ПК України), яким визначені правила бюджетного відшкодування податку на додану вартість на теперішній час, не ставить в залежність бюджетне відшкодування податку на додану вартість від фактичного надходження цього податку до бюджету від контрагентів платника податків. Позивач зазначає, що ним виконані всі умови, встановлені законодавством, для отримання бюджетного відшкодування, а тому зменшення відповідачем його розміру є протиправним, у звязку із чим просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення.

Відповідач адміністративний позов не визнав та подав суду письмові заперечення (т. 1, а. с. 120-124), у яких навів такі доводи. Перевіркою ФГ «Органік Сістемс»встановлено завищення господарством бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 р. у сумі 1018446,0 грн. У запереченнях ДПІ посилається на те, що нею встановлені взаємовідносини позивача із субєктами господарювання, які порушили свої податкові зобовязання, не сплативши відповідні суми податку до бюджету.

На підставі повідомлення про вступ прокурора у справу (т. 1, а. с. 95), в розгляді адміністративної справи взяв участь прокурор, який підтримав доводи відповідача і також просить суд відмовити в задоволенні позову.

У відповідності до вимог ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у судовому засіданні 6 грудня 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, свідка, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив наступні обставини, яким надає таку правову оцінку.

У період з 28 березня до 18 квітня 2011 р. відповідач провів документальну виїзну позапланову перевірку позивача, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в установі банку за січень 2011 р., яка виникла за рахунок відємного значення податку на додану вартість, що декларувалась у вересні 2009 р. та у період з 1 серпня 2010 р. до 30 вересня 2010 р. Результати перевірки оформлені актом від 18 квітня 2011 р. № 242/07-35521091 (далі - акт перевірки) (т. 1, а. с. 9-44).

Як зазначено у висновку цього акту перевірки, ДПІ встановлено порушення позивачем ст. 200 п. п. 200.1., 200.4., 200.6., 200.17. ПК України, у результаті чого ФГ «Органік Сістемс»завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у загальному розмірі 1018446,0 грн.

Як пояснив у судовому засіданні допитаний в якості свідка інспектор, який проводив перевірку позивача та складав акт перевірки - ОСОБА_3, підставою для такого висновку ДПІ стало те, що контрагенти позивача - СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт», ВАТ «Інгулецький», ПСП «Агрофірма «Роднічок», ПП «Роксолана», ТОВ «ЮлИгС-МС»та СК «Радянська земля», у ціні товарів яких позивач сплатив податок на додану вартість і які, на думку ДПІ, в свою чергу, повинні були сплатити відповідні суми податку на додану вартість до бюджету, цього обовязку не виконали, у результаті чого до бюджету податок на додану вартість від контрагентів позивача у сумі 1018446,0 грн. не надійшов. Відповідач вважає, що відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість»та ПК України, право на відшкодування податку на додану вартість виникає виключно у випадку фактичної надмірної сплати податку на додану вартість, а не тільки з самого факту існування зобовязання із сплати податку в ціні товару. Зазначає, що тільки за наявності у сукупності 1) факту придбання товару, 2) податкової накладної і 3) фактичного надходження податку на додану вартість до бюджету, можливе відшкодування. Оскільки ним не встановлено факту надходження податку на додану вартість до бюджету від контрагентів позивача, відповідач вважає, що відсутні підстави для відшкодування зазначеного податку позивачу.

На підставі висновків акту перевірки, 22 квітня 2011 р., ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1018446,0 грн. (т. 1, а. с. 7-8).

Суд знаходить вищенаведені доводи ДПІ хибними та такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Як встановлено судом та підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, позивач уклав з СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт», ВАТ «Інгулецький», ПСП «Агрофірма «Роднічок», ПП «Роксолана», ТОВ «ЮлИгС-МС», СК «Радянська земля»договори купівлі-продажу (т. 1, а. с. 183-190, 205-212, 218-225, т. 2, а. с. 31-38, 46-54, 70-76). За умовами зазначених договорів, позивач придбав у вищеперелічених контрагентів сільгосппродукцію - плоди томатів, яка призначена для ведення його господарської діяльності. Суд відзначає, що характер отриманого позивачем товару, узгоджується з видами його діяльності за КВЕД, зазначених у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, зокрема 15.33.0. - перероблення та консервування овочів та фруктів, не віднесене до інших групувань (т. 1, а. с. 90).

ДПІ виконання сторонами договірних зобовязань під сумнів не ставить - в акті перевірки відповідач зазначає, що факт отримання позивачем товару від контрагентів підтверджується дослідженими інспектором податковими і витратними накладними. Підтверджує відповідач і здійснення позивачем оплати товару, шляхом безготівкових розрахунків та відсутність заборгованості позивача перед контрагентами. Копії відповідних виписок з банківського рахунку позивача маються в матеріалах справи (т. 1, а. с. 149, 191-198, 213, 226-247, т. 2, а. с. 39-45, 55), тобто самим позивачем податок на додану вартість у ціні товару сплачений.

Від СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт», ВАТ «Інгулецький», ПСП «Агрофірма «Роднічок», ПП «Роксолана», ТОВ «ЮлИгС-МС»та СК «Радянська земля»позивачем отримані податкові накладні (т. 1, а. с. 150-161, 202-204, 214-215, 248-251, т. 2, а. с. 1-15, 68-69), які досліджувались відповідачем під час перевірки і відображені в акті перевірки.

Позивачем до ДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість, у розділі III якої ним задекларовано суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 1018446,0 грн. (т. 1, а. с. 77-80) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на ту ж саму суму (т. 1, а. с. 86).

Згідно ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За правилами ст. 7 п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з свідоцтв про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, всі контрагенти позивача, на підставі податкових накладних яких позивач формував свій податковий кредит і у подальшому заявив бюджетне відшкодування податку на додану вартість (СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт», ВАТ «Інгулецький», ПСП «Агрофірма «Роднічок», ПП «Роксолана», ТОВ «ЮлИгС-МС», СК «Радянська земля»), перебувають на спеціальному режимі оподаткування (т. 1, а. с. 138-143).

Як встановлено ст. 81 п. 81.1. пп. 81.1.2. Закону України «Про податок на додану вартість», згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно ст. 81 п. 81.1. пп. 81.1.9. Закону України «Про податок на додану вартість», сільськогосподарське підприємство надає покупцю податкову накладну в порядку, встановленому пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.

Аналогічні за змістом правила встановлені ст. 209 ПК Україні, п. 209.5. якої передбачено, що платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку, тобто у порядку ст. 200 ПК України.

Таким чином, відповідно до наведених норм законодавства, всі контрагенти позивача звільнені законодавцем від сплати податку на додану вартість до бюджету, а тому висновок ДПІ про зменшення позивачу бюджетного відшкодування на тій підставі, що ним не встановлено надходження до бюджету податку на додану вартість від СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт», ВАТ «Інгулецький», ПСП «Агрофірма «Роднічок», ПП «Роксолана», ТОВ «ЮлИгС-МС»і СК «Радянська земля», не ґрунтується на вимогах законодавства.

Крім того, суд має зазначити, що за замістом як норм Закону України «Про податок на додану вартість», так і ПК України, позивач має сам сплатити у ціні товару податок на додану вартість і бюджетне відшкодування цього податку жодним нормативним актом не ставиться в залежність від його сплати контрагентами такого платника податків.

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв без врахування всіх обставин справи, а саме не врахував ту обставину, що контрагенти позивача перебувають на спеціальному режимі оподаткування і взагалі не повинні сплачувати податок на додану вартість до бюджету, відповідачем не доведено перед судом законність прийнятого рішення, у звязку із чим воно підлягає скасуванню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши платіжне доручення № 5373 від 28 квітня 2011 р. (т. 1, а. с. 3), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору у розмірі 3,40 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000202301, прийняте ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області 22 квітня 2011 р., скасувати.

3. Відшкодувати ФГ "ОРГАНІК СІСТЕМС" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

8 грудня 2011 р.

СуддяА. О. Мороз