Постанова № 20576229, 27.10.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14:50 год.

27.10.2011 р.справа № 2а-3746/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.09.10 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 4/9/10-023 від 04.01.11 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Кворум-Нафта", вул. Гречишникова, 52, м. Миколаїв, 54003 доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 проскасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.11 р. № 0000462350 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмежено відповідальністю “Кворум-Нафта” (далі - позивач, ТОВ “Кворум-Нафта”) до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2011 р. № 0000462350.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив таке. Перевіркою ТОВ “Кворум-Нафта” встановлено порушення порядку обліку нафтопродуктів, що виявилось у розбіжності між кількістю бензину марки А-76, отриманого ним згідно податкової накладної - 7880 л і кількістю того ж бензину, введеної до денного звіту реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) - 7274 л, тобто розбіжність склала 606 л. Позивач зазначає, що ним під час інвентаризації було встановлено нестачу бензину марки А-76 у кількості 606 л, відповідно, відповідач зробив хибний висновок про порушення ним обліку нафтопродуктів, адже до РРО внесена інформація про обсяг прийнятого в резервуар бензину, з урахуванням нестачі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подав суду письмові заперечення (а. с. 56-58), в яких вказав на те, що ним встановлено відповідність між показниками залишку бензину згідно змінних звітів та Z-звітами, що свідчить про наявність у позивача необлікованого бензину, а тому встановлення інвентаризацією нестачі бензину у розмірі 606 л не впливає на правильність його висновків.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у судовому засіданні 27 жовтня 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вирішуючи спір між сторонами, судом встановлені наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.

28 січня 2011 р. Очаківською ОДПІ проведена фактична перевірка автозаправочної станції, розташованої у м. Очаків, яка належить позивачу. Результати перевірки оформлені актом № 03/14/07/25/32938047 від 28 січня 2011 р. (далі - акт перевірки) (а. с. 12-15).

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем обліку товарної нафти. Підставою для таких висновків відповідача стали наступні обставини: 26 січня 2011 р. до позивача надійшов бензин марки А-76 у кількості 7880 л, але до РРО позивач заніс бензин у кількості тільки 7274 л, різниця склала 606 л.

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2011 р. № 0000462350, яким до позивача застосовано штраф у сумі 9332,40 грн. (а. с. 10).

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 30 від 26 січня 2011 р., ТОВ “Кворум-Нафта” отримало 7880 л бензину марки А-76 (а. с. 45). У той же час, до денного Z-звіту № 2145 РРО ним внесені дані щодо 7274 л бензину марки А-76 (а. с. 46), тобто різниця між отриманою кількістю бензину та даними, внесеними позивачем до РРО, складає 606 л (7880-7274=606).

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Стаття 3 п. 12 того ж Закону визначає, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Нормативним актом, якій встановлює порядок обліку нафти та нафтопродуктів є Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20 травня 2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496 (далі - Інструкція № 805/15496).

Як визначено п. 10.2.1. Інструкції № 805/15496, приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

Згідно п. 10.2.8. Інструкції № 805/15496, у разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчує її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.

У матеріалах справи мається товарно-транспортна накладна № 30 від 26 січня 2011 р., з якої вбачається, що до автозаправочної станції позивача, розташованій у м. Очакові, 26 січня надійшло 7880 л бензину марки А-76. Працівником позивача зроблена відмітка про час приймання бензину, а також поставлено підпис та відбиток печатки (а. с. 45). Таким чином, відповідно до вимог п. 10.2.8. Інструкції № 805/154966, дана товарно-транспортна накладна підтверджує надходження до позивача бензину марки А-76 саме у кількості 7880 л.

Відповідно до п. п. 10.4.1., 10.4.2. Інструкції № 805/1549, на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС N 17-НП. Під час приймання-передавання зміни оператори АЗС: визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи "обліковий залишок попередньої зміни"), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок).

Відповідно до п. 16.1. Інструкції № 805/1549, матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою N 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Як вбачається з змінного звіту за зміну з 26 до 27 січня 2011 р., позивачем зафіксовано залишок бензину марки А-76 на початок зміни - 5340 л, надходження у кількості 7880 л, відпуск за зміну 210 л і залишок на кінець зміни 13010 л (а. с. 44).

Дані занесені позивачем до змінного звіту свідчать про надходження до позивача бензину у кількості саме 7880 л.

Заперечення відповідача щодо виявлення під час інвентаризації нестачі бензину марки А-76 у кількості 606 л, не можуть бути взяті судом до уваги, адже у випадку виявлення нестачі бензину, така нестача повинна була вплинути на дані залишку бензину на кінець зміни, а не на дані прийнятого бензину за товарно-транспортною накладною, тобто позивач повинен був відобразити отримання ним бензину марки А-76 у кількості 7880 л, а не 7274 л, а у залишку на кінець зміни зазначити 12404 л (13010-606=12404), тоді як позивачем у змінному звіті за зміну з 26 до 27 січня 2011 р. залишок визначено у розмірі 13010 л, який складається з залишку на початок зміни у розмірі 5340 л, надходження у кількості 7880 л, відпуск за зміну 210 л (5340+7880-210=13010), що свідчить про отримання ним бензину, який не обліковано.

Крім того, суд критично ставиться до висновків інвентаризації, яка призначена і проведена в один день, в якому відбулось отримання бензину марки А-76 і щодо фактичної кількості якого між сторонами виник спір. Також, є суперечливим посилання позивача на дані інвентаризації, оскільки виявлення під час її проведення нестачі бензину марки А-76 у кількості 606 л ніяким чином не відображено у даних змінного звіту за зміну з 26 до 27 січня 2011 р. (а. с. 44), а також змінному звіті за зміну з 27 до 28 січня 2011 р. (а. с. 66), відомості у яких підтверджують отримання позивачем бензину у кількості 7880 л та наявність його залишку саме з урахуванням надходження у зазначеній кількості, а тому висновок ДПІ про фактичну наявність у позивача нафтопродуктів з урахуванням отриманого бензину у кількості 7880 л є вірним та підтверджується наявними у справі письмовими доказами.

Як визначено ст. 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що кількість необлікованого у встановленому порядку бензину марки А-76 склала 606 л за ціною 7,70 грн. за 1 л, а загальна вартість складає 4666,20 грн. (606х7,70=4666,20), ДПІ вірно визначено розмір штрафної санкції - 9332,40 грн. (4666,20х2=9332,40), що підтверджується і розрахунком штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) (а. с. 11, 59).

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством, ним доведено його законність, у той час, як обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не знайшли свого підтвердження, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

31 жовтня 2011 р.

СуддяА. О. Мороз