Постанова № 20575424, 29.09.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12:20

29.09.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-8010/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Бондарь В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранг" (вул. 7 Поперечна, 3/4, 1, м.Миколаїв, 54002;) до Спеціалізованої державної податкової інспекції

по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві

(вул. Чкалова,20, м.Миколаїв, 54017)

про визнання протиправним і скасування податкового

повідомлення –рішення від 27.09.2010р. №00005238 В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранг" (далі –ТОВ "Ранг", позивач) звернулось до суду із позовом про визнання визнання протиправним і скасування податкового повідомлення–рішення від 27.09.2010р. №00005238 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві (далі –СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві, відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при проведенні перевірки перевищені повноваження, визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 №509-ХІІ. При здійсненні перевірки податковим органом фактично була проведена інвентаризація товарно–матеріальних цінностей, яка знаходиться за межами повноважень відповідача. Позивач вважає висновки податкової щодо порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) неправомірними а спірне рішення таким, що підлягає скасуванню. Крім того, представники позивача вказують, що висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам, також при здійсненні замирювань особами, що здійснювали перевірку не було застосовано встановлену законодавством обов’язкову похибку у розмірі 0,8% розрахунку.

Представник відповідача надав письмові заперечення. Згідно яких, по матеріалам перевірки до ТОВ «Ранг»були застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 6 884,грн. 40 коп. за порушення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Вважає дії податкового органу при проведенні перевірки законними, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00005238 від 27.09.2010 таким, що винесено правомірно. Просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі заявлених клопотань сторін розгляд справи відбувся за їх відсутності.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності встановив наступне.

Головним державним податковим ревізором –інспектором ДПА у Миколаївській області Бондар І.І., старшим державним податковим ревізором –інспектором ДПА у Миколаївській області Романовим К.Ю. проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності АЗС, яка знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул. Будівельників,15/2, у якій здійснює діяльність ТОВ «Ранг ».

За результатами перевірки складено акт перевірки №0609/14/00/23/13863642 від 16.09.2010, в якому зафіксовано порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями), а саме:

• ведення з порушенням обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на АЗС, а саме:

1.          нестача масла моторного М10Т2-К за ціною 9,00 грн. на суму 3140,46грн.

2. нестача масла для гідравлики за ціною 8,50 грн. на суму 301,24грн.

При цьому в акті перевірки не зазначено, ким само проводилися вимірювання та розрахунок фактичних об’ємів нафтопродуктів у резервуарах АЗС та за допомогою яких само контрольних мірників. Надходження та вибуття запасів були занесені до відомості перевірки на підставі накладних та контрольних стрічок.

Також матеріалами справи встановлено, що відповідач використав коефіцієнт погрішності для розрахунку нестачі пального на АЗС в розмірі 0,5%.

На підставі матеріалів перевірки податковою винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00005238 від 27.09.20110 на суму 6 883 грн. 40 коп. з посиланням на ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР від 06.07.1995.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 №509-ХІІ податкові органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Стаття 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 №509-ХІІ «Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок»передбачає, що проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків.

Як свідчать матеріали перевірки та справи під час перевірки на вимогу перевіряючих оператором АЗС був наданий змінний звіт інвентаризацій залишку нафтопродуктів (товарно-матеріальних цінностей) на початок зміни оператора, який складається щоденно. Надходження та вибуття запасів були занесені до відомості перевірки на підставі накладних та контрольних стрічок. Як вбачається з письмових пояснень працівників АЗС, доданих позивачем до матеріалів судової справи, та усних пояснень представника позивача, при здійснюванні замирювань у ємності з маслом моторним М10Т2-К знаходився шланг, наявність якого суттєво впливало на достовірність вимірювань.

Відповідно до Наказу Мінекономіки «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами»від 17.06.2003 № 157, інвентаризація –це періодична перевірка наявності товарно-матеріальних цінностей, стану їх зберігання для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності.

Із наведеного вище можна зробити висновок, що дані бухгалтерського обліку та звітності можуть підтвердитись виключно інвентаризацією, проведення якої знаходиться за межами повноважень відповідача.

Згідно п.15 ст.11 «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 №509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не вимагав від керівника підприємства проведення інвентаризації.

Наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 №69, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 за №202/412 затверджено Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно–матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків. Відповідно до зазначеної Інструкції встановлений відповідний порядок проведення інвентаризації на підприємстві, який вимагає створення інвентаризаційної комісії у складі керівника підрозділу, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.

Згідно з Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за №805/15496 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Відповідно до п.13.5 зазначеної Інструкції для здійснення інвентаризації розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі і постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких залучаються особи, що мають досвід здійснення інвентаризації. Забороняється вводити до складу робочої інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства та матеріально відповідальних осіб. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально відповідальних осіб одного й того самого працівника два рази підряд. Розпорядчим документом керівника підприємства установлюються терміни початку та завершення робіт з інвентаризації.

Так, вимірювання пального при проведенні перевірки, а фактично інвентаризація, було здійснено в порушення вищезазначених нормативних актів.

Крім того, особами, що здійснювали перевірку, не застосували встановлену у п.4.2.2.2. вищевказаної Інструкції відносну похибку вимірювання +- 0,8%.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідачем були застосовані штрафні санкції, відповідно до ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) згідно якої: до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, на думку суду термін «не обліковані товари»у розумінні ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) має значення виключно у розрізі факту реалізації товару не облікованого належним чином, тобто не оприбуткованого відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Як свідчать матеріали перевірки відповідач фактично застосував штрафну санкцію за відсутність певного товару, тобто відсутній в наявності товар, а отже не має фіксованих даних про його кількість, асортимент, тощо.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення та порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями).

Згідно ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Пунктом 3 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення»КАС України встановлено, що судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита. Розмір судового збору визначається відповідно до підпункту “б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту (щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів).

Тобто, розмір судового збору в даному випадку повинен складати 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, або 3, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –           

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Ранг" задовольнити.

2.Податкове повідомлення –рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 27.09.2010р. №00005238 скасувати.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ранг” судовий збір у сумі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя                                                                                           О.М. Мельник