Постанова № 20574508, 23.08.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

15:30

          23.08.2011                                                                                 Справа № 2а-1888/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О. М. за участю секретаря судового засідання Миндрул Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва, вул. Артема, 1-А, м. Миколаїв, 54000 доВідкритого акціонерного товариства "Миколаївський монтажно-заготівельний завод", вул. Айвазовського, 15, м. Миколаїв, 54052

простягнення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки в сумі 14 484,66 грн., В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Корабельному районі м. Миколаєва (позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Миколаївський монтажно-заготівельний завод" (відповідач) на користь місцевого бюджету заборгованості з орендної плати за землю державної та комунальної власності в сумі 14484,66 грн.

Представник позивача надав клопотання відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання представника не направив, заперечень проти позову не подав, заяву про розгляд справи за його відсутності або клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Відкрите акціонерне товариство "Миколаївський монтажно-заготівельний завод" було зареєстровано 09.09.1993 (ар.с.13).

З 31.05.1994 відповідач перебуває на обліку в якості платника податків у ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва та є платником певних видів податків.

27.06.2007 відповідач уклав з Миколаївською міською радою Договір оренди земельної ділянки по вул. Айвазовській 15 (ар.с. 10).

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Частиною 1 статті 17 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" встановлено, що податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

28.01.2010 відповідачем подано до податкового органу "Податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності", відповідно до якої ним самостійно визначене зобов’язання за 2010 рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями в розмірі 7242,33 грн. (ар. с. 8). За період з 30.11.2010 по 31.12.2010 відповідач мав податковий борг з земельного податку в сумі 14484,66 грн.

У відповідності з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі –Закон № 2181, що діяв на момент виникнення правовідносин) податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181).

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу. Податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Згідно із статтею 27 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

08.01.2009 позивачем була складена перша податкова вимога № 1/1 на суму 5935,83 грн., яка була вручена відповідачу 08.01.2009 (ар. с. 11). 06.04.2009 позивачем була складена друга податкова вимога № 2/111 на суму 9119,01 грн., яка була вручена відповідачу 06.04.2011 (ар. с. 11). Викладене свідчить про те, що позивач вжив передбачених законом заходів для погашення податкового боргу.

Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 2181 органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Пунктом 11 частини 1 статті 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" органу державної податкової служби надано право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

У відповідності з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.          

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Миколаївський монтажно-заготівельний завод", ідентифікаційний код 01412615, місцезнаходження вул. Айвазовського, 15, м. Миколаїв, 54052, на користь місцевого бюджету Корабельного району м. Миколєва борг з орендної плати за землю державної та комунальної власності в сумі 14484,66грн. (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 66 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

          Суддя                                                                       О.М. Мельник