Постанова № 20574366, 13.09.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

09:42

13.09.2011 р. Справа № 2а-5758/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський комбікормовий завод", вул. Куйбишева, 1, смт. Криве Озеро, Кривоозерський район, Миколаївська область,55104 доКривоозерської міжрайонної державної податкової інспекції, вул. Першого травня, 9, смт. Криве Озеро, Кривоозерський район, Миколаївська область,55104 проскасування податкового повідомлення-рішення №0000062301/0 від 09.04.2010 р., За участю представників: від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н, від 20.12.10; від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 513/9а/10, від 21.02.11;

від відповідача: ОСОБА_3, дов. 1397/9а/10, від 11.10.10;

від позивача: ОСОБА_4, довіреність № б/н, від 08.08.11;

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Кривоозерський комбікормовий завод» (далі: Позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Кривоозерської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 09.04.2010 року, вважаючи що ним не були порушені вказані положення ст. 7 Закону „Про ПДВ”, так як податковий кредит на загальну суму 287340,00 грн. за рахунок операцій з придбання соняшнику у Приватного підприємства „Зернова група” у січні лютому 2008 року було сформовано правомірно, шляхом подання у лютому 2009 року уточнених розрахунків податкових зобовязань з ПДВ, що дозволено чинним законодавством України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сам факт неврахування у складі податкового кредиту січня лютого 2008 року операцій з придбання соняшнику у ПП „Зернова група” не позбавляє його права на податковий кредит з цих операцій, оскільки суми податкового кредиту за уточнюючими розрахунками у повному обсязі підтверджені податковими накладними, виданими ПП „Зернова група”. Крім того, Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить пп.„б” пп.4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами”, оскільки за результатами перевірки не було донараховано суму податкового зобовязання з ПДВ, а також що це рішення не відповідає вимогам форми, передбаченої додатком 2 до „Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій” (затверджено Наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001 року), оскільки воно не містить ідентифікаційного коду Позивача, посилання на конкретний підпункт підпункту 4.2.2. ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Відповідач в усних та письмових поясненнях представників позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що Позивачем під час перевірки не надані первинні документи щодо операцій з ПП „Зернова група” у січні лютому 2008 року, що Позивач у відповідності до пп. 7.2.6. ст. 7 Закону „Про ПДВ” не додав до податкових декларацій з ПДВ за січень лютий 2008 року скаргу на постачальника у звязку з ненаданням податкових накладних. Відповідач наголошує, що зроблені ним запити на проведення ДПІ у Соломянському районі м. Києва зустрічної перевірки ПП „Зернова група” не підтвердили відносини ПП „Зернова група” з Позивачем. Окремо Відповідач зазначає що частина податкового кредиту за уточнюючими розрахунками лютого 2009 року в сумі 50020 грн. взагалі не підтверджена податковими накладними.

В судовому засіданні представники Позивача підтримали вказані доводи та просили задовольнити позов у повному обсязі, а представники Відповідача заперечували проти позову і просили відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всебічно, повно та обєктивно матеріали адміністративної справи, надавши оцінку доказам, суд дійшов наступного.

У березні 2010 року службовими особами Кривоозерської міжрайонної державної податкової інспекції (Відповідача) було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Кривоозерський комбікормовий завод” (Позивача) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами даної перевірки Відповідачем 31.03.2010 року складено акт № 0012/23-10/00686813 „Про результати планової виїзної перевірки ТОВ „Кривоозерський комбікормовий завод” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р.” (далі Акт перевірки), і прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 09.04.2010 року, яким Позивачу було донараховано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (далі ПДВ) за основним платежем 337360,0 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 168680,0 грн. Підставою прийняття даного податкового повідомлення - рішення стало наступне.

В акті перевірки, в пп. 3.2.2. „Податковий кредит”, зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р. встановлено його завищення на суму 337360 грн., в тому числі за уточнюючими розрахунками податкових зобовязань з ПДВ за лютий 2009 року, поданими у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за попередні періоди 2008 року 337360 грн. Позивач в уточнюючих розрахунках, поданих у лютому 2009 року, сформував податковий кредит на суму 287340 грн. за рахунок операцій з придбання соняшнику у Приватного підприємства „Зернова група” (код 34484688) у січні лютому 2008 року на загальну суму 1724040 грн. (перелік податкових накладних за січень лютий 2008 року наведено на стор.27 акту перевірки).

Відповідачем зроблено запит від 18.03.2010 р. до ДПІ у Соломянському районі м. Києва на проведення зустрічної перевірки ПП „Зернова група” на підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з Позивачем та дотримання податкового законодавства. 23.03.2010 р. отримано відповідь ДПІ у Соломянському районі, в якій не відображено документальне підтвердження відносин цього підприємства з Позивачем, тому 25.03.2010 р. Відповідачем зроблено повторний запит на проведення зустрічної перевірки ДПІ у Соломянському районі. Актом перевірки ПП „Зернова група” від 29.03.2010 р. встановлено відсутність підприємства за адресою реєстрації м. Київ, вул. М.Василенка, 7/а.

Крім того, в акті перевірки (на стор. 27,28) зазначено, що Позивач в уточнюючих розрахунках податкових зобовязань з ПДВ, поданих у лютому 2009 року, задекларував податковий кредит на суму 50020 грн. не підтверджений податковими накладними.

Вказані обставини стали підставою висновку Відповідача про порушення Позивачем п.п. 7.2.3., 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.3.1. п. 7.3., 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1. п. 7.5., пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (далі Закон „Про ПДВ”), а саме завищення податкового кредиту з ПДВ лютого 2009 року на суму 337360 грн. (в тому числі 287340 грн. за рахунок операції з ПП „Зернова група”), яка була донарахована Позивачу за податковим повідомленням - рішенням № 0000062301/0 від 09.04.2010 року із застосуванням штрафних санкцій в сумі 168680,0 грн. згідно п.п. 17.1.3. ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами”, який був чиннім у 2008 2009 роках (далі Закон № 2181).

Податкове повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 09.04.2010 року оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до Кривоозерської МДП, ДПА у Миколаївській області та ДПА України, та було залишено без змін. Останнім рішенням ДПА України від 26.08.2010 року скаргу Позивача залишено без задоволення.

Відповідно до пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону „Про ПДВ” (у редакції, чинні на дату проведення перевірки), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6. (абз.1,2) п. 7.2. ст. 7 Закону „Про ПДВ” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону „Про ПДВ”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону „Про ПДВ”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 5.1. (абз.3) ст. 5 Закону № 2181, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно п. 4.4. „Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість”, затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року та зареєстрованого в Мінюсті України 09.07.1997 р. за № 250/2054 (який був чинним у 2008 2009 роках), якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Таким чином, наведені положення статті 7 Закону „Про ПДВ” свідчать, що право на податковий кредит платника податків покупця виникає, зокрема, у момент отримання від постачальника товару податкової накладної, а у разі її ненадання постачальником за умови подання ним скарги на постачальника згідно вимог пп.7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону. При цьому платник податків не позбавлений можливості виправити помилки в податковому обліку шляхом подання уточнюючих розрахунків, згідно п. 5.1. (абз.3) ст. 5 Закону № 2181 та п. 4.4. „Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ”.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 2 ст. 71 КАС, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факт отримання Позивачем податкових накладних на суму ПДВ 287340 грн. від ПП „Зернова група” в січні лютому 2008 року, та факт поставки Позивачу від ПП „Зернова група” соняшнику в зазначений період на загальну суму 1724040 грн. згідно укладеного контракту № 73 від 17.01.2008 року Відповідачем не спростовано.

Натомість Позивачем, на підтвердження реальності зазначених операцій, були надані суду копії видаткових накладних на поставку соняшника на загальну суму 1724040 грн., у тому числі ПДВ 287340 грн., і товарно-транспортних накладних, за якими здійснювалось в січні лютому 2008 року перевезення соняшнику від ПП „Зернова група” з місця його зберігання Лебединського ХПП на ТОВ „Кривоозерський комбікормовий завод”, транспортом Позивача. Копії вказаних товарно-транспортних накладних були надані ПП „Зернова група” та засвідчені його печаткою, що свідчить про наявність цих документів у контрагента Позивача.

Відносно доводів Відповідача щодо непредявлення даних документів до перевірки суд відзначає, що перевірка проводилась за період господарської діяльності Позивача з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р., і відповідно Позивачем надавалися документи за вказаний період. Доказів витребування від Позивача під час перевірки документів за попередні періоди Відповідач не надав, в акті перевірки про це не зазначено.

Фактичне перевезення соняшника в січні лютому 2008 року підтверджено показаннями свідка, одного з водіїв що перевозили соняшник, ОСОБА_5 Фактичне отримання соняшника від ПП „Зернова група”, факт виписки довіреностей та оформлення первинних документів підтверджено показами свідка колишнього Генерального директора Позивача ОСОБА_6, яка також пояснила суду, що товар доставлявся транспортом підприємства, накладні виписувались поетапно по мірі відвантаження.

На спростування даних свідчень відповідачем доказів надано не було. Також суд враховує той факт, що на момент допиту свідка ОСОБА_6, вона не є зацікавленою особою, оскільки тривалий час не працює на підприємстві позивача.

Суд дійшов висновку, що Акт перевірки ДПІ у Соломянському районі м. Києва про відсутність ПП „Зернова група” за адресою реєстрації станом на кінець березня 2010 року сам по собі не спростовує здійснення зазначених операцій, тим більше що за повідомленням ПП „Зернова група” в листі № 5 від 17.06.2011 р., поставлений Позивачу соняшник був придбаний у Приватного підприємства „Оліяторг”, а згідно довідки ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 03.08.2011 року № 189/23-1011/32523468 реальність здійснення господарських операцій між ПП „Зернова група” та ПП „Оліяторг” з придбання соняшника у січні лютому 2008 року документально підтверджено.

ДПІ у Соломянському районі у довідці від 03.08.2011 року № 189/23-1011/32523468, зокрема, підтверджує, що з метою зберігання товарів (зерно пшениці, соняшника) ПП „Оліяторг” уклало з ВАТ „Лебединське ХПП” договір складського зберігання зерна від 04.12.2007 року та що операції з надання послуг зберігання зерна оформлені актами здачі-приймання робіт і відображені в бухгалтерському обліку ПП „Оліяторг”, а завантаження соняшника відбувалось у м. Лебедин на автомобілі ТОВ „Кривоозерський комбікормовий завод” (Позивача).

Таким чином, судом застосовано усі можливі заходи доказування, тому факт реальності операцій поставки соняшника між ПП „Зернова група” і Позивачем у січні лютому 2008 року на загальну суму 1724040 грн., у тому числі ПДВ 287340 грн.-є підтвердженим.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення необхідно визнати протиправним і скасувати в частині, що стосується донарахування Позивачу податкових зобовязань з ПДВ в сумі 287340 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 50% донарахованої суми (143670 грн.) згідно пп. 17.1.3. ст. 17 Закону № 2181.

В частині донарахування ПДВ в сумі 50020 грн. та застосування відповідної санкції податкове повідомлення - рішення слід залишити в силі, так як при перевірці встановлено, що ця сума включена до податкового кредиту без підтвердження податковою накладною, що суперечить пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону „Про ПДВ”. Крім того в цій частині позивачем не надано доказів, які б спростовували доводи акту перевірки, тому в решті частині позовних вимог, стосовно донарахування за спірним податковим повідомленням - рішенням 50020 грн. ПДВ та застосування штрафних санкцій в сумі 25010 грн., необхідно відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки позов задовольняється частково, витрати необхідно повернути пропорційно.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ТОВ „Кривоозерський комбікормовий завод” задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Кривоозерської міжрайонної державної податкової інспекції від 09.04.2010 року № 0000062301/0 в частині донарахування ТОВ „Кривоозерський комбікормовий завод” основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 287340,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 143670,00 грн.

3. Повернути з державного бюджету України 3,06 грн. державного мита.

4.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник