Постанова № 20573471, 19.01.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19.01.2011 р. Справа № 2а-8743/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "Миколаївське спеціалізоване управління №520" відкритого акціонерного товариства "Миколаївпромсантехмонтаж",

вул. Індустріальна площа, 5, м. Миколаїв, 54020 доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва,

вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 провизнання протиправним та скасуванням податкового повідомлення рішення від 10.12.2010 р. №0002332301/0, В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Миколаївське спеціалізоване управління №520" ВАТ "Миколаївпромсантехмонтаж" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва з вимогою про визнання протиправним та скасуванням податкового повідомлення рішення від 10.12.2010 р. №0002332301/0.

В судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися, надали до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутність (а.с.29).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа яка бере участь у справі , має право заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За наявними у справі матеріалами судом встановлено, відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства. За результатами перевірки відповідачем було складено відповідний акт №4497/232-00/01415816 від 06.10.2010 року. (а.с. 12-23).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", де зазначено, що позивачем неправомірно занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 155 447 грн., у тому числі за квітень 2007 року в сумі 7704 грн., за травень 2007 року в сумі 7134 грн., за червень 2007 року в сумі 4223 грн., за липень 2007 року в сумі 15122 грн., за серпень 2007 року в сумі 12012 грн., за вересень 2007 року в сумі 27387 грн., за жовтень 2007 року в сумі 25560 грн., за листопад 2007 року в сумі 16531 грн., за грудень 2007 року в сумі 13240 грн., за січень 2008 року в сумі 13420 грн., за лютий 2008 року в сумі 7515 грн., за грудень 2008 року в сумі 5629 грн. (а.с. 22).

За результатами перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 10.12.2010 року №0002332301/0, яким було визначено 56 335 грн. ПДВ і застосовано 28 167,50 грн. штрафної санкції (а.с. 11).

Відповідно до матеріалів перевірки, відповідачем було зроблено висновок про зазначені в акті перевірки порушення на підставі того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) від ПП "ШЕВ" та ТОВ "Іжерро", у зв'язку з тим, що вищевказані підприємства мають ознаки фіктивності та не мають трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Позивач не погодився з позицією відповідача та зазначив, що всі господарські операції з підприємствами ПП "ШЕВ" та ТОВ "Іжерро" було оформлено згідно вимог чинного законодавства та надав суду первинні документи, що на його думку підтверджують реальності господарських операцій (а.с. 33-34, 36-218).

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинний на час виникнення правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, на яких згідно із законами України укладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" (чинний на час виникнення правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Відповідно до п.2.1. ст.2 Закону "Про податок на додану вартість" платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Згідно до п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками (в тому числі): податковий номер платника податку, назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Відповідно до абзацу б) п.9.8 ст.9 Закону "Про податок на додану вартість" реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду.

У відповідності з нормами п.10.2 ст.10 Закону від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" платники податку на додану вартість відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинний на час виникнення правовідносин) передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судом встановлено, що господарські операції, які були предметом договорів укладеним позивачем з ПП "ШЕВ" та ТОВ "Іжерро" фактично останніми не могли бути виконані. Окрім того відносно керівника ТОВ „Іжерро” Центральним районом судом м. Миколаєва постановлено обвинувальний вирок за ст.205 ч.2 КК України (фіктивне підприємництво) та ст.. 358 ч. 1 КК України (підробка документів та печаток), де свою вину в скоєних злочинах він визнав повністю (а.с. 31-32).

Таким чином, суд дійшов висновку, що діяльність зазначених підприємств була направлена не на одержання економічного ефекту в результаті підприємницької або іншої економічної (господарської) діяльності, а виключно на отримання податкової вигоди за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності (в даному випадку для позивача).

У зв'язку з цим суд критично оцінює докази надані представником позивача. Формальна наявність податкових накладних, актів виконаних робіт тощо в даному випадку не може бути достатньою підставою для доведеності виконання робіт (послуг) саме контрагентами позивача.

Доводи позивача також не спростовують законності вчинених дій відповідача та не можуть бути підставою для звільнення позивача від обов'язку своєчасної сплати податків (зборів), обов'язкових платежів та правильності ведення податкової та бухгалтерської звітності та обліку.

Аналогічна правова позиція висловлена в Листі Вищого адміністративного суду України “Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби №1112/11/13-10”від 20.07.10р. Зазначений лист було підготовлено на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році.

Так, згідно з частиною 1 ст.215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати і його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути і спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, укладені позивачем правочини з ПП "ШЕВ" та ТОВ "Іжерро" не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що в свою чергу суперечить вимогам ст.203 ЦК, яка визначає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що укладені правочини відповідно до ч.2 ст.215 ЦК є нікчемними. Крім того вказані правочини є нікчемними і з тієї підстави, що відповідно до ст.228 ЦК порушують публічний порядок, так як спрямовані на надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно з частиною 1 ст.215 ЦК України №435-ІУ від 16.01.2003р. недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України є підставою недійсності правочину. Відповідно до частини 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 10.12.2010 р. №0002332301/0 прийнято у відповідності до чинного законодавства.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Статті 79 та 86 КАС України передбачають, що письмовими доказами є документи, акти, листи, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення та вчинених дій.

Доводи позивача не спростовують законності прийнятого рішення та не можуть бути підставою для звільнення позивача від обов'язку своєчасної сплати податків (зборів), обов'язкових платежів та правильності ведення податкової та бухгалтерської звітності та обліку.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 128, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Дочірнього підприємства "Миколаївське спеціалізоване управління №520" відкритого акціонерного товариства "Миколаївпромсантехмонтаж" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасуванням податкового повідомлення рішення від 10.12.2010 р. №0002332301/0, відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська