Постанова № 20573239, 24.06.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

13:43

24.06.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-6689/10/1470

          Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання БондарьВ.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю, вул. В.Морська, 23,Миколаїв,54000 доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2010 р. №0024100700/0, За участю представників: від позивача: ОСОБА_1, дов. № 1, від 27.08.10; від позивача: ОСОБА_2, дов. № 1, від 27.08.10;

від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 7/9/10-023, від 04.01.11;

           ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галіот»звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 14.09.2010 № 0024100700/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 17275 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає законодавству, оскільки в акті перевірки № 1451/07-000/32143335 від 03.09.10 не зазначено суті порушень податкового законодавства, які допустив позивач, а є лише цитування окремих норм податкового законодавства, зокрема підпункту 15.3.1. пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон № 2181) та підпунктів 7.7.1; 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі –закон про ПДВ), однак не зазначено суті порушень, яких припустився позивач. Крім того позивач зазначає, що ним не ставилось питання про повернення сум податку з бюджету, а заповнюючи рядок 25.2 податкової декларації з ПДВ за ІІ квартал 2010 р. позивач діяв відповідно до податкового роз’яснення, наданого ДПА України листом від 18.06 2010 р. № 12096/7/16-1117.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення підпунктів 7.7.1; 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону про ПДВ та підпункту 15.3.1. пункту 15.3 статті 15 Закону № 2181, крім того в письмових запереченнях проти позову відповідач зазначає, що податкова декларація з ПДВ є по суті заявою про повернення надміру сплачених податків і зборів (інших обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковим законодавством України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

З 30 серпня по 03 вересня 2010 року Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва проводилась документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість позивача за ІІ квартал 2010 р. За результатами перевірки було складено акт № 1451/07-000/32143335 від 03.09.10 На підставі зазначеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 № 0024100700/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за ІІ квартал 2010 р. на суму 17275 грн.

В податковій декларації з ПДВ за ІІ квартал 2010 року позивач у рядку 25.2 зазначив суму 17275 грн. За результатами документальної невиїзної перевірки податковим повідомленням-рішенням від 14.09.2010 № 0024100700/0, прийнятим відповідачем було зменшено зазначену суму, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту перевірки № 3379/15-20/32332526 від 21.04.10 р. Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для зменшення бюджетного відшкодування став висновок ДПІ про порушення підприємством позивача підпунктів 7.7.1; 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону «Про ПДВ»та підпункту 15.3.1. пункту 15.3. статті 15 Закону України № 2181.

В порушення пункту 1.7. «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України № 327 (далі –Порядок № 327), яким передбачено, що «Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів», в акті перевірки не зазначено суті порушень податкового законодавства, яких припустився позивач. В акті лице містяться цитати з законів про ПДВ та 2181, але ніяк не зазначається які саме умови із за цитованих норм порушило чи не виконав позивач і що стало підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування.

Таке оформлення результатів перевірок не узгоджується з принципом законності в діяльності органів державної влади. Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того суд вважає, що зменшення бюджетного відшкодування було неправомірним оскільки позивачем не було порушено строки подання заяви про здійснення бюджетного відшкодування.

Підпунктом 15.3.1. пункту 15.3. статті 15 Закону № 2181 передбачено, що заява на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Матеріали справи не свідчать про те, що позивачем подавалась заява про повернення надміру сплачених податків, отже позивач не мав наміру відшкодовувати податок з бюджету.

Підстави виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування передбачені пунктом 7.7.1 та 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону про ПДВ, зокрема цими нормами передбачено:

7.7.1 Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

7.7.2. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Підпункт 7.7.3 закон про ПДВ є альтернативною нормою, якою передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Зміст вищевказаного підпункту 7.7.3. свідчить про те, що терміни «бюджетне відшкодування»та «зарахування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів»- це різні поняття за своєю суттю, оскільки в першому випадку мова йде про повернення сум надмірно сплаченого податку з бюджету, натомість у другому випадку питання про повернення не ставиться. Це підтверджується також і визначенням поняття «бюджетне відшкодування». Так, згідно з пунктом 1.8. Закону про ПДВ, бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Визначений підпунктом 15.3.1. Закону № 2181-ІІІ строк 1095 днів застосовується тільки до заяв, в яких йдеться про повернення (відшкодування) сум податку з бюджету. Позивач не міг порушити пункт 15.3.1., оскільки він не ставив питання про повернення (відшкодування) сум податку з бюджету.

Крім того позивач, заповнюючи рядок 25.2 Декларації з ПДВ за ІІ квартал 2010 р. (прийняття рішення про зарахування відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов’язань) діяв відповідно до наданих роз’яснень ДПА України, викладених в листі від 18.06 2010 р. № 12096/7/16-1117, якими коментувались зміни до підпункту 7.7.2. «б»Закону «Про податок на додану вартість», які були внесені Законом «2275-VI від 20.05.2010 і тимчасово діють до 1 січня 2011 року. До внесення змін до пункту 7.7.2. «б»Закону про ПДВ, редакція цієї норми передбачала, що поточне податкове зобов’язання, що відображено в декларації з ПДВ, могло бути зменшено на суму від’ємного значення що виникло в минулих податкових періодах. Після внесення Законом № 2275-VI від 20.05.2010 змін до пункту 7.7.2. «б»Закону про ПДВ, правила відображення сум податкового кредиту, щодо яких були проведені розрахунки з постачальниками, було змінено, а саме: згідно з новою редакцією абзацу «б»підпункту 7.7.2. Закону «Про ПДВ»«залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах».

В листі від 18.06 2010 р. № 12096/7/16-1117 ДПА України визначила наступний порядок складання податкової звітності з урахуванням внесених до законодавства змін, зазначивши таке:

«…З урахуванням вищезазначеного, Державна податкова адміністрація України повідомляє такий порядок відображення в податковій декларації з податку на додану вартість вказаних операцій. Починаючи із звітності за червень 2010 року, значення рядка 26 включається до рядка 23.2 декларації наступного звітного періоду тільки в частині сум податку, сплачених постачальникам у попередніх податкових періодах та в обов'язковому порядку враховується при визначенні суми податку, яка підлягає відшкодуванню із бюджету (рядок 25.1 чи рядок 25.2) …»

Відповідно до абзацу "г" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону № 2181-ІІІ, Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Абзацом «д»цього ж підпункту передбачено, що не може бути притягнутим до відповідальності платник, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення.

Залишок сум ПДВ, який був відображений позивачем у рядку 25.2. податкової декларації за ІІ квартал 2010 року був включений до податкового кредиту на підставі операцій з придбання позивачем товарів за договором поставки від 01.09.2002 р. № 0109/02 між ТОВ «Галіот»та постачальником – ПКК «Укртехавто». Розрахунки за цим договором відбулись 06.08.2002 р. (п/д № 1 від 06.08.2002 на суму 573196,02) та 12.11.2002 р. (п/д № 9 від 12.11.2002 р. на суму 119713,62 грн.).

До періоду другого кварталу 2010 року (тобто до внесення змін до пункту 7.7.2.) позивач відображав суми залишку від’ємного значення у рядку 26 декларації, але після внесення змін і після видання ДПА України згаданого листа, керуючись роз’ясненнями ДПА України про порядок відображення сум податкового кредиту, по яких були проведені розрахунки з постачальниками, ТОВ «Галіот»перенесло суму від’ємного значення з рядку 26 до рядку 25.2.

Вказані факти свідчать про те, що позивач діяв відповідно до наданих центральним органом державної податкової служби податковим роз’яснень, а тому немає підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді зменшення бюджетного відшкодування. Крім того, позивач не ставив питання про відшкодування йому податків з бюджету, а прийняв рішення в порядку пункту 7.7.3. Закону про ПДВ про зарахування цих сум в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 14.09.2010 р. №0024100700/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя                                                                                           О.М. Мельник