Постанова № 20572682, 22.04.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10:58

22.04.2011 р.                                                                       Справа № 2а-7385/10/1470

          Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Бондарь В.О., розглянувши адміністративну справу

за позовомКазенного дослідно-проектного центру кораблебудування, вул. Адміральська, 38, м.Миколаїв,54001 доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030 за участю:Прокурора Миколаївської області, вул.Спаська, 28, м.Миколаїв провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2006 р. №0005322370/0, №0005332370/0, В С Т А Н О В И В: 14.08.2006 року позивач звернувся з адміністративним позовом до господарського суду Миколаївської області з вимогами до Державної податкової інспекції м.Миколаєва (далі: відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2006 року за №0005322370/0 та №0005332370/0. Постановою господарського суду Миколаївської області від 23.10.2006 року скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.06.2006 року за №0005322370/0 та №0005332370/0.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2007 року постанову господарського суду Миколаївської області від 23.10.2006 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.09.2010 року задоволено касаційну скаргу частково, постанову господарського суду Миколаївської області від 23.10.2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 року-скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-7385/10/1470.

В судовому засіданні Представники позивача підтримали позов в повному обсязі, просили задовольнити з урахуванням додатково наданих доказів.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив залишити спірні податкові повідомлення-рішення в силі, вважає їх обґрунтованими та правомірними.

Прокурор підтримав заперечення відповідача, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, надавши оцінку доказам, що залучені до матеріалів справи суд дійшов наступного.

Згідно з договором №3/110-Д від 04.08.2004р. позивач розробив, виготовив і поставив нерезиденту (ВМД №100000012/6/982039 і №100000012/6/982032 від 19.01.2006р.) документацію енергетичної установки і загально корабельну документація великого корабля.

При визначенні податкового зобов'язання по податку на додану вартість платник податкову застосував 0 ставку, відповідно до ст. 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" виходячи з того, що ним була здійснена поставка товару, а не послуг.

02.06.2006 року відповідачем проведено перевірку результати якої зафіксовано актом №90/23-700/14307618. Висновками зазначеного акта перевірки встановлено, що в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1, п.6.2, п.6.5 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2006р. на 26144,00грн.; в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1, п.6.2, п.6.5 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем занижено податок на додану вартість за січень 2006р. на 1428355,00грн.; в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1, п.6.2, п.6.5 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 54740,00грн..

На підставі зазначених висновків було прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.06.2006р.:

- №0005322370/0 яким зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ за лютий 2006р. на 26144,00грн.;

- №0005332370/0 яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 2856710,00грн. у т.ч. 1428355,00грн. - основного платежу та 1428355,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно акту перевірки, позивач, відповідно до договору комісії №3/110-Д від 04.08.2004 року набув статус “комітенту” і за умовами договору надав послугу “комісіонеру” ДГЗІФ “Укрінмаш” по розробці, виготовленню документації енергетичної установки. Договір комісії укладено на виконання умов контрактів, укладених між “комісіонером” та “нерезидентом”, згідно яких “комісіонер” набрав статусу “Продавець”, а “нерезидент” набрав статусу “Покупець”. Контракти №МО81-04СSOC/JK010UR, №05CSOC/JK002UR, передували договору комісії і укладені 25.07.2004 року. Згідно умов контрактів на “продавця” покладено обов'язки по розробці, виготовленню та постачанню документації енергетичної установки.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, у січні 2006 року Позивач здійснював експортні операції на загальну суму 7 546 195,91 грн. відповідно до договорів комісії № 3/110-Д від 04.08.2004 року та № 3/69-Д від 06.05.2005 року. Договір комісії № 3/110-Д від 04.08.2004 року укладено з ДП ДК “Укрспецекспорт” ДГЗІФ “Укрінмаш”, згідно якого Позивач набрав статусу “комітент”, а ДП ДК “Укрспецекспорт” ДГЗІФ “Укрінмаш” набрав статусу “комісіонер”. Предметом договору комісії є зобов'язання комісіонера “заключити та виконати від свого імені, в інтересах Комітента, контракт з іноземним замовником (іменованим надалі “Покупець”) на розробку, виготовлення і постачання документації енергетичної установки та загально корабельної документації великого надводного корабля”. ДП ДК “Укрспецекспорт” ДГЗІФ “Укрінмаш” уклав контракт № МО81-04СSОС/JK010UR від 25.07.2004 року с іноземним замовником. Відповідно до змісту предметом контракту було виготовлення і постачання документації енергетичної установки та загальнокорабельної документації великого надводного корабля.

Договір комісії № 3/69-Д від 06.05.2005 року укладено з ДП ДК “Укрспецекспорт” ДГЗІФ “Укрінмаш”, згідно якого Позивач набрав статусу “комітент”, а ДП ДК “Укрспецекспорт” ДГЗІФ “Укрінмаш” набрав статусу “комісіонер”. Предметом договору комісії є зобов'язання комісіонера “заключити та виконати від свого імені, в інтересах Комітента та за його рахунок, контракт з іноземним замовником (іменованим надалі “Покупець”) на розробку, виготовлення і постачання документації для ремонту корпусу і електромеханічної частини кораблів водотоннажністю близько 8000 тонн”.

ДП ДК “Укрспецекспорт” ДГЗІФ “Укрінмаш” уклав контракт № 05СSОС/JK002UR від 18.04.2005 року з іноземним замовником. Предметом контракту було виготовлення і постачання документації для ремонту корпусу і електромеханічної частини кораблів водотоннажністю близько 8000 тонн.

Суть господарських відносин між контрагентами врегульовано Цивільним кодексом України, відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Предметом договору комісії є надання посередницьких послуг в сфері торгового обороту, що передбачають вчинення одного або кількох правочинів, за винятком правочинів, що мають особистий характер. Предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, тобто послуга, що ним надається, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера.

Положення щодо того, що укладається раніше - договір комісії, чи контракт ні в Цивільному кодексі України, ні в будь-якому іншому нормативно-правовому акті України не містяться.

Згідно зі ст. 1018 ЦК майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. Передача товару від комітента комісіонеру не може бути класифікована в податковому обліку як продаж товару. Так, згідно з п. 1.31 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР і п. 1.4 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, зберігання, доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Отже, висновок Відповідача про те, що комісіонер набрав статус “Продавця” суперечить положенням цивільного та податкового законодавства України.

Відповідно до пп. 6.2.1 п.6.2 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" від 20.02.2002 року №549-IV, товари військового призначення в сукупності чи окремо-це вироби військового призначення, послуги військового призначення, технології військового призначення (технічні дані, технічна допомога, базові технології).

Відповідно до п.3 Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого ПКМ України від 20.11.03р. №1807, міжнародна передача товарів може здійснюватися суб’єктом здійснення міжнародних передач товарів за наявності у нього відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю.

Як підтверджено під час перевірки, ДП ДК „Укрспецекспорт” ДГЗІФ „Укрінмаш” оформлено дозвіл Державної служби експортного контролю України за №25475301 від 11.07.05р. та дозвіл за №25697002 від 1.12.05р.

Згідно даних дозволів (гр. 12)- „найменування та опис товару” –товари військового призначення (ТВП).

Відповідно до ст.21 Закону України „Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” від 20.02.2003р. №549-ІV, митне оформлення та митний контроль товарів здійснюється в порядку, передбаченому Митним Кодексом України.

Митне оформлення ВМД №100000012/6/982039 від 19.01.06р. та ВМД №100000012/6/982023 від 19.01.06р. було здійснено на підставі вищевикладених дозволів і зазначенням найменування товару –„ТВП”, відправник/експортер - Казенний дослідно–проектний центр кораблебудування. З матеріалів Акту перевірки вбачається, що на момент перевірки експорт за вищевказаними договорами комісії був засвідчений належним чином оформленими ВМД за №100000012/6/982039 від 19.01.2006 року та ВМД за №100000012/6/982032 від 19.01.2006 року.

Пунктом 3 Положення про вантажну митну декларацію, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. N 574, визначено, що ВМД застосовується під час декларування транспортних засобів і товарів, що переміщуються через митний кордон України юридичними або фізичними особами, яким вони належать, або уповноваженими ними особами.

Відповідно до другого абзацу п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій. При митному оформленні ВМД за №100000012/6/982039 від 19.01.2006 року та ВМД за №100000012/6/982032 від 19.01.2006 року в графі Відправник/Експортер ВМД було зазначено Казенний дослідно-проектний центр кораблебудування.

Відповідно до п. 1.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів -будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Таким чином, ознакою поставки товарів згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" є передача права власності на товар, в той час як поставка послуг передбачає лише надання права на розпорядження та користування товарами.

Згідно п. 2.4 договору комісії № 3/110-Д від 04.08.2004 року “Право власності на документацію переходить від Комітента до Покупця після доставки вантажу в аеропорт Пекін”.

Згідно п. 2.4 договору комісії № 3/69-Д від 06.05.2005 року “Право власності на документацію переходить від Комітента до Покупця після доставки вантажу в аеропорт Пекін”.

З огляду на викладене, “поставка товару” відрізняється від “поставки послуг” за ознакою, як перехід права власності на результати діяльності поставщика.

Відповідно до умов контракту №МО81-04СSOC/JK010UR перехід права власності на документацію не обумовлено. В статті 14 додаткової угоди №1 від 15.10.2004 року до контракту № М081-04CSOC/JK010UR від 25.04.2004 року та в статті 14 контракту №05CSOC/JK002UR визначено, що усі права на інтелектуальну власність, що міститься в документації зберігаються за продавцем.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про науково-технічну інформацію” від 25.06.1993 р. № 3322-ХХП, інформаційні ресурси науково-технічної інформації - це систематизоване зібрання науково-технічної літератури і документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна документація, нормативно-технічна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна документація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), зафіксовані на паперових чи інших носіях.

Згідно актів прийому-передачі від 29.06.2005 року та від 16.01.2006 року, “комітент” передав, а “комісіонер” прийняв дві партії документації енергетичної установки та загальнокорабельної документації великого надводного корабля.

Відповідно до довідки №04/243 від 04.07.2005 року документація, що є предметом договору відповідно до умов комісії №3/110-Д від 04.08.2004 року-розроблена та виготовлена Казенним дослідно-проектним центром кораблебудування, зазначений факт відповідачем не оспорювався та не був спростований в ході судового розгляду справи.

Згідно довідки про походження №04/319 від 15.09.2005 року перша партія документації для ремонту корпусу і електромеханічної частини кораблів водотоннажністю близько 8000 тонн, яка передається на комісію відповідно до умов Договору комісії №3/69-Д від 06.05.2005 року, розроблена та виготовлена на виробничих потужностях КП "Казенний дослідно-проектний центр кораблебудування", м.Миколаїв, зазначений факт відповідачем також не оспорювався та не був спростований в ході судового розгляду справи.

Як вбачається зі змісту довідок №04/243 від 04.07.2005 року та №04/319 від 15.09.2005 року в них визначено дату виготовлення технічної документації.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про науково-технічну інформацію”, науково-технічна інформація, що є продуктом інтелектуальної творчої праці, становить об'єкт права інтелектуальної власності, а відносини щодо її придбання, зберігання, переробки, використання і поширення регулюються чинним законодавством.

Відповідно до п. 7.3 розділу 7 ДСТУ 3278-95 “Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Основні терміни та визначення”, до технічної документації належать конструкторська, технологічна, програмна документації, технічне завдання на розроблення продукції тощо.

Таким чином, законодавство України відносить технічну документацію до категорії об'єктів права інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України “Про науково-технічну інформацію”, підставою виникнення права власності на науково-технічну інформацію є створення науково-технічної інформації своїми силами і за свій рахунок; виконання договору про створення науково-технічної інформації; виконання будь-якого договору, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи.

Відповідно до ст. 419 Цивільного Кодексу України, право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного; перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.

Судом встановлено, що відповідно до умов п. 2.4 договорів комісії № 3/110-Д від 04.08.2004 року та №3/690-Д від 06.05.2005 року “Право власності на документацію переходить від Комітента до Покупця після доставки вантажу в аеропорт Пекін”. Як вбачається з договорів комісії і підтверджено вантажно-митними деклараціями, їх предметом був експорт товарів військового призначення.

Органи митного контролю оформленням ВМД №100000012/6/98039 від 19.01.06р. та №100000012/6/982032 від 19.01.06р. підтвердили, що здійснена Казенним дослідно–проектним центром кораблебудування поставка є поставкою товарів.

Відповідно до п.6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Отже, позивач здійснив поставку товарів за межі митного кордону України (експорт товарів) відповідно до Закону України „Про порядок на додану вартість” і правомірно застосував п.6.2 цього Закону.

Згідно матеріалів адміністративної справи Позивач надав до ДПІ у Центральному районі звітну податкову декларацію з ПДВ за лютий 2006р. та уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2006р. із заявленою сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 26144 грн.

Згідно ВМД від 19.01.06р. №100000012/6/982039 та №100000012/6/98032 –обсяг експортних операцій становить 7546195,91 грн. В гр.12 вказаних ВМД зазначено: ТВП (товари військового призначення).

Нормами статті 21 Закону України „Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” від 20.02.03р. №549-ІV передбачено, що митне оформлення та митий контроль товарів здійснюється в порядку передбаченому Митним Кодексом України.

Відповідно до вказаного Закону, розробка, виготовлення та постачання технічної документації КДПЦК визначається як поставка товарів військового призначення, на які поширюються положення щодо митного оформлення.

Як було встановлено судом та вже зазначалось Експортером ТВП за вищевказаними ВМД є Казенний дослідно–проектний центр кораблебудування, що підтверджує перехід права власності на ТВП від позивача до нерезидента відповідно до визначення поставки товарів згідно абз.1 п.1.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, за які позивачем отримано оплату в порядку, передбаченому п.п.4.4 договорів комісії.

З огляду на викладене позиція відповідача, яка ґрунтується на тому, що відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, розробка, виготовлення та постачання технічної документації, яку здійснює позивач є поставкою саме послуг, а не товару. Тобто, надані послуги згідно актів прийому-передачі технічної документації по вищенаведеним договорам комісії оподатковуються за ставкою 20% є помилковою.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2006 року за №0005322370/0 та №0005332370/0 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва від 09.06.2006 року № 0005322370/0.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва від 09.06.2006 року № 0005332370/0.

4. Повернути з державного бюджету України 6 грн. 80 коп. сплаченого державного мита Казенному дослідно-проектному центру кораблебудування, код 14307618.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя                                                                                           О.М. Мельник