Постанова № 20572102, 23.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2011 р. № 2а-8607/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря Васильків О.С.,

за участю представника позивача Дяківа О.М., представника відповідача Задорожного І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2011р. №0002362320/16613, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» (далі-Товариство) звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова (далі-ДПІ) та разом з поданими уточненнями просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011р. №0002362320/16613. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки про нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності трудових ресурсів, відсутності основних засобів у ТзОВ «БК «Анатабуд»та ТзОВ «Союз плюс сервіс», в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі-ПДВ) на загальну суму 85 023,00грн. є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту придбання робіт. Ремонтні роботи приміщення, яке належить Товариству та розробка Технічного звіту по огляду перспективних технологій десульфуризації димових газів ТЕС, який використовується у господарській діяльності Товариства, носили реальний характер, підтверджуються належно складеними первинними документами та були підставою для формування податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та усних поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у заперечення та зазначив, що взаємовідносини Товариства з його контрагентами ТзОВ «БК «Анатабуд»та ТзОВ «Союз плюс сервіс», мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірок вищезазначених підприємств встановлено, що такі не володіють майном, матеріальними ресурсами, які необхідні для здійснення спірних операцій, відсутні трудові ресурси, основні фонди, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Дані операції були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Просив відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що уточнений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 19.08.1994р. Взято на податковий облік в ДПІ у Личаківському районі м.Львова 02.09.1994р. за №2342. В період що перевірявся було платником ПДВ.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «БК «Анатабуд»та ТзОВ «Союз плюс сервіс»за період з 01.10.2009р. по 30.04.2010р. за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168) в результаті чого завищено податковий кредит по ПДВ в сумі 85023,00грн., в тому числі за грудень 2009 року 37373,00грн., квітень 2010 року 47650,00грн., що призвело до заниження ПДВ на 85023,00грн., в тому числі за грудень 2009 року 37373,00грн., квітень 2010 року 47650,00грн., що викладено в Акті перевірки від 01.07.2011р. №413/23-2/00114057.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011р. за №0002362320/16613, яким Товариству визначено податкове зобовязання з ПДВ за основним платежем на суму 85 023,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 21255,75грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням рішенням Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

В акті перевірки зазначено, що Товариством за перевірений період проводило взаєморозрахунки з ТзОВ «Союз плюс сервіс»та ТзОВ «БК «Анатабуд».

Згідно з даними податкової звітності, поданої до ДПІ у Залізничному районі м.Львова кількість працівників за основним місцем праці на ТзОВ «Союз плюс сервіс» складала 0 осіб, основні виробничі фонди відсутні. За результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Союз плюс сервіс» актом прописано нікчемність правочинів.

До перевірки представлено акт виконаних робіт №12-28038 від 28.12.2009р., згідно номенклатури: «ремонтні роботи за адресою м.Львів, вул.Ш.Руставелі,7», сума ПДВ 37372,73грн.; податкова накладна №1228000038 від 28.12.2009р. на суму 224236,38грн. з яких ПДВ 37372,73грн. Суми ПДВ віднесено Товариством до складу податкового кредиту грудня 2009 року.

В акті перевірки зазначено, що згідно з базами даних автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту на рівні ДПА України встановлено розбіжність в сумі 37372,73грн. В бухгалтерському обліку дана операція відображена проведенням Дт 15 «капітальні інвестиції»Кт 685 «розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами».

Щодо взаєморозрахунків з ТзОВ «БК «Анатабуд»в акті перевірки зазначено, що згідно з даними податкової звітності, поданої до ДПІ у Печерському районі м.Києва кількість працівників за основним місцем праці на ТзОВ «БК «Анатабуд»складала 0 осіб, основні виробничі фонди відсутні. За результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Анатабуд» актом прописано нікчемність правочинів.

До перевірки представлено акт виконаних робіт №1 від 29.04.2010р., згідно номенклатури: «Технічний звіт по огляду перспективних технологій десульфуризації димових газів ТЕС», сума ПДВ 47650,00грн.; податкова накладна №29041 від 29.04.2010р. на суму 238250,00грн. з яких ПДВ 47650,00грн. Суми ПДВ віднесено Товариством до складу податкового кредиту квітня 2010 року.

Згідно з базами даних автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту на рівні ДПА України розбіжність в сумі 47650,00грн. не встановлено. В бухгалтерському обліку дана операція відображена проведенням Дт 23 «виробництво»Кт 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками».

На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що Товариство в порушення пп.7.4.1.пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону №168 завищено податковий кредит всього в сумі 85023,00грн.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

З дослідженого в судовому засіданні Договору підряду від 01.10.2009р. укладеного між ТзОВ «Союз плюс сервіс»(Виконавець) та Товариством (Замовник) вбачається, що Виконавець зобовязується виконати ремонтні роботи будівлі у м.Львові по вул.Ш.Руставелі,7. Згідно Договору, роботи проводитимуться у період з 05.10.2009р. по 24.12.2009р. Виконавець зобовязується по завершенні робіт здати їх Замовнику по акту прийому-передачі робіт.

Згідно акта прийому-передачі виконаних робіт та матеріалів від 28.12.2009р., ТзОВ «Союз плюс сервіс»виконало ремонтні роботи та матеріали, згідно Договору від 01.10.2009р.

Факт надання вищезгаданих робіт засвідчується належним чином оформленим актом виконаних робіт №12-28038 від 28 грудня 2009 року, як первинного облікового документу, в якому чітко вказуються якого саме виду виконуються роботи, розкритий зміст виконаних робіт та покликання, що ці роботи надаються на виконання умов договору, укладеного між Товариством та його контрагентом, та є достатньою підставою для твердження про відповідність цього документу вимогам Закону №996, і є підставою для правомірності формування податкового кредиту.

Згідно Наказу №11А від 07.10.2009р. вбачається, що згідно п.п.4.2 п.4 Договору підряду від 01.10.2009р. на виконання підрядних робіт головою правління Товариства Ястремським А.Я. призначено відповідальними Начальника господарського відділу Гайду Л.П.

Товариством отримано податкову накладну №1228000038 від 28.12.2009р. на суму 224236,38грн. з яких ПДВ 37372,73грн., виписану ТзОВ «Союз плюс сервіс». Суми ПДВ віднесено Товариством до складу податкового кредиту грудня 2009 року, що підтверджується декларацією з ПДВ за грудень 2009 року.

Розрахунки між субєктами господарювання проводились у вексельній формі. Оплату за одержані роботи Товариство провело 25.05.2010р. векселями, відповідно до акта прийому-передачі векселів до Договору підряду на виконання ремонтних робіт від 01.10.2009р. на суму 224236,38грн. та як зазначено в акті, свідчить про повне виконання Сторонами своїх зобовязань по Договору підряду від 01.10.2009р.

До матеріалів справи долучено експлікацію поверхового плану приміщення шостого поверху буд.7 по вул.Ш.Руставелі у м.Львові, в якому виконувались ремонтні роботи; Реєстраційне посвідчення від 17.04.1997р., згідно якого адміністративний будинок по вул.Ш.Руставелі,7 у м.Львові належить на праві колективної власності Товариству; Протокол №79/200/1 засідання Правління Товариства від 13.01.2009р. згідно якого вирішено провести ремонтні роботи приміщень Товариства - ремонт кімнат, які перебувають у незадовільному стані з метою створення сприятливих умов для залучення орендарів (приміщення шостого поверху).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання Договору №16-10 від 15.02.2010р. ТзОВ «БК «Анатабуд»(Виконавець) виготовило Технічний звіт по огляду перспективних технологій десульфуризації димових газів ТЕС.

В звіті наведений огляд основних та дослідно-промислових технологій десульфуризації, а також їх реагентно-сировинної бази; уточнені технічні та економічні показники цих технологій, сумісність останніх з умовами діючих ТЕС України, а також вітчизняними нормативними актами та документами; розглянуті основні можливі заходи та фрагменти концепції щодо зниження викидів оксидів сірки.

Товариством отримано податкову накладну №29041 від 29.04.2010р. на суму 238250,00грн. з яких ПДВ 47650,00грн., виписану ТзОВ «БК «Анатабуд».

Суми ПДВ віднесено Товариством до складу податкового кредиту квітня 2010 року, що підтверджується декларацією з ПДВ за квітень 2010 року.

До матеріалів справи долучено Протокол №85/206/1 засідання Правління Товариства від 04.05.2010р. з грифом «Комерційна таємниця», згідно якого голова правління доповідав, що підрядною організацією ТзОВ «БК «Анатабуд» на замовлення Товариства виконано роботу по складенню Технічного звіту «Огляд перспективних технологій десульфуризації димових газів ТЕС»в якому розглянуті технічні рішення щодо можливих методів технології очистки відхідних газів котлів від забруднюючих речовин»та було запропоновано головним інженерам проектів, спеціалістам виробничих підрозділів використовувати даний Технічний звіт у роботах, що виконуються Товариством.

Як пояснив представник позивача та ці обставини викладені у поданій Довідці про використання в проектних роботах Технічного звіту, в структурі енергогенеруючих потужностей України домінують теплові електростанції, більша частина потужностей яких введена в експлуатацію в 60-70 роках минулого століття, енергоблоки яких фізично та морально зношені, що призводить до значного забруднення навколишнього середовища. В даний час частина генеруючи потужностей України працює в паралельному режимі з європейською енергосистемою (так званий «Острів Бурштинської ТЕС»).

«Енергетичною стратегією України на період до 2030 року», яка затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.03.2006р. №145-р передбачено збільшення використання власного вугілля та зменшення спалювання імпортованого газу при загальному зростанні споживання електричної енергії. Ця стратегія, в тому числі, направлена на забезпечення зменшення шкідливого впливу димових газів котельних агрегатів на атмосферне повітря.

На даний час матеріали Технічного звіту, як пояснив представник позивача, використано при розробці технічних рішень по реконструкції існуючих газоочисних установок енергоблоків електричною потужністю 200 МВт при роботі котельних агрегатів на камяному вугіллі, енергоблоків потужністю 150 МВт і котельних агрегатів типу ТП-87 паропродуктивністю 420 т/год. Окрім того, Товариство розпочинає проектні роботи по реконструкції енергоблоків електричною потужністю 300 МВт, в обсяги реконструкції входять також роботи по системах очистки відхідних газів від окислів сірки. При розробці технічних рішень планується використання матеріалів Технічного звіту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Союз плюс сервіс»та ТзОВ «БК «Анатабуд»знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Послуги, які надавались Товариству, не обмежені та не заборонені. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ в сумі 85023,00грн., до складу податкового кредиту, в тому числі, за грудень 2009 року та квітень 2010 року, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні деклараціями з ПДВ за спірний період та Додатками 5 до них.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без обєктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий субєкт веде діяльність з 1994 року, роботи, які досліджувались судом, узгоджуються з предметом діяльності Товариства згідно нової редакції Статуту - проектні роботи в галузі енергетики, надання в оренду приміщень, що ДПІ зазначено в акті перевірки.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки, щодо контрагентів Товариства - ТзОВ «Союз плюс сервіс»та ТзОВ «БК «Анатабуд»були використані лише реєстраційна справі, декларації з ПДВ за 2009-2010 роки, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів цих контрагентів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Товариство не несе відповідальності за своїх контрагентів, які не виконали свого обовязку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (позиція ВАСУ, викладена в Інформаційному листі від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10.)

Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у звязку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ТзОВ «Союз плюс сервіс»та ТзОВ «БК «Анатабуд»вищевказаних робіт мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект»3,40 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2011р. №0002362320/16613, прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» 3 грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 28.12.2011 року.

Суддя Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно

Суддя Шинкар Т.І.