Ухвала суду № 20571101, 23.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

У Х В А Л А

м. Львів

23.12.2011 р.№ 2а-9355/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костіва М.В.,

за участю секретаря Билень Н.С.,

за участю представників:

від позивача: Карпа Н.В.;

від відповідача: Кохан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Табар»»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

встановив:

Приватне підприємство «Табар»»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 23.03.2011 року №0000642320 та №0000632320.

Ухвалою судді від 25.08.11 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на момент здійснення господарських операцій по придбанню ковпачка пластикового з висувним дозаторним пристроєм, контрагенти ТзОВ «Віктор Ко»та ТзОВ «Іртас»були включені до ЄДРПОУ, були зареєстровані платниками ПДВ, відтак покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, ні за факт відсутності виробничих потужностей. Вважає, що висновки податкового органу про недотримання ним обов'язкового порядку ведення бухгалтерського обліку, а тому встановлення на підставі цього факту завищення валових витрат та заниження зобов'язання з ПДВ, є хибним та не відповідає дійсності.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просять позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладенених у письмових запереченнях на позов. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

На підставі направлення ДПІ в Франківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Табар»»з питань правових відносин з ТзОВ «Віктор Ко»та ТзОВ «Іртас»за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року, за результатами якої складено акт від 16.03.2011 року №290/23-2/34668557 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення: від 23.03.2011 року №0000642320, від 23.03.2011 року №0000632320.

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом встановлено: порушення п.5.І. пп.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 1 584 379 грн. за 2, 3 квартал 2010 року; порушення пп.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень 2010 року на суму 1 260 567 грн.

З акта перевірки вбачається, що для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТЗОВ «Віктор Ко»та ТзОВ «Іртас», позивачем надано первинні документи, журнали - ордери та оборотно - сальдові відомості по рахунках 28 «Товар», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», податкові накладні, реєстр отриманих податкових накладних за червень 2010 року.

Як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.7.4.1. п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ґрунтуються на висновках акта від 30.12.2010 р. №3282/23-2/20799703, складеного ДПІ у Залізничному районі м. Львова про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ТзОВ «Віктор Ко»ЄДРПОУ 20799703 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 04.11.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 04.11.2010 року, про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

В акті перевірки вказується, що наявність у ПП «Табар»»документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних, виданих ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Іртас»не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних не дають можливості ідентифікувати, що такі господарські операції призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

03.05.2010 року між ПП «Табар»(покупець) та ТзОВ «Віктор Ко»(постачальник) укладено договір №03/05 поставки.

Як вбачається з додатку до договору №03/05 від 03.05.2010 року, транспортні затрати постачальника враховані до відпускної ціни на товари.

З накладних №0948 від 15.07.2010 року, №0388/1 від 13.07.2010 року, №0250 від 25.06.2010 року вбачається передача товару від ТзОВ «Віктор Ко»ПП «Табар»на виконання договору №03/05 від 03.05.2010 року.

Як вбачається з додатку до договору №02/08 від 02.08.2010 року, транспортні затрати постачальника враховані до відпускної ціни на товари.

Продавцем ТзОВ «Іртас»виписано позивачу податкові накладні №0152, №0647, №0646 за наслідками проведених операцій по договору №02/08 від 02.08.2010 року.

Як вбачається з акта перевірки та наявних в матеріалах справи виписок банку, розрахунки між позивачем та ТзОВ «Віктор Ко»по операціях за договором №03/05/10 від 03.05.2010 року проведені у безготівковій формі, заборгованість відсутня.

Вищевказані суми включено позивачем до складу валових витрат за 2, 3 квартал 2010 року та відображено у рядку 04.1 декларацій.

Як вбачається з акта перевірки та наявних в матеріалах справи виписок банку, розрахунки між позивачем та ТзОВ «Іртас»по операціях за договором №02/08/10 від 02.08.2010 року проведені у безготівковій формі, заборгованість відсутня.

Вищевказані суми включено позивачем до складу валових витрат за 2, 3 квартал 2010 року та відображено у рядку 04.1 декларацій.

Як вказано податковим органом та відображено у акті перевірки, матеріалами справи підтверджується факт документування вказаних операцій по регістрах бухгалтерського обліку бухгалтерськими проводками.

Вказані ковпачки та плівка пароізоляційна (гідроізоляційна) були використані позивачем у його господарській діяльності для подальшої реалізації ДП «Імідж холдинг»АК «Імідж холдинг АпС», ПП «Українські покрівельні системи», що підтверджується видатковими накладними, накладними, прихідними накладними, товаро - транспортними накладними, податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Подані позивачем докази в сукупності підтверджують наявність у нього мети використання вказаного товару (ковпачків, плівки) у господарській діяльності, що придбані ним у ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Іртас», а саме для подальшої реалізації з метою отримання доходу. Вказані операції спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань позивача, що підтверджується описаними вище документами та документами бухгалтерського обліку, поданих позивачем.

Відповідачем не подано жодних доказів про дефекти у правовому статусі контрагентів позивача ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Іртас»чи про обізнаність позивача про такі обставини. Натомість, як вбачається з акта перевірки та пояснень представника відповідача, податковим органом не заперечується, що на момент проведення операції 03.05.2010 року, 02.08.2010 року контрагенти позивача ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Іртас»ліквідованими не були, свідоцтва платника ПДВ анульовано не було.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22.05.1997 року, із внесеними змінами та доповненнями (далі Закон №283/97-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власні господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажу товарів (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричне енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 283/97-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2. ст.11 Закону 334, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання з готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платникові податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами доповненнями (далі - Закон 168), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом

Відповідно до п.7.4.1. ст. 7 Закону 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленої пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, подані позивачем первинні документи та документи бухгалтерського обліку, за якими позивачем здійснювалася оплата цих товарів (ковпачків), є достовірними доказами виконання контрагентами позивача умов, визначених договором.

Позивачем на підставі податкових накладних №0250, №0388, №0948 по договору №03/05 від 03.05.2010 року, №0152, №0647, №0646 по договору №02/08 від 02.08.2010 року правомірно були включені до податкового кредиту відповідні суми ПДВ. Слід також зазначити, що наведені податкові накладні не мають недоліків та порядок заповнення відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством. Належних доказів зворотного ДПІ суду не надано.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцево самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається і на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини, на які посилається орган державної податкової служби, викладені в акті перевірки контрагента ТзОВ «Віктор Ко», не можуть вказувати на безтоварність господарських операцій та нереальність операцій по купівлі ковпачків в сукупності з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи (договори купівлі продажу, накладні, податкові накладні, товаро - транспортні накладні).

Як вбачається з акта перевірки та пояснень представника відповідача, податковим органом не заперечується факту, що на момент проведення операцій контрагенти позивача ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Іртас»ліквідованими не були, свідоцтва платників ПДВ анульовано не було. Дані обставини також підтверджується наявним в матеріалах справи спеціальним витягом з ЄДРПОУ.

Крім того, належить зазначити про те, що акт перевірки контрагентів підтверджує факт відображення останніми (ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Іртас») у бухгалтерському обліку згаданих господарських операцій.

А тому, висновки органу державної податкової служби про безтоварність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Іртас», які ґрунтуються на обставинах викладених в акті перевірки контрагента, без дослідження первинних бухгалтерських документів позивача, не можуть бути обґрунтованими. При перевірці контрагента податковим органом не досліджувалось питання про наявність укладених договорів оренди приміщень, земельних ділянок та транспортних засобів контрагентом.

Посилання відповідача на нікчемність такого договору не знаходить підтвердження у матеріалах справи. Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак, таких ознак нікчемності з матеріалів справи не вбачається. Порушення однією із сторін правочину вимог податкового законодавства не тягне за собою нікчемності правочину та спрямованість правочину на порушення публічного порядку.

Ненадання контрагентом до перевірки документів та порушення ним податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення платника податку - ПП «Табар»права на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту в разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо виникнення такого права та він має всі документальні підтвердження розміру задекларованого податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, орган державної податкової служби дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п.5.1. пп.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Під час судового процесу відповідачем було заявлено клопотання про закриття провадження у даній справі, оскільки згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області 25.10.2011 року у справі №5015/4644/11 про банкрутство ПП «Табар»затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП «Табар», банкрута ліквідовано, провадження у справі припинено.

Керуючись п.5 ч.1 ст. 157, ст.ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Прийняти клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Закрити провадження у справі № 2а-9355/11/1370 за позовом Приватного підприємства «Табар»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 254 КАС України.

Суддя Костів М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.